Християнський фемінізм — школа християнської теології, яка використовує християнську точку зору для просування та розуміння моральної, соціальної та духовної рівності чоловіків і жінок. Християнські богослови стверджують, що внесок жінок і визнання цінності жінок необхідні для повного розуміння християнства. Християнські феміністки керуються вірою в те, що Бог не робить дискримінації на основі біологічно визначених характеристик, таких як стать і раса, а створив усіх людей для існування в гармонії та рівності незалежно від цих факторів. З іншого боку, християнський егалітаризм використовується для тих, хто виступає за гендерну рівність і справедливість серед християн, але не бажає асоціювати себе з феміністичним рухом.
Християнські феміністки та вчені вважають, що інтерпретації біблійних текстів, а також твори деяких релігійних діячів можуть підштовхувати до сексистських рис чи обов'язків, які, якщо їх не визнавати, можуть продовжувати увічнювати патріархат, присутній у церкві. Проблеми, які виникають через патріархат у церкві, включають перешкоджання висвяченню жінок, відсутність рівності у шлюбі, права на аборти, відсутність визнання жіночої духовності та проштовхування чоловічого образу Бога. Також існує занепокоєння щодо поводження з жінками в сучасній культурі, оскільки очікується, що вони будуть підпорядковані чоловікам відповідно до того, як тлумачаться ранньохристиянські релігійні писання. Незважаючи на це, жінки продовжують шукати доброти, якої навчає їх християнська віра. Через тлумачення біблійних текстів і творів ранніх релігійних діячів християнські феміністки та вчені спираються на ці джерела, щоб аргументувати як сексизм, присутній у християнстві, так і рівність, яка має бути присутньою між чоловіками та жінками. Потім ці тексти представляють невідповідності концепцій, які виникають між працями релігійних діячів і Біблією.
Історія Деякі християнські феміністки вважають, що принцип егалітаризму був присутній у вченнях Ісуса та ранніх християнських рухах, таких як маріанізм , але це дуже суперечлива точка зору для багатьох феміністських учених, які вважають, що саме християнство значною мірою покладається на гендерні ролі. Ці інтерпретації християнського походження були піддані критиці світськими феміністками за «анахронічне проєктування сучасних ідеалів назад у перше століття».
У середні віки Джуліан Норвічська та Гільдеґарда Бінгенська досліджували ідею божественної сили з чоловічими та жіночими характеристиками. Протофеміністські твори з XV по XVII століття висловлювали заперечення проти того, щоб жінки навчалися, викладали та проповідували в релігійному контексті. Однією з таких протофеміністок була Енн Гатчінсон, яку вигнали з пуританської колонії Массачусетс за навчання про гідність і права жінок.
Перша хвиля фемінізму в ХІХ та на початку ХХ століть включала підвищений інтерес до місця жінки в релігії. Жінки, які відстоювали свої права, почали сумніватися у своїй неповноцінності як усередині церкви, так і в інших сферах, яка раніше виправдовувалася церковним вченням. Деякими християнськими феміністками цього періоду були Марі Можере, Кетрін Бушнелл, Кетрін Бут, Френсіс Віллард.
Протягом 1960-х і 1970-х років на багатьох євангельських жінок вплинув рух за громадянські права. Християнські феміністки почали писати та публікувати статті про репродуктивні права, а також про нерівність у шлюбі та релігійній ієрархії. У відповідь на ці статті були створені такі групи, як Євангельський жіночий кокус (EWC) і або Євангелісти за суспільні дії (ESA), щоб створити соціальний рух у церкві для вирішення таких проблем.
Питання Жінки в церковному керівництві
Поділ протестантських віросповідань на різні деномінації дозволив жінкам отримати набагато більше керівних посад у церкві, оскільки певні деномінації мали свободу виступати за лідерство жінок. І в основній, і в ліберальній гілках протестантського християнства жінки висвячуються в духовенство. Навіть деякі теологічно консервативні деномінації, такі як Церква Назарянина та Асамблеї Бога , висвячують жінок у пасторки. Однак католицька церква, православна церква, Південна баптистська конвенція (найбільша протестантська деномінація в США), а також Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів і багато церков в американському євангельському русі забороняють жінкам займати духовні посади. Деякі християнки-феміністки вважають, що оскільки жінки матимуть більше можливостей отримати теологічну освіту, вони матимуть більший вплив на те, як священні писання тлумачаться тими, хто відмовляє жінкам у праві служити.
