Бру́клін (, Бру́клін) або Округ Кінґс () — округ у місті Нью-Йорк, штат Нью-Йорк у США, є першим за кількістю населення серед округів міста (у 2010 тут мешкало 2 504 700 осіб).
Бруклін є місцем з високим відсотком емігрантського населення, у тому числі єврейського, польського й українського.
Бруклін назвали на честь міста Брекелена в Нідерландах. Місто Бруклін було незалежним від Нью-Йорка до 1898 року. Офіційний девіз Брукліна — , написаний нідерландською мовою і перекладається як «Єдність породжує силу». Девіз також зображений на гербі та прапорі Брукліна.
Історія
Історія Брукліна охоплює понад 350 років європейського заселення. Поселення виникло у XVII столітті як невелике голландське містечко Брейкелен ( на західному узбережжі острова Лонг-Айленд. У XIX столітті воно перетворилося на одне з найбільших міст Сполучених Штатів, а 1898 року увійшло до складу об'єднаного міста Нью-Йорк.
Колоніальна доба Першими європейцями, які оселилися на західній частині Лонг-Айленду, були голландці. До їхнього прибуття територію населяли представники народу ленапе, що належав до алгонкінської мовної групи. Поселення Брейкелен отримало свою назву на честь міста Брекелен у Нідерландах та входило до складу колонії Нові Нідерланди.
У середині XVII століття Голландська Вест-Індська компанія заснувала шість основних поселень на території сучасного округу Кінгс: Грейвсенд (1645), Бруклін-Гайтс (як Брейкелен) (1646), Флетлендс (як Новий Амерсфорт, 1647), Флетбуш (як Мідвоут, 1652), Нью-Утрехт (1652) і Бушвік (як Босвейк, 1661)Brooklyn Daily Eagle , "Map of six townships".
У 1653 році статус міста отримав Новий Амстердам, розташований на протилежному березі Іст-РиверNotes Geographical and Historical, relating to the Town of Brooklyn, in Kings County on Long-Island ..
Після англійського завоювання Нових Нідерландів 1664 року територія перейшла під контроль Англії та стала частиною провінції Нью-Йорк. 1 листопада 1683 року було утворено округ Кінгс, який об'єднав шість історичних голландських поселень південно-західного Лонг-Айленду. Саме тоді вперше було сформовано адміністративну основу майбутнього Брукліна.
У колоніальний період економіка округу базувалася на сільському господарстві. При цьому частка рабської праці була однією з найвищих серед тринадцяти британських колоній Північної Америки.
27 серпня 1776 року на території округу Кінгс відбулася Битва за Лонг-Айленд — перша велика битва Війни за незалежність США та найбільша битва всього конфлікту. Британські війська завдали поразки Континентальній армії під командуванням Джорджа Вашингтона поблизу сучасних районів Проспект-Парк, Грін-Вудського кладовища та Гранд-Армі-ПлазаMcCullough, David. 1776. Simon & Schuster. 2005. . Після битви британці встановили контроль над Нью-Йорком і зберігали його до завершення війни. У затоці Воллабаут були розміщені британські плавучі в'язниці, де загинули тисячі американських військовополонених.
Після підписання Паризького мирного договору 1783 року британські війська залишили Нью-Йорк.
Розвиток міста у складі США
У першій половині XIX століття Бруклін почав швидко розвиватися як передмістя Нью-Йорка. 1816 року було утворено селище Бруклін (), яке завдяки регулярному паромному сполученню з Мангеттеном швидко стало популярним місцем проживання для підприємців та службовців.
1834 року поселення отримало статус міста та було офіційно інкорпороване як Місто Бруклін.
Паралельно розвивалися й інші населені пункти округу, зокрема Вільямсберг, який став важливим промисловим центром. 1855 року Вільямсберг був включений до складу Брукліна, що започаткувало процес територіального розширення міста.
Протягом XIX століття населення Брукліна стрімко збільшувалося. Наприкінці століття Бруклін став третім за чисельністю населення містом США після Нью-Йорка та Чикаго.
Громадянська війна
Під час Громадянської війни в США Бруклін активно підтримував Союз. Найвідомішим військовим підрозділом міста був 14-й Бруклінський полк (), відомий під прізвиськом «Червоногомілкові дияволи» (). Полк воював у 1861—1864 роках і став одним із найвідоміших добровольчих підрозділів армії Союзу.
