Мови Тайваню поділяються на австронезійські мови місцевих племен, та сино-тибетські мови. Протягом тисяч років на Тайвані жили корінні народи гаошань, що розмовляють тайванськими мовами — місцевими австронезійськими мовами, об'єднаними в одну групу за географічним принципом. Через велику різноманітність тайванських мов, дослідження в галузі історичної лінгвістики доходять висновку, що Тайвань є прабатьківщиною всієї австронезійської сім'ї мов. За останні 400 років, протягом кількох хвиль міграцій ханьців, на Тайвані з'явились та поширились китайські мови, зокрема: південномінська, хакка, та мандарин (відома у КНР як путунхуа), що з часом стали найпоширенішими мовами сучасного Тайваню.
Тайванські мови були найпоширенішими на доісторичному Тайвані. Наслідком довгої історії колонізації та імміграція стала поява нових мов на острові, як-от нідерландської, іспанської, хоккієн, хакка, японська, та мандарин. Через 50-річну окупацію острова Японією, японська мова мала значний вплив на мови Тайваню, зокрема їхню лексику, через що в них чимала кількість запозичень з неї.
Після Другої Світової війни, на Тайвані протягом багатьох років було запроваджено воєнний стан. Уряд тих часів утискав всі мови, крім мандаринської у публічній сфері. Це дуже завадило розвитку місцевих мов, зокрема тайванської хоккієн, хакка, корінних тайванських мов, та діалекта Мацзу. Ситуація дещо покращилась із 2000-х років, коли уряд став проводити заходи зі збереження та відродження місцевих мов. Місцеві мови стали вивчати у тайванських початкових школах, було введено закони та квоти стосовно місцевих мов хакка та тайванських мов, також створені публічні телеканали та радіостанції виключно цими мовами. Крім того, тайванський уряд також запровадив стандарти для деяких найпоширеніших мов, що є в нижченаведеній таблиці; відсоток мовців узято з перепису населення та житла в Тайвані за 2010 рік.
Становище національних мов МоваСкільки говорять нею вдомаВизнані різновиди мовиСтатус у громадському транспортіОрган, що регулює Тайванська мандаринська83,5 %1Обов'язкова в усій країніМіністерство освіти Тайванська хоккієн(включно з Кіньменським діалектом)81,9 %1~6Обов'язкова в усій країніМіністерство освітиМіністерство культуриУправління освіти,Уряд повіту Кіньмень Тайванська хакка6,6 %6Обов'язкова в усій країніРада у справах хакка Тайванські мови Аміс1,4 %5За необхідністюРада тубільних народівАтаяльська6Бунун5Канаканаву1Кавалан1Пайвань4Пуюма4Рукай6Саароа1Сайсіят1Сакізая1Сідік3Тхао1Труку1Цоу1Малайсько-полінезійськіТао1 Тайванська жестова мова<1 %1-Міністерство культури Діалект Мацзу<1 %1Обов'язкова на островах МацзуМіністерство культуриУправління освіти,Уряд повіту Ляньцзянь Діалект Уцю<1 %1Визнана мова меншини у громаді Уцю (Кіньмень)Міністерство культуриУправління освіти,Уряд повіту Кіньмень
Корінні мови
Корінні тайванські мови (Тайванські мови) — мова корінних народів острова. Тубільці Тайваню складають приблизно 2,3 % населення острова.Council of Indigenous Peoples, Executive Yuan «Statistics of Indigenous Population in Taiwan and Fukien Areas» . Втім, не всі з них володіють мовами своїх народів внаслідок століть мовної асиміляції. Часто люди не похилого віку з народу хакка або тубільного походження знають мандаринську та хоккієн краще, аніж мови власних народів, якщо взагалі їх знають. З приблизно 26 мов тайванських тубільців, приблизно 10 вже вимерлі, ще п'ять на порозі вимирання,, а решта теж деякою мірою є загроженими. Уряд країни визнає 16 мов та 42 діалекти тубільних мов.
