Лаврентія () — село, адміністративний центр Чукотського району Чукотського автономного округу Росії. Утворює сільське поселення Лаврентія.
Єдиний районний центр Чукотки, що має сільський статус.
Географія Село розташоване на південному березі затоки Лаврентія навпроти селища Пінакуль, яке було збудовано за радянських часів і потім закрито, за 600 км на північний схід від Анадиря. За 10 км від селища Пінакуль розташовувалося селище Нунямо, яке теж було побудовано за радянських часів, але, так само як і Пінакуль, воно було нерентабельним і було закрите. Останні жителі виїхали в 1978—1979 роках. Нині Пінакуль — це невеликий перевал-база для морських звіробоїв.
За 27 км від села розташовані Лорінські ключі — родовище мінеральних теплоенергетичних вод, а за 17 км на південь — історико-культурний комплекс «Яндогай», на території якого розташоване стародавнє чукотське поселення, датоване I тисячоліттям н. е..
Історія Село Лаврентія засноване 1927 року, коли тут почала діяти чукотська культбаза, що мала з'єднати різноманітні адміністративно-господарські установи регіону та сприяти закріпленню радянської влади (пароплав із будівничим лісоматеріалом і робітниками увійшов до затоки Лаврентія в серпні того ж року). До осені 1928 року культбаза складалася з низки будівель: ветеринарного пункту, майстерні з ремонту кермо-моторів і побутової техніки, лікарні, цинкового складу, будинку факторії, школи-інтернату і трьох житлових будинків.
Після утворення 10 грудня 1930 року Чукотського національного округу ця культбаза стала центром нового територіального формування, однак у квітні 1932 року окружним центром став Анадир.
18 грудня 1933 року на засіданні райбюро ВКП(б) було порушено питання про перенесення до Лаврентія районних установ, які на той час перебували в Уелені. Проте остаточне рішення про перенесення було ухвалено тільки 20 жовтня 1940 року, а перші районні установи переїхали в село 1942 року. Через Велику Вітчизняну війну остаточне переведення завершилося тільки до 1946 року.
З перенесенням до Лаврентія районного центру в селі було побудовано новий ґрунтовий аеродром. У роки Великої Вітчизняної війни на ньому здійснювали проміжну посадку літаки, які доставляли зі США до СРСР вантажі за ленд-лізом.
У 1955 році між селом Лаврентія та Анадиром було налагоджено регулярне авіасполучення. У 1958 році в село було переселено частину ескімосів, які проживали в селищі Наукан, що знаходилося в найвужчому місці Берингової протоки.
Примітки