Спиридóн Дми́трович Дрóжжин (, с. Низовка, Тверська губернія, Російська імперія — 24 грудня 1930, с. Низовка, Московська область, РРСФР, СРСР) — російський поет.

Біографія

Народився 6 грудня 1848 (за старим стилемРусские писатели. 1800—1917. Биографический словарь. Т. 2: Г — К. Москва: Большая российская энциклопедия, 1992. С. 186., за іншими даними 7 чи 9 грудня), в селі Низовка Тверського повіту Тверської губернії, в селянській родині, походить з кріпаківДРОЖЖИН Спиридон Дмитрович . Хрещений у парафіяльній Воскресенській церкві в селі Воскресенське на Шоші. Батько — Дмитро Степанович (~1826 — 13.01.1899), мати — Агрипіна Василівна (~1828 — 13.06.1912). У школі (у дяка) навчався дві неповні зими, потім мати відправила дванадцятирічного сина на заробітки до Санкт-Петербурга.

У Петербурзі (1860—1871) займався самоосвітою, познайомився з творами М. Некрасова, О. Кольцова, І. Нікітіна, Л. Толстого та ін.

У 16 років написав свій перший вірш, в 1867 почав щоденник, який вів до кінця життя.

Перша публікація — в журналі «Грамотей» (1873). З того часу його почали друкувати в багатьох журналах: «Дело», «Слово», «Семейные вечера», «Русское богатство», «Пробуждение» та ін.

Один із організаторів Пушкінського гуртка (1880).

Через тяжке матеріальне становище і під впливом зустрічей зі Львом Толстим (1892, 1897) повернувся на батьківщину (1896), присвятивши себе літературній праці. У 1903 році «Гуток письменників з народу» () організував вечір, присвячений тридцятиріччу поетичної діяльності С.Д. Дрожжина; одним із організаторів вечора був Іван Бунін, який назвав Дрожжина «найобдарованішим поетом-самоуком» ().

Академія наук призначила йому 1903 року довічну пенсію; 1910 року — премію, за збірки «Заповітні пісні», «Вірші 1866—1888», «Нові російські пісні», «Баян». У 1915 році Дрожжин був удостоєний Почесного відгуку Пушкінської премії Академії наук за збірку «Пісні старого орача» () (1913).

Дрожжин — один із найплідніших селянських поетів, який випустив понад 30 поетичних збірок, наприкінці життя у його віршах повторюються колишні мотиви, що перетинаються з новими.

Останні роки провів у Низовці. Твори друкували в місцевій періодиці, зокрема в альманасі «Зірниці» ().

Помер 24 грудня 1930 року і був похований у селі Шоша.Русские писатели. 1800—1917. Биографический словарь. Т. 2: Г — К. Москва: Большая российская энциклопедия, 1992. С. 186—187.

Після заповнення Іваньківського водосховища у 1937 році його прах та останній будинок були перенесені до селища Новозавидовського, де відкрито музей у 1938 році.

Творчість За твердженням М.М. Павлюка, поезія Дрожжина – «проста й наспівна, сповнена співчуттям до тяжкої праці селянина й ремісника». На ній позначився вплив народної творчості.

Основні твори за ЕСУ: «Песни крестьянина» (1898), «Поэзия труда и горя» (1901), «Новые стихотворения» (1904), «Песни рабочих» (1906), «Заветные песни» (1907), «Баян» (1909), «Песни старого пахаря» (1913) (усі — Москва). Деякі вірші покладені на музику та ввійшли в російський фольклор.

Німецькою мовою кілька віршів Дрожжина переклав поет Райнер Марія Рільке.

Зв'язок з Україною Ще в юності захопився «Кобзарем» Т. Шевченка, виконав кілька переспівів, переклав вірші «Чого мені тяжко, чого мені нудно...», «За думою дума роєм вилітає...» (обидва – 1900), «Ой пішла я у яр за водою...», «І день іде, і ніч іде...» (обидва – 1906) та ін. Відомі переклади творів Л. Глібова. У1907 році разом з І. Бєлоусовим відвідав Канів та могилу Шевченка, написав цикл віршів «На могилі Шевченка». Наслідував твори українського поета (у вірші «Думи», 1889). Протягом десятиріч розшукував і колекціонував репродукції живописних і графічних творів Шевченка.

Твори перекладені українською публікувалися у збірнику «Братерство літератур» (випуск 1) 1977 рокуБратерство літератур: збірник матеріалів російсько-українського літературного об'єднання. — Вип. 1: Дожовтневий період / [упор. В. Г. Бєляєва].— К. : Дніпро, 1977. — 423 с..

Примітки

Джерела

Література

Погорелов Т. Дрожжин и его поэзия. Уфа. — 1906. Белоусов И. А. Поэт-крестьянин С. Д. Дрожжин. Его жизнь и песни. М. — Пг., 1923. Памяти С. Д. Дрожжина: К 20—летию со дня смерти поэта. Калинин. — 1951. Павлюк М.М. Шевченко в перекладах ранніх поетів-суриковців. «Радянське літературознавство», 1964, № 2. Ильин Л. Кайсын Кулиев о Райнере Рильке и Спиридоне Дрожжине // Тверь: Альманах. М. — 1989. Творчество С. Д. Дрожжина в контексте русской литературы XX века. Тверь. — 1999. Бойников А. М. Поэзия Спиридона Дрожжина: Монография. Тверь: Твер.гос. ун-т, 2005.

Посилання

Могилы ушедших поэтов Сочинения Дрожжина на сайте Lib.ru: Классика