Навальний проти Росії () — справа Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) за п'ятьма заявами російського опозиційного політика та активіста по боротьбі з корупцією Навального Олексія проти Російської Федерації, об'єднаними судом в одне провадження. Заяви стосувалися семи випадків його затримання під час публічних заходів у Російській Федерації у 2012 та 2014 роках і подальших проваджень про адміністративні правопорушення. Навальний скаржився на порушення права на свободу та особисту недоторканність, права на справедливий суд і права на свободу мирних зібрань, а також стверджував, що застосовані до нього заходи мали політичну мету.

15 листопада 2018 року Велика палата ЄСПЛ встановила порушення статті 5 § 1, статті 6 § 1 щодо шести з семи адміністративних проваджень та статті 11 Європейської конвенції з прав людини. Суд також встановив порушення статті 18 у поєднанні зі статтею 5.

Передумови У 2012 році Навальний брав участь у протестах, пов'язаних із виборами президента Російської Федерації та політикою російської влади. У 2014 році протести були пов'язані з кримінальним переслідуванням учасників акції 2012 року на Болотній площі в Москві.

24 лютого 2014 року Навальний прийшов до суду на оголошення рішення у цій справі. Засідання було відкритим, але будівлю суду оточила поліція. Навальний залишався зовні серед інших людей, які хотіли потрапити на відкрите судове засідання, і був затриманий там. Того самого дня його також затримали на стихійному зібранні протесту проти вироків учасникам «Болотної справи».

Обставини справи У 2012 та 2014 роках Навального Олексія сім разів затримували під час різних публічних заходів у Російській Федерації. П'ять затримань відбулися у 2012 році, два — 24 лютого 2014 року. Після кожного затримання його доставляли до поліцейського відділку, де складали протокол про адміністративне правопорушення. Йому ставили за провину або порушення встановленого порядку проведення публічних заходів, або непокору законній вимозі працівника поліції.

Усі сім справ про адміністративні правопорушення були розглянуті судами, які визнали Навального винним. П'ять разів йому призначали штраф, а двічі — адміністративний арешт строком на 15 та 7 діб відповідно. Усі його апеляційні скарги були відхилені. У двох із семи випадків після затримання Навальний також перебував під вартою до розгляду справи: 9 травня 2012 року — упродовж кількох годин, а 24 лютого 2014 року — упродовж ночі.

У зв'язку з цими подіями Навальний подав до Європейського суду з прав людини п'ять заяв: 14 травня 2012 року (№ 29580/12), 28 травня 2012 року (№ 36847/12), 30 листопада 2012 року (№ 11252/13), 14 січня 2013 року (№ 12317/13) та 6 червня 2014 року (№ 43746/14).

Рішення У ситуації з Навальним Європейський суд з прав людини виявив порушення статей 5, 6 та 11. На думку ЄСПЛ, російські суди діяли несправедливо, ґрунтуючи свої рішення лише на свідченнях поліції. У всіх семи випадках було порушення права на свободу зібрань. Також було порушено стаття 18, через арешти з дедалі більш неправдоподібних підстав. Арешти Навального були спрямовані на придушення політичного плюралізму, який становив частину «ефективної політичної демократії», керованої верховенством закону .

Див. також Протести в Росії 2011—2013 Справа «Ів Роше» Стратегія-31

Примітки