Тлумачення священних віршів за гендерною ознакою Багато християнських ідеалів щодо гендеру випливають із тлумачень Біблії. Християнські феміністки часто стверджували, що Біблія проблематична не через сам текст, а через християнських вчених, які тлумачили Святе Письмо протягом багатьох часів. Приклад цих невідповідностей можна знайти в історії створення Адама і Єви; деякі євангелісти вважають, що Адам і Єва були створені одночасно, а інші вважають, що Єва була створена з ребра Адама. У багатьох християнських деномінаціях також точаться широкі дебати щодо провини Єви щодо споживання забороненого плоду та входження гріха у світ. Історично багато звинувачень покладалося на Єву, але багато християнських феміністок працювали над тим, щоб переосмислити цю історію та розподілити провину рівною мірою на обидві сторони, оскільки обоє скуштували плід. Історія про Адама і Єву є лише одним із прикладів тексту, який християнські феміністки вважають патріархальним за інтерпретацією. Деякі християнки-феміністки вирішили відмовитися від прямого використання Святого Письма у боротьбі за рівність, тоді як інші покладалися на вірші, які виступали проти патріархальних ідеалів, вказуючи на невідповідності в Біблії. Наступні уривки служать прикладами цих невідповідностей.
Галатам 3:28. «Немає… ні чоловіка, ні жінки, бо всі одне в Христі Ісусі». Старозавітна Девора була пророчицею і «суддею Ізраїлю». Буття 2:20. Слово, що перекладається як «допомога» або «помічник», є тим самим єврейським словом «ēzer», яке в Старому Завіті вживається понад 17 разів, щоб описати допомогу, яку Бог приносить Своєму народові в часи скрути; наприклад, Т"и моя допомога (ēzer) і мій визволитель" і «Моя допомога (ēzer) походить від Господа». Жодного разу в усіх цих зверненнях це слово не використовується для позначення підпорядкування або рабства іншій людині.«Ezer Kenegdo» Word Study. God's Word to Women, 2011 Буття 3:16. «До жінки він (Бог) сказав: „Я збільшу твої болі в пологах, і в болях ти будеш народжувати дітей, але бажання твоє буде до чоловіка твого, і він буде панувати над тобою“». 1 Тимофія 2:12. «Але я терплю жінку не для того, щоб вона вчила, і не для того, щоб узурпувала владу над чоловіком, але щоб сиділа в мовчанні». Перше послання до Коринтян 11:7-9. «Бо чоловік не повинен покривати голови своєї, бо він образ і слава Божа, а жінка — слава чоловіка. Бо не чоловік створений з жінки, а жінка з чоловіка. І не створений чоловік на жінку, а жінка на чоловіка». Перше послання до Коринтян 14:34. «Жінки повинні мовчати в церквах. Бо їм не дозволено говорити, але вони повинні бути в покорі, як говорить і Закон». Колосянам 3:18. «Дружини, коріться своїм чоловікам, як годиться в Господі». 1 Петро 3:1. «Так само й ви, дружини, коріться своїм чоловікам, щоб, коли хто й не послухається слова, то поведінкою своїх дружин перемогти їх без слова». Послання до Ефесян 5:22-24. «Дружини, коріться своїм чоловікам, як ви Господеві. Бо чоловік є головою дружини, як і Христос є головою Церкви, тіла якої Він є Спаситель. Як Церква підкоряється Христові, так і дружини повинні бути в усьому підкорені своїм чоловікам».