КласифікаціяВизнані мови (діалекти)ТайванськіАтаяльськіАтаяльська (6), Сідік (3), Труку (1)РукайськіРукай (6)ПівнічнотайванськіСайсіят (1), Тхао (1)СхіднотайванськіАміс (5), Кавалан (1), Сакізая (1)ПівденнотайванськіПайвань (4), Бунун (5), Пуюма (4)Мови цоуЦоу (1), Канаканаву (1), Саароа (1)Малайсько-полінезійськіБатанські (Філіппінські)Тао (1) Державне агентство, Рада тубільних народів, підтримує стандарти орфографії для систем письма тайванських мов. Через тривалу окупацію Японією, у тайванських мовах також чимала кількість запозичень з японської. Також існує — суміш японської та атаяльської мов.
Всі тайванські мови поступово витісняються мандаринською, що превалює у культурному просторі. За останні десятиліття, уряд розгорнув програму відновлення культури тубільів, що включає введення освіти тайванськими мовами як основними у школах Тайваню. Втім, результати цієї ініціативи не обернулись бажаним успіхом. Було створено та радіостанцію Alian 96.3 для заохочення відродження мов. Тайванські мови було затверджено, як офіційні у липні 2017 року.
Аміс — найпоширеніша корінна мова на східному березі острова, де менше говорять мовами хоккієн та хакка, ніж на західному березі. Уряд оцінює населення амісів у трохи більше, ніж 200 000 осіб, але кількість людей, що говорить аміською, менша ніж 10 000 осіб. Аміська з'явилась у популярній музиці. Серед інших значних корінних мов можна виділити атаяльську, пайвань, та бунун. Крім визнаних мов, ще вирізняють від 10 до 12 груп рівнинних народів, що мають власні мови.
Деякі корінні народи й мови визнані на місцевому, повітовому рівні. Серед таких: сірая (та діалекти Макатао та Тайвоан) на південному заході острова. До руху відродження мов також залучені басай, Бабуза-Таокас у найбільш населених західних рівнинах, та Пазех, що граничить з нею у центральному заході країни.
Китайські мови
Тайванська мова Мандаринська в Тайвані офіційно зветься державною мовою (). У 1945 році, після завершення Другої світової війни, мандаринська стала де-факто офіційною мовою, та її вивчення у школах стало примусовим. До 1945 року офіційною мовою, якої навчали в школах, була японська. Відтоді мандаринська укорінилась як лінгва франка між різними народами Тайваню: , що мають свою мову та становлять більшість, хакка, австронезійці-гаошань, та китайцями, що мігрували у 1949 році з континенту з різних регіонів, що говорили багатьма мовами зі всього Китаю.
Люди, що мігрували з континентального Китаю після 1949 року та їх нащадки складають 12 % населення, та переважно говорять мандаринською. Мандаринською вміє говорити, або розуміє її, практично все населення країни. З кінця 1940-х по кінець 1970-х, навчання у школах велось лише нею, допоки у 1980-х у старших школах не стали викладати англійську, а в 2000-х — місцеві мови.
Тайванською мандаринською (подібно до Синглішу та багатьох різноманітних креольських мов) розмовляють по-різному, в залежності від соціального класу та становища мовців. У формальних обставинах вживається акролектна форма, тайванська стандартна мандаринська (), що мало відрізняється від стандартної мандаринської на континенті (). У менш формальних ситуаціях може використуватись базилектна форма, що вирізняється наявністю виключно тайванських рис. Двомовні тайванці можуть перемикатись між мандаринською та хоккієн, навіть в межах одного речення.
Багато тайванців, особливо молоді, краще говорять мандаринською, ніж хакка або хоккієн; вона вважається лінгвою франка острова.
Тайванська Хоккієн Тайванська мова (, Tâi-gí), що офіційно зветься тайванською хоккієн (), є найпоширенішою рідною мовою на Тайвані, нею говорить приблизно 70 % населення. З лінгвістичної точки зору є підгрупою південномінських мов, походить з півдня провінції Фуцзянь. Нею говорять чимало китайців, що живуть в Південно-Східній Азії.
У тайванської є розмовний та офіційний варіанти. Розмовна тайванська походить від давньокитайської мови. Літературна тайванська, що спочатку виникла у X сторіччі у Фуцзяні, та походить від середньокитайської, певний час використовувалась для формального письма, проте нині є практично вимерлою. Через тривале володарювання Японії на острові у мову увійшла значна кількість запозичень із японської. Ці запозичення були у вигляді канджі, що мали тайванську вимову, або інколи таку ж японську. З цих причин сучасну тайванську записують як традиційним китайським письмом, так і латинковим письмом пе-ое-зі або похідною від неї , що використовується офіційно з 2006 року.
