Жан-Марі́ Тараско́н (; 21 вересня 1953Jean-Marie Tarascon`s CV // Solid-State Chemistry and Energy Lab, College-de-France (дата звертання: 05.11.2019).Jean-Marie Tarascon CV // Institut de France, Académie des Sciences (дата звертання: 05.11.2019)., Марманд, ФранціяSgherri M.-S. Jean-Marie Tarascon, le dompteur d'énergie // Le Point (дата звертання: 05.11.2019).) — французький хімік, фахівець в галузі хімії твердого тіла, матеріалознавства, електрохімії та систем зберігання електрохімічної енергії; піонер у розробці літій-іонних акумуляторів.
Член Французької академії наук (з 2004; член-кореспондент з 1999)Jean-Marie Tarascon , іноземний член Лондонського королівського товариства (2014)Jean-Marie Tarascon .
Життєпис Жан-Марі Тараскон народився у 1953 році на сімейній фермі у предмісті Марманда у департаменті Лот і Гаронна, розташованому між містами Бордо і Тулуза.
З дитинства захоплювався спортом, багато грав у регбі. У школі як обов'язкову іноземну мову він обрав іспанську, щоб улітку вільно спілкуватися з працівниками на фермі. Так вийшло, що Жан-Марі під час навчання ніде не вивчав англійську мову: заняття були необов'язковими, і він перестав їх відвідувати уже через три місяці.
У середній школі його значно більше цікавила агротехніка, ніж наука. Однак батьки настояли на отриманні вищої освіти зі спеціалізацією, і Жан-Марі Тараскон вступив до Університету Бордо I де і здобув вищу освіту. У 1977 році він отримав диплом інженера в галузі хімічного машинобудування, у 1978 році — ступінь магістра M.S. за напрямами фізики і хімії, у 1981 році захистив дисертацію на ступінь Ph.D. з хімії твердого тіла.
Після отримання ступеня Ph.D. він декілька років працював у докторантурі в Корнелльському університеті (штат Нью-Йорк, США) і проводив дослідження матеріалів з високотемпературною надпровідністю.
З 1982 року по грудень 1994 року Жан-Марі Тараскон працював за фахом хіміка-дослідника в одному з провідних світових науково-дослідницьких центрів у галузі телекомунікацій — Лабораторії Белла та її підрозділі компанії Bellcore (Bell Communications Research, Inc.)З 1996 року після зміни власника компанія отримала назву Telcordia Technologies, а з 2013 року — iconectiv, як структурна частина компанії Ericsson (штат Нью-Джерсі, США). Об'єктом досліджень спочатку були матеріали з високотемпературною надпровідністю, потім розробки велися в галузі систем зберігання і накопичення енергії.
Із серпня 1983 року до березня 1989 року він працював старшим науковим співробітником відділу хімії твердого тіла у Bellcore. У 1988 році його було переведено на посаду провідного наукового співробітника у Bellcore. У травні 1989 року Тараскона було призначено директором Групи зберігання енергії цієї ж компанії. До його обов'язків входило визначення і планування напрямів досліджень акумуляторних батарей, що у підсумку привело до створення першої літій-іонної батареї. У 1994 році він отримав посаду головного наукового співробітника у Bellcore.
Тараскон одружився, у нього народилася дитина. У січні 1995 року у зв'язку з економічною кризою у США і скороченням фінансування дослідницької діяльності його сім'я повернулася до Франції. Тим більше вони з дружиною прагнули виховувати дитину згідно з французькими традиціями.
Із січня 1995 року до грудня 2008 року Жан-Марі Тараскон був професором хімії в Університеті Пікардії імені Жуля Верна в Ам'єні та керував лабораторією синтезу і хімії твердого тіла (LRCS)LRCS , що працювала під егідою університету й Національного центру наукових досліджень (CNRS) Франції.
У 2003 році професор Жан-Марі Тараскон був ініціатором створення першої Європейської дослідницької мережі (ALISTORE)ALISTORE-European research institute для проведення спільних досліджень літій-іонних батарей на міжнародному рівні та очолював її до 2010 року. У 2007—2010 роках він очолював Інститут хімії в Університеті Пікардії імені Жуля Верна.