Гендерні стереотипи та ролі
Переклади біблійних писань є прикладами, коли соціальна ієрархія може впливати на фактичне значення біблійних писань. Хоча займенник him часто вживається в Святому Письмі, Роберт Альтер, професор івриту, стверджує, що він не є «анатомічно чоловічим». Ці варіації в займенниках можуть призвести до загострення розподілу між жіночими та чоловічими ролями та сприяти гендерній ієрархії. Крім того, розділення між чоловіком і жінкою передбачається не лише використанням займенників із статевим відношенням, а й відсутністю репрезентації жінок і гендерних якостей і завдань. Святий Августин, єпископ Гіппона, написав трактат про Євангеліє від Іоанна, і в розділі про Мудрість Божу він не згадує жодної жіночої постаті чи жіночності, які Старий Завіт розглядає в літературі Мудрості. Хоча незрозуміло, чому в трактатах святого Августина не згадуються жінки, сучасні вчені стверджують, що ця інформація є надто важливою для розуміння мудрості в Старому Завіті, щоб її можна було пропустити. З іншого боку, позначаючи якості як жіночі або чоловічі, це створює очікування щодо того, як повинні діяти чоловіки та жінки. У Книзі Царів вони підкреслюють роль матерів через горе, яке вони повинні виявляти перед смертю членів своєї родини. Таким чином, навіть у королівстві роль матері цінується над королевою. Наприклад, у книзі Самуїла 2, коли Вірсавія оплакувала смерть свого сина, вона встановлює свою роль матері. Тоді, оскільки є особливі риси, які очікуються від жінок, якщо вони не відповідають цим якостям, то їх характеризують як чоловіків. На відміну від того, як Вірсавія показує свою материнську роль, є розправа Аталії над царями Юдеї, що змусило її стати монархом на кілька років. Через жорстокість і вперту особистість Аталію часто описують як демонстрацію мужності, але також описують як не зовсім мужню через її особистість як жінки.
Жіноча сексуальність, контрацепція, право на аборт
Багато християнських феміністок уявляють собі суспільство, в якому жіноча сексуальність не засуджується церквою, а визнається природною частиною людського існування. Під час Реформації такі теологи, як Мартін Лютер і Жан Кальвін, наголошували на важливості цнотливості та шлюбу, що призвело до подальшого придушення жіночої сексуальності в християнській традиції. Багато християнських феміністок заявляли, що чоловіки, які займають впливові релігійні посади, часто використовували Святе Письмо та вчення таких теологів, як Кальвін і Лютер, щоб домінувати над жіночою сексуальністю та пригнічувати її, проблема, яку, на думку християнських феміністок, необхідно вирішити негайно.
Консервативні релігійні групи часто конфліктують з феміністичними та ліберальними релігійними групами через аборти та використання контрацепції. Такі вчені, як соціолог Фленн Кемпбелл, стверджують, що консервативні релігійні деномінації мають тенденцію обмежувати чоловічу та жіночу сексуальністьOrdaining Women: Culture and Conflict in Religious Organizations, забороняючи або обмежуючи використання засобів контрацепції та засуджуючи аборти як гріховне вбивство.Southern Baptist Convention Resolutions on Abortion Деякі християнські феміністки (наприклад, Тереза Форкадес) стверджують, що «право жінки контролювати свою вагітність обмежується міркуваннями про її власне благополуччя» і що обмеження доступу до контрацепції та абортів є неповагою до її Богом даної вільної волі.
Вчені-філософи Брюс П. Блекшоу та Ніколас Колгроув разом із медичним працівником Деніелом Роджером стверджують, що аргументи проти абортів часто суперечливі. Дослідники виявили, що активісти, які виступають проти абортів, часто використовують надмірне узагальнення у своїх аргументах, змушуючи вірити, що їхні переконання стосуються всіх жінок, незалежно від різноманітних пріоритетів, чеснот і вірувань. Крім того, вони наголошують на важливості прислухатися до різних точок зору, особливо в такій темі, як аборти, де вибір робиться в кожному конкретному випадку. Крім того, можуть бути суперечності в міркуваннях активістів, які виступають проти абортів, щодо того, чому аборт є аморальним. Наприклад, дехто може використовувати термін Дона Маркіса «майбутнє цінності», який означає припущення, що ембріон матиме потенційний внесок у суспільство, якщо його виносити до народження.