Генрі Ніколас Джон Гюнтер (; , Балтимор, Меріленд, США — , Шомон-деван-Дамвілле, Мез, Франція) — військовослужбовець Армії США. Вважається останнім солдатом, що загинув під час Першої світової війни.

Ранні роки Генрі Гюнтер народився 6 червня 1895 року в німецько-американській родині в місті Балтимор штату Меріленд. Його батьки, Джордж Гюнтер (1869—1919) та Ліна Рот (1866—1938), були нащадками німецьких іммігрантів. Дитинство Генрі пройшло в балтиморському нейборгуді , де проживало багато німецьких іммігрантів. Родина Гюнтерів належала до римо-католицької парафії Найсвятішого Серця Ісуса. Згодом Генрі Гюнтер працював бухгалтером та клерком у Національному банку Балтимора. 1915 року Генрі долучився до церковного братства Лицарів Колумба.

Військова служба Оскільки Генрі Гюнтер мав німецьке походження, його не зарахували до лав Армії США одразу після того, як у квітні 1917 року країна вступила в Першу світову війну проти Німеччини на боці Антанти. У вересні 1917 року Гюнтер був зарахований до 313-го піхотного полку 157-ї бригади 79-ї піхотної дивізії. Гюнтер мав військове звання сержанта й відповідав за одяг у своєму підрозділі. До Франції він прибув у липні 1918 року в складі Американських експедиційних сил. Пізніше його понизили в званні із сержанта до рядового, оскільки в листі другові, вилученому американською військовою цензурою, він скаржився на «жахливі умови» на фронті й радив йому уникнути мобілізації.

Підрозділ Гюнтера, компанія «А», прибув на лінію фронту 12 вересня 1918 року. Як і решта підрозділів, залучених до Мез-Аргоннської операції на Західному фронті, вранці 11 листопада 1918 року 313-й піхотний полк продовжував вести бойові дії. Комп'єнське перемир'я, підписане з Німеччиною того дня о 5 ранку, передбачало повне припинення вогню з 11:00. Загін, у складі якого був Гюнтер, підійшов близько до німецького блокпоста поблизу села Шомон-деван-Дамвілле в департаменті Мез у Лотарингії, на якому були два кулемети. Попри накази свого близького товариша, сержанта Ернеста Павелла, Гюнтер підвівся й пішов до німців, розмахуючи багнетом. Німецькі солдати, що знали про перемир'я, яке мало вступити в силу за хвилину, намагалися відігнати Гюнтера, однак він рухався далі й зробив «постріл-два». Коли він підійшов ближче, о 10:59, за хвилину до настання перемир'я, його розстріляли короткою кулеметною чергою. Письменник , репортер газети «The Sun», згодом поспілкувався з побратимами Гюнтера й написав, що «Гюнтер багато думав про своє нещодавнє пониження у званні й був одержимий якнайкраще показатися перед своїми офіцерами й товаришами».

Наступного дня командувач Американських експедиційних сил генерал Джон Першинг згадував Гюнтера як останнього американця, що загинув у війні. Згодом Гюнтера посмертно підвищили у званні до сержанта й нагородили Хрестом «За видатні заслуги».

1923 року рештки Гюнтера після ексгумації на військовому кладовищі у Франції перевезли до США та перепоховали на кладовищі Most Holy Redeemer Cemetery в Балтиморі.

Пам'ять

З нагоди Дня ветеранів 11 листопада 2008 року в Шомон-деван-Дамвілле відкрили меморіальну дошку Гюнтеру неподалік від місця, де він загинув. За два роки, 11 листопада 2010 року, меморіальну дошку відкрили й на кладовищі в Балтиморі, де похований Гюнтер.

Див. також Огюстен Требюшон, останній французький солдат, вбитий у Першій світовій війні о 10:45 11 листопада 1918 року Джордж Лоуренс Прайс, останній канадський солдат, вбитий у Першій світовій війні о 10:58 11 листопада 1918 року Джордж Едвін Еллісон, останній британський солдат, вбитий у Першій світовій війні о 9:30 11 листопада 1918 року Марсель Туссен Терфве, останній бельгійський солдат, вбитий у Першій світовій війні о 10:45 11 листопада 1918 року

Примітки

Джерела