Завдяки розвиненій промисловості та суднобудуванню Бруклін був важливим центром постачання озброєння та кораблів для федеральної армії.
Економічне зростання
У другій половині XIX століття Бруклін пережив стрімке економічне піднесення.
Промислові підприємства та доки простягнулися вздовж набережної від Говануса до Грінпойнта. Важливу роль відігравали суднобудування, машинобудування, нафтопереробка та пивоварна промисловість.
Особливо швидко розвивався Вільямсберг, який став одним із головних промислових центрів Нью-Йорка. У 1883 році було відкрито Бруклінський міст, що забезпечив пряме сполучення з Мангеттеном і став символом міста.
Наприкінці XIX століття Бруклін приєднав сусідні муніципалітети Нью-Лотс (1886), Флетбуш (1894), Грейвсенд (1894), Нью-Утрехт (1894) та Флетлендс (1896). Після цих приєднань межі міста фактично збіглися з межами округу Кінгс.
Приєднання до Нью-Йорка Наприкінці XIX століття точилися гострі дискусії щодо об'єднання Брукліна з Нью-Йорком. 1894 року відбувся референдум, на якому прихильники консолідації здобули перемогу з мінімальною перевагою.
1 січня 1898 року Бруклін офіційно увійшов до складу новоствореного міста Нью-Йорк і став одним із його п'яти боро. Попри втрату статусу самостійного міста, Бруклін зберіг власну культурну ідентичність і залишається одним із найвідоміших районів Нью-Йорка. Відтоді округ Кінгс одночасно є адміністративним округом (боро) Нью-Йорка та зберігає статус округу штату Нью-Йорк.
На початку XX століття Бруклін продовжував стрімко зростати. Якщо у другій половині XIX століття він був третім за чисельністю населення містом США, то до 1930 року кількість його жителів досягла близько 2,2 мільйона осіб, перевищивши населення Мангеттена. У цей період Бруклін став одним із найважливіших промислових і транспортних центрів країни. На його території був відкритий перший аеропорт Нью-Йорка — Флойд Беннетт Філд, який тривалий час використовувався як цивільний та військовий аеродром.
Одним із найвідоміших місць відпочинку в Нью-Йорку став півострів Коні-Айленд, де працювали численні парки розваг, атракціони, театри та пляжі. Особливою популярністю користувався парк Luna Park, який став одним із символів американської індустрії розваг першої половини XX століття.
Поки Мангеттен поступово перетворювався на фінансовий, торговельний і культурний центр Нью-Йорка, економіка Брукліна продовжувала базуватися на промисловості, суднобудуванні та морських перевезеннях.
Під час Другої світової війни стратегічно важливу роль відігравав Бруклінський армійський термінал (), через який до Європи відправлялися значні обсяги військової техніки, матеріалів та особового складу американської армії.
Повоєнний період
Після завершення Другої світової війни Бруклін зіткнувся із серйозними економічними труднощами. У другій половині XX століття почався занепад традиційної промисловості. Закривалися численні підприємства, пивоварні та суднобудівні заводи, а більшість морських перевезень була перенесена до портів штату Нью-Джерсі, насамперед у Байонн і Елізабет.
Однією з найболючіших подій для мешканців району стало переїзд бейсбольного клубу «Бруклін Доджерс» до Лос-Анджелеса у 1957 році. Втрата легендарної команди стала символом завершення історичної епохи Брукліна.
Джентрифікація
Починаючи з 1990-х років, у багатьох районах Брукліна розпочалися процеси джентрифікації.
Особливо швидко змінювалися західні квартали, розташовані вздовж Іст-Ривер, зокрема Вільямсберг, Грінпойнт, Дамбо, Бруклін-Гайтс і Даунтаун Брукліна ().
Завдяки близькості до Мангеттена ці райони стали популярними серед митців, представників креативних професій, молодих фахівців та підприємців, яких приваблювали нижчі ціни на житло порівняно з Мангеттеном.