Із січня 2009 року до травня 2013 року він був на посаді заслуженого професора хімії в університеті Пікардії імені Жуля Верна. При цьому паралельно, у 2010—2011 роках очолював кафедру «Сталий розвиток — навколишнє середовище, енергетика та суспільство» (Développement durable — Environnement, énergie et société) у Колеж де Франс.
У 2011 році професор Тараскон заснував Французьку мережу RS2E досліджень і технологій по зберіганню електрохімічної енергіїRS2E під егідою CNRS і очолив її разом з , професором матеріалознавства Університету Тулузи III — Поль СабатьєWHO WE ARE ? // Energie RS2E (дата звернення: 16.07.2024)..
З червня 2013 року Жан-Марі Тараскон обіймає посаду професора хімії і завідувача кафедри «Хімія твердого тіла і енергія»Кафедра «Хімія твердого тіла і енергія» у Колеж де Франс.
Наукова діяльність
Університет Бордо У 1978 році Жан-Марі Тараскон вступив до аспірантури Університету Бордо на кафедру фізичної хімії в лабораторію хімії твердого тіла, очолюваної її засновником − професором , відомим французьким хімікомUn peu d'histoire… // Institut de Chimie de la Matière Condensée de Bordeaux UMR5026 (дата звертання: 05.11.2019).Paul Hagenmuller // Académie des sciences (дата звертання: 05.11.2019)..
Професор Гагенмюллер, один із засновників галузі науки хімія твердого тіла у Європі, займався науковими дослідженнями на стику хімії, фізики і матеріалознавства, при цьому добивався доведення результатів наукових досліджень до промислового рівня використання. Початок наукової діяльності Тараскона припав на період великих перемін − нафтові кризи 1973 і 1979−1980 років продиктували хімікам потребу зниження температури синтезу матеріалів, що привело до розвитку низькотемпературної .
Під час навчання Тараскона в аспірантурі лабораторію французьких вчених в рамках наукового обміну у новій галузі хімії високотемпературних надпровідників (ВТНП) відвідав японський фізик M. Kasaya з Тохокуського університету (Сендай). З японським колегою Тараскон пропрацював два роки. Спілкувались англійською. Вони удвох проводили експерименти та обговорювали їх результати, що привело до багатьох нових наукових досягнень.
На другому році навчання Тараскона зацікавила тема магнетизму в курсі неорганічної хімії. У підсумку цей напрям настільки його захопив, що він вирішив писати дисертацію по темі електромагнітних взаємодій.
У 1981 році Тараскон захистив дисертацію на ступінь Ph.D. з хімії твердого тіла під керівництвом професора Поля ГагенмюллераPaul Hagenmuller // Chemistry Tree — The Academic Genealogy of Chemistry Researchers (дата звертання: 05.11.2019). та його майбутнього наступника Жана Етурно (), котрий очолив лабораторію з 1986 рокуJean Etourneau // Chemistry Tree — The Academic Genealogy of Chemistry Researchers (дата звертання: 05.11.2019)..
США: лабораторії Bell і Bellcore Наукова кар'єра молодого науковця розпочалась у 1981 році з посади пост-докторанта у Корнелльському університеті (штат Нью-Йорк, США). Повною несподіванкою для нього стало мовне нерозуміння: американці не сприймали його вимову і йому доводилось спілкуватись у письмовому виді. Відвідування занять також супроводжувалось для Тараскона мовними труднощами. В результаті він змушений був удень працювати в лабораторії, а увечері відвідувати курси англійської мови.
Його перші праці були присвячені дослідженням електронних властивостей фаз Шевреля та високотемпературних надпровідників і пошукам матеріалів для оборотних реакцій інтеркаляції/деінтеркаляції лужних металів.
Після докторантури Тараскон продовжив свою наукову діяльність у США в лабораторії Bell, оскільки для роботи були створені особливі умови: за відсутності чіткого розпорядку в лабораторії постійно перебував хтось із співробітників. До того ж він «ніколи не бачив так багато нобелівських лауреатів на квадратний метр!».
