Франтишек Тихый (, псевдоним ; *21. май 1886 – †4. апрѣль 1968) — чешскый педагог, поет, филолог, перекладатель.ABART: František Rut TichýІгор Мельниченко
Биография ШтудииУчив ся на филозофичной факултѣ Универзиты Карловой (1905–1913) и зыскав ступень PhDr. и квалификацию гимназиалного професора.Studenti pražských univerzit: Tichý František На Подкарпатской РусиЧехословакия в медживойню ся складовала з даколькых части: Чехия, Словакия, Моравия, Подкарпатска Русь. Чехословакия ладила Русинам дати автономию, и в ся зачав процес народностного будованя. Про школы потребовали кадер — ученых, педагогох с опытом роботы. Едным зоз тых, што хотѣли там ити быв Франтишек Рут Тихый, Чех родом, педагог, перекладатель, поет. На Подкарпатской Руси помагать створѣню русинской школы, основуе периодичны выданя, пише статьи о културѣ, языку, литературѣ. Первый раз Ф. Тихый прийшов до Ужгороду в конци юна 1920.Франтішек Тіхий, с. 11. В року 1922 попросив ся и быв посланый до Пряшова яко директор словацкоязычной евангеличной Пряшовской гимназии з колегиумом, де, з дозволу школского реферату в Братиславѣ, намѣсто нѣмецкого языка организовав выуку русинского подля граматикы .Франтішек Тіхий, сс. 24–25. Од року 1923 вицегубернатор Подкарпатской Руси Петр Еренфелд:cs:Petr Ehrenfeld за державны грошѣ зачинать выдавати в Ужгородѣ «украинску новинку» Русинъ, котрой головным редактором выбрали , але он собѣ выгварив, же по едном року ся верне до своей праци.Франтішек Тіхий, с. 27. В редакции му помагали галицкы и «мѣстны Украинцѣ». Новинка выходила каждый день од 1. фебруара по 31. децембра 1923, а пак з одходом головного редактора закрыла ся «з техничных причин», а в реалности зато бо редакция роспала ся, а мѣстна влада перестала подтримовати Украинцьох.Франтішек Тіхий, сс. 29, 38. Окрем самой новинкы выходив тыждньовый додаток Недѣля Русина, и были выданы 16 брошур русинсков бесѣдов од вызнамных авторох.Іван Поп Далшы рокыВ 1930-х вернув ся до Чехии, бывав в Празѣ, учительовав и занимав ся литературныма перекладами. В период окупации быв нацистами пропущеный з роботы (1941). В року 1945 вступив до КПЧ, од добы украинизации 50-х рокох сполупрацовав з украинскыми инштитуциями в Пряшовѣ. Незадовго до смерти написав спомины о зачатку своей роботы на Подкарпатской Руси (Ужгород 1923). умер непринадѣяно: ишов харити гроб жены, путьом на теметов упав — стало му сердце... Нашли го по даколько днях.
Творба Склав и выдав антологию з творбы Поезіи Александра Духновича (1922). В роках написав про чешску енциклопедию Ottuv slovník náučný nové doby цикл статей о Подкарпатской Руси ай о русинскых културных и политичных дѣятелях. Быв первым в Чехословакии автором обзора литературы Подкарпатской Руси (Písemnictví na Podkarpatské Rusi. In Podkarpatská Rus, Praha, 1923; Podkarpatské písemnictví v dvojím zrcadle. In Slovanský přehled, 1926). B року 1927 навщѣвив Войводину и свои переятя описав в статѣ Jihoslovanští Rusíni (1928). глубоко штудовав «языковый вопрос» на Подкарпатской Руси. Написав монографию о истории формованя литературного языка в краю в проукраинском духу (Vývoj současného spisovného jazyka na Podkarpatské Rusi, In Sbor pro výzkum Slovenska a Podkarpatské Rusi, XII, Praha, 1938). Поетичны зберкы Růžová a bílá knížka, 1910, 1914 Povídky a písně, 1916 Krvácející rány, 1920 Выбраны переклады з болгарского Christo Botjov: Básně, Praha, Jan Otto, 1914 з бѣлоруского Janka Kupala з нѣмецкого Hugo Salus: Christa, novela 1906, Praha, F. Adámek, 1906, Hugo Salus: Pražské a jiné novely, Praha, Jan Otto, 1907 з русинского J. J. Korytňanskij (vlastním jménem Joann Danilovič): Rodinná slavnost, komedie o čtyřech jednáních, Prešov, Společnost přátel Podkarpatské Rusi, 1922 Pověsti z Podkarpatské Rusi, 1930Енциклопедія українознавства з украинского Taras Ševčenko: Ivan Hus, Kyjev, Praha, Ukrajinské vydavatelské družstvo Čas, 1919 з французского Émile Verhaeren: Mnohonásobný lesk, Praha, Bedřich Kočí, 1917 (з французского) Émile Verhaeren: Obdiv světa, Praha, Bedřich Kočí, 1917 Émile Verhaeren: Filip II., Praha, Orbis, 1962
Жерела и одказы Володимир Кубийович (ред.): Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. Т. 9, с. 3219. Ігор Мельниченко: Тіхий Франтішек // Шевченківська енциклопедія: — / . — Київ : Ін-т літератури 2015. Іван Поп: Тіхий Франтішек (Tichý František) // .
Франтішек Тіхий: Ужгород 1923. Спогади. / Переклад з чеської Лариси Мольнар — Ужгород: фірма «Ріка», 1992.
Референции
Категория:Чешскы поеты Категория:Педаґоґы Категория:Перекладателе Категория:Филологы