Водночас Бруклін і надалі залишається одним із найбільш етнічно різноманітніших районів США. Південні райони традиційно населені ортодоксальними єврейськими громадами, російськими, грецькими, італійськими, ірландськими та скандинавськими громадами. У північно-східній та східній частинах району проживає значна кількість вихідців із країн Карибського басейну, держав Африки та країн Латинської Америки.
Соціально-економічний розвиток різних районів Брукліна суттєво відрізняється. Якщо західна частина боро активно розвивається завдяки інвестиціям, туризму та житловому будівництву, то окремі східні райони, зокрема Іст-Нью-Йорк, і далі стикаються з високим рівнем бідності, безробіття та соціальних проблем.
Сучасний розвиток
У 2004 році влада Нью-Йорка затвердила масштабну програму зміни зонування значної частини Брукліна, що дозволила спорудження будівель більшої поверховості.
У результаті вже впродовж наступних двох десятиліть у центрі Брукліна, Вільямсберзі, Грінпойнті та інших прибережних районах було збудовано понад 50 хмарочосів заввишки понад 100 метрів. Переважна більшість нових висотних споруд є житловими будинками.
Найвищою будівлею Брукліна став Бруклін Тауер, будівництво якого завершилося у 2021 році. Висота хмарочоса становить 325 метрів, що робить його найвищою спорудою боро та однією з найвищих житлових будівель у Сполучених Штатах.
Географія
Бруклін розташований у південно-західній частині острова Лонг-Айленд і є одним із п'яти боро міста Нью-Йорк. Його межі повністю збігаються з межами округу Кінгс.
Загальна площа Брукліна становить 250 км², з яких близько 180 км² (73 %) припадає на суходіл, а 67 км² (27 %) — на водні поверхні. За площею суходолу Бруклін є другим за величиною боро Нью-Йорка після Квінза. Водночас округ Кінгс є четвертим найменшим округом штату Нью-Йорк за площею суходолу та третім найменшим за загальною площею.
Бруклін має розгалужену систему природних водних кордонів. На заході його омиває Іст-Ривер, який відокремлює район від Мангеттена. Через річку прокладено кілька важливих транспортних споруд, серед яких Бруклінський міст, Мангеттенський міст, Вільямсбурзький міст та автомобільний тунель Бруклін-Беттері. Крім того, під Іст-Ривер проходять численні лінії Нью-Йоркського метрополітену.
На південному заході Бруклін межує зі Стейтен-Айлендом через протоку Нерроуз, яку перетинає Міст Веррацано-Нерроуз. Північний захід району виходить до Верхньої Нью-Йоркської затоки, яка відокремлює його від міст Джерсі-Сіті та Байонн у штаті Нью-Джерсі. На півдні Бруклін омивається водами Атлантичного океану, а на південному сході — Джамейка-Бей. На сході Бруклін межує з боро Квінз, де розташований Міжнародний аеропорт імені Джона Кеннеді.
Територія Брукліна переважно рівнинна і сформувалася внаслідок діяльності льодовика під час останнього льодовикового періоду. Найвищі ділянки розташовані у центральній частині району, де проходять моренні підвищення, що простягаються через більшу частину Лонг-Айленду.
Берегова лінія характеризується численними затоками, пляжами, штучними пірсами та гаванями, найбільш відомими серед яких є Коні-Айленд, Грейвсенд-Бей і Джамейка-Бей.
Клімат
Відповідно до класифікації кліматів Кеппена, Бруклін має вологий субтропічний клімат (Cfa), який перебуває під помірним впливом Атлантичного океану. Аппалачі частково захищають територію від проникнення холодних повітряних мас із внутрішніх районів Північної Америки.
Опади випадають рівномірно протягом року. Середньорічна кількість опадів становить близько 1300 мм. Найсніжнішим місяцем зазвичай є лютий, коли середня висота снігового покриву становить близько 20—21 см.
Середня температура повітря коливається від приблизно 3,9 °C узимку до 28,4 °C влітку. У середньому протягом року в Брукліні спостерігається близько 234 сонячних днів, а загальна тривалість сонячного сяйва становить близько 2535 годин на рік. Retrieved March 29, 2016.. Частка можливого сонячного сяйва становить близько 57 %.
За класифікацією USDA Бруклін належить до кліматичної зони морозостійкості 7b, що дозволяє вирощувати широкий спектр декоративних і субтропічних рослин.
Населення та райони