Емма Стеббінс — американська скульпторка та перша жінка, яка отримала публічне художнє замовлення в Нью-Йорку. Найбільш відома своєю роботою «Ангел вод» (1873) — центральною частиною фонтану Бетесда, розташованого на терасі Бетесда в Центральному парку Нью-Йорка.
Життєпис
Ранній життєпис Емма Стеббінс народилася 1 вересня 1815 року в Нью-Йорку однією з дев'яти дітей Джона Л. Стеббінса — багатого банкіра та його дружини Мері Ларгін. Сім'я заохочувала її інтерес до мистецтва.
Життя в Римі У 1856 році брат Емми, Генрі Г. Стеббінс, заохотив її поїхати до Риму, щоб розвинути свій творчий інтерес до скульптури. У травні того ж року Стеббінс, її молодша сестра Керолайн разом з матір'ю вирушили до Риму, де Емма і Керолайн залишилися надовше. Коли Керолайн одружилася з американським художником Джоном Ролліном Тілтоном, у 1858 році Емму прийняла в товариство емігрантів Гарієт Госмер, також американська скульпторка.
Госмер познайомила Емму Стеббінс з деякими її майбутніми вчителями, включаючи Джона Гібсона та Пола Акерса.
Однією з провідних жінок серед американських емігранток у Римі була Шарлотта Кушман — відома на той час американська акторка. Після зустрічі зі Стеббінс Кушман особливо зацікавилася її творчістю та посіла чільне місце в її прихильності. Жінки з подруг швидко стали парою, і протягом року зустрічей вони обмінялися неофіційними обітницями та вважали себе одруженими.
Як вона робила для інших раніше, Кушман використовувала свій вплив, щоб допомогти отримати гарний гонорар для Емми Стеббінс. Роман Стеббінс та Кушман напружив їхні стосунки з Госмер, яка колись була об'єктом прихильності та впливу Шарлотти Кушман.
У вересні 1857 року Стеббінс та Кушман повернулися до США, щоб навести лад у статках Кушман після того, як виявилося, що її бізнес-менеджер розкрадав кошти. Під час акторського туру Шарлотти Кушман Емма Стеббінс залишилася зі своєю родиною в Нью-Йорку. 6 липня Кушман дала свій останній виступ, і пара відпливла з Америки до Англії. Перед поверненням до Риму в листопаді 1858 року подружжя здійснило тур країнами Європи.
Пізні роки Емма Стеббінс та Шарлотта Кушман прожили разом 12 років, перш ніж повернутися до США після того, як у Кушман діагностували рак молочної залози. Стеббінс припинила заняття скульптурою, щоб доглядати за Кушман аж до її смерті в 1876 році.
Стеббінс провела майже решту свого життя, пишучи біографію Кушман «Шарлотта Кушман: її листи та спогади про її життя», і померла через 6 років 25 жовтня 1882 року від хвороби легенів на 68-му році життя. Похована на Грін-Вудському цвинтарі у Брукліні.
Творчість Емма Стеббінс була неокласичною скульпторкою, створивши за життя близько двох десятків невеликих мармурових статуй і дві публічні роботи з бронзи. На відміну від більшості своїх сучасників, Стеббінс любила виготовляти менші деталі, вирізьблюючи їх самостійно.
У 1842 році деякі роботи Стеббінс були представлені в Національній академії дизайну в Нью-Йорку. Її також висунули в асоційовані члени групи, яка була відкрита для любителів. Однак обрання Емми Стеббінс було зрештою анульовано через невизначене порушення процедури. Її ім'я ніколи не було подано повторно.
У 1847 році Стеббінс подала олійні копії для демонстрації в Пенсільванській академії витончених мистецтв.
Поки Стеббінс жила в Римі, вона завершила ряд статуй, у тому числі «Пожирач лотоса» (1857—1860), яку замовив британський скульптор Джон Гібсон, а також «Промисловість» (1859) та «Комерція» (1859), які були замовлені Чарльзом Гекшером. Промисловість і торгівля були представлені в галереї Goupil & Cie в Нью-Йорку в 1860 році.
У 1860 році Емма Стеббінс також завершила бюст Шарлотти Кушман — своєї партнерки протягом усього життя. Пізніше в житті бюст був популярним запитом на копію.
У 1860-х роках Стеббінс завершила Договір Генрі Гудзона з індіанцями (1860), Сандалфоном (1861), Сатаною (1862) і Христофором Колумбом (1867). Христофор Колумб був єдиним витвором мармуру в натуральну величину, створеним Стеббінс.
Горацій Манн (1865) Наприкінці 1861 року Еммі Стеббінс було доручено завершити бронзову статую Горація Манна. Твір мав бути встановлений перед Державним будинком у Бостоні. Уродженка Бостона Шарлотта Кушман зацікавилася цим проєктом і, як вважають, використовувала свої зв'язки, щоб сприяти обранню як автора замовлення Емми Стеббінс.
Ангел вод (1873) Емма Стеббінс найбільше відома своїм Ангелом вод, який стоїть на вершині фонтану Бетесда. Навколо проєкту також ходили чутки про кумівство, оскільки брат Стеббінс був головою Комітету зі скульптур, фонтанів і архітектурних споруд Центрального парку.
Стеббінс була натхненна біблійною історією, в якій ангел наділяє води Віфезди цілющою силою. Це було відсиланням на Кротонський акведук, яким транспортувалася прісна вода в місто, починаючи з 1842 року.
Спадщина
Більшість інформації про життя та діяльність Емми Стеббінс походить від її сестри, Мері Стеббінс Гарленд. Після смерті Стеббінс саме Гарленд задокументувала роботи своєї сестри в альбомі для записок і дописала неопубліковану біографію «Записки про художнє життя Емми Стеббінс». Альбом містив кілька фотографій робіт Стеббінс в хронологічному порядку, а також світлини із самою Еммою Стеббінс та тих, хто її заохочували, наприклад, Шарлотти Кушман та їх брата Генрі Стеббінса.
Angel of the Waters також було знято в багатьох нью-йоркських фільмах, таких як Ангели в Америці (1991), Сам удома 2 (1992), Ельф (2003) та Зачарована (2007).
У червні 2019 року The New York Times написала некролог для Емми Стеббінс у рамках серії «Непомічені». Додано некролог Стеббінс як члена ЛГБТ-спільноти.
Галерея
Примітки
Посилання
Емма Стеббінс і «Ангел вод» Фонтан Бетесда Емми Стеббінс Емма Стеббінс — працювати скульптором Повний путівник по Центральному парку Нью-Йорка — фонтан Бетесда. Емма Стеббінс, Історія американських жінок
Офіційний веб-сайт Центрального парку: фонтан «Ангел Вод».
Внесення Емми Стеббінс до списку імен художників Союзу Альбом Емми Стеббінс на мікрофільмі, зібраний її сестрою Мері Стеббінс Гарленд, в Архіві американського мистецтва Емма Кушман, портрет у повний зріст, сидить, обличчям праворуч, дивиться на книгу на колінах. Документи Шарлотти С. Кушман, Бібліотека Конгресу