У наші часи, дослідники Ekki Lu, Sakai Toru, та Lí Khîn-hoāⁿ, на базі давніших досліджень, стверджують, що частина базових слів розмовної тайванської хоккієн мають зв'язок з австронезійськими або тайськими мовами; Тим не менш, такі твердження не є загальноприйнятими.
Різниця між діалектами тайванської незначна, але все ж наявна. Стандарт — Thong-hêng () походить з міста Гаосюн, в той час решта акцентів лежить в континуумі між наступними двома діалектами:
Hái-kháu (): котрим говорять у Луган, що є близьким до континентального діалекту Цюаньчжоу, та Lāi-po͘ (): котрим говорять у Їлань, що є близьким до континентального діалекту Чжанчжоу.
Тайванська хоккієн здебільшого є взаємно зрозумілою із іншими діалектами хоккієн в Китаї та Південно-Східній Азії (із ), але також певною мірою з , південномінською мовою, якою говорять на сході Гуандуну. Втім, тайванська хоккієн не є взаємно зрозумілою з мандаринською та іншими китайськими мовами
Тайванська хакка
Мовою хакка () у Тайвані говорять люди з народності хакка. Вони зосереджені у окремих регіонах Тайваня. Більшість тайванських хакка живе у Таоюань, Сіньчжу та Мяолі. Різновиди тайванської хакка було визнано національними мовами. Мовою хакка у Тайвані опікується Рада у справах хакка. Зокрема, цей урядовий орган має владу над телебаченням та радіомовленням мовою хакка. Нині уряд Тайваню визнає та підтримує п'ять діалектів хакка (або шість, якщо рахувати окремо Сисянь та південний Сисянь) на своїй території.
Діалект Мацзу Діалект Мацзу (, Mā-cū-ngṳ̄) — мова, котрою говорять на островах Мацзу. Це піддіалект діалекту Фучжоу східномінської мови.
Діалект Уцю Діалект Уцю (, Ou-chhiu-uā) — мова, котрою говорять на островах Уцю. Це піддіалект (мінської групи мов).
Юе (Кантонська) Юе — одна з китайських мов, поширених на Тайвані. Ця мова була занесена , що прибули до Тайваню з Гуандуна, Гуансі, Гонконга, Макао.
Кантонською переважно говорять мігранти з Гуандуна, Гуансі, Гонконга та Макао. У Тайвані існують окремі кантономовні спільноти.
Станом на початок 2010-х, було відомо про 87 719 гонконгців, що на той час жили у Тайвані. Втім, ймовірно, що через викликану політичним тиском еміграцію, зокрема після прийняття у 2020, ця кількість зросла.
Писемності та жестові мови
Китайські ієрогліфи Традиційні китайські ієрогліфи є загальновживаними у Тайвані для запису китайських мов: мандаринської, хоккієн, хакка і юе. Міністерство освіти регулює стандарти правопису цих мов: оновлює список Стандартизованих форм національних символів, а також рекомендованих символів для тайванської хоккієн і хакка.
Байхуа — стандарт писемної китайської, що використовується в документах, літературі та багатьох аспектах побуту; його граматика базується на стандартній мандаринській. Байхуа представляє собою писемний варіант китайської, базований на сучасній мові, що витіснув веньянь, класичну писемність, що базувалась на граматиці давньокитайської мови, у ході руху за нову культуру на початку XX сторіччя. Хоч народний байхуа і замінив веньянь у Республіці Китай з часів Руху четвертого травня, веньянем продовжував активно користуватись уряд Республіки Китай. Більшість урядових паперів писались веньянем, до того, як у 1970-х було проведено реформи, котрі очолив президент Янь Цзягань, метою яких було зсунути письмовий стиль документообігу до змішаної форми байхуа та веньянь (文白合一行文 pages 75–76.. З 1 січня 2005 року Виконавчий юань почав писати у документах горизонтально, а не вертикально, як раніше протягом багатьох років.