Ірина Георгіївна Годуно́ва ( 23 червня 1973, Київ) — українська художниця; член Київської організації Національної спілки художників України з 2000 рокуГодунова Ірина Георгіївна / Київська організація Національної спілки художників України..
Біографія Народилася 23 червня 1973 року в місті Києві (нині Україна). Дочка художниці Лариси Годунової, онука художника Олександра Годунова. Упродовж 1983—1990 років навчалася у Київській художній школі імені Тараса ШевченкаВиставка сучасного іконопису художниці Ірини Годунової / Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній». 5 травня 2021.; 1996 року закінчила Українську академію мистецтв, була ученицю Феодосія Гуменюка.
Мешкає у Києві в будинку на вулиці Закревського, № 63Годунова Ірина Георгіївна / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 144..
Творчість Працює у галузях станкового (створює тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти) і монументального живопису, сакрального мистецтва (іконопис). Серед робіт: станковий живопис
«Кав'ярник та самовари» (1993); «Ранок» (1996); «Видубицький монастир» (1997) «Лавра» (1997); «Архангел Михаїл» (2000); «Весілля» (2000); «Час, коли оживають речі» (2000); «Андріївський узвіз під час зливи» (2001); «Мати молода» (2001); «Душа нерухомої землі» (2001); «Вид на Поділ» (2002); «Курячий бог» (2003); «Проліски» (2003); «Тетяна» (2003); «Ольга» (2004). </div> монументальне мистецтво У 2004—2008 роках брала участь у розписі монастиря «Босих кармелітів» в Бердичеві; У 2013 році розписувала собор Святого Олександра у Києві. Бере участь у всеукраїнських художніх виставках з 1993 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1999—2001, 2006 роках. У 2014 році у Музеї російського мистецтва відбулася виставка «Годунови. Три покоління», на якій були представлені її роботи та роботи матері і дідаОлена Шапіро. У Музеї російського мистецтва — ретроспективна виставка «Годунови. Три покоління» / «День» № 92, від 22 травня 2014.; у 2021 році відбулася виставка її іконпису в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній».
Примітки
Література