У компанії Bellcore Жан-Марі Тараскон на посаді старшого наукового співробітника відділу хімії твердого тіла протягом семи років проводив фундаментальні дослідження, пов'язані із надпровідними купратами, кисневою нестехіометрією, катіонними заміщеннями і магнетизмом.
Надзвичайна ситуація, пов'язана із землетрусом у 1989 році у Лома Прієта (штат Каліфорнія) продемонструвала неспроможність застосовуваних у телекомунікаційних системах свинцевих акумуляторів: замість заявлених восьми годин автономної роботи вони витримали лише одну годинуMédaille de l'innovation: le palmarès 2017. Jean-Marie Tarascon, de l’énergie au service du durable // CNRS lejournal (дата звертання: 05.11.2019).. Ця подія змінила напрям досліджень Bellcore, і відразу Жан-Марі Тараскон очолив наукову групу, що зайнялась системами електрохімічного накопичення енергії зокрема, літій-іонними технологіями, що все ще перебували у стадії розроблення.
Ідея створення літій-іонної полімерної батареї виникла у Тараскона в 1991 році в кафетерії лабораторії Bellcore під час розмови з Полом Ворреном, спеціалістом з полімерних пластмас. Так як два електроди акумулятора «купаються» в рідині — електроліті, то чому б не увести електроліт всередину полімера, у якому два електроди були би запаковані? Через чотири роки наукова група Тараскона розробила перші літій-іонні полімерні акумулятори. Винайдення герметичної і легко деформованої батареї принесло Тараскону всесвітню репутацію та привело до отримання 40 патентів на винаходи.
Після пропозиції у 1980 році Джона Гудінафа з колегами використати кобальтит літію LixCoO2 як катод в літій-іонних акумуляторах Жан-Марі зайнявся фундаментальними дослідженнями з даного питанняJ.-M. Tarascon. L’énergie: stockage électrochimique et développement durable // Leçon inaugurale prononcée le jeudi 9 décembre 2010, OpenEdition Books (дата звернення: 05.11.2019).. Його група застосовувала різні методи синтезу «м'якої хімії» та фізико-хімічні методи дослідження для ідентифікації процесів, що відбуваються. Отримані результати дозволили серйозно просунутися вперед та усунути недоліки запропонованих для комерціалізації електродних матеріалів. Наприклад, створення рідкого електроліту на основі LiPF6 та циклічних і ациклічних полікарбонатів забезпечило добрі стійкі електрохімічні характеристики катодного матеріалу зі структурою шпінелі LiMn2O4 й дозволило комерціалізувати його завдяки більшому потенціалу порівняно з використовуваним уже матеріалом LiCoO2. Подальша робота в галузі розробок батарей на основі LiMn2O4, зокрема, удосконалення методів нанесення покриття, привела до створення проекту Альянс Renault-Nissan.
Франція: ALISTORE-ERI Повернувшись у 1995 році до Франції, науковець керував лабораторією синтезу і хімії твердого тіла в Університеті Пікардії імені Жуля Верна, а також займався дослідженнями в галузі електрохімії.
У 2001 році Ж.-М. Тараскон у співавторстві з , ученим-хіміком з Монреальського університету (Канада), опублікував у провідному науковому журналі Nature важливу оглядову статтю «Проблеми і задачі перезарядних літієвых батарей»Tarascon J.-M., Armand M. Issues and challenges facing rechargeable Li batteries // Nature, 2001, v.414, p.359—367, DOI 10.1038/35104644 ., яка позиціонувала його в рядах провідних світових фахівців із систем зберігання та накопичення енергії.
У 2003 році професор Жан-Марі Тараскон створив і керував до 2010 року першою Європейською дослідницькою мережею ALISTORE ALISTORE, зумівши об'єднати провідні європейські лабораторії для проведення спільних досліджень літій-іонних батарей на міжнародному рівні. Сферами дослідницьких інтересів мережі є електродні матеріали і електроліти для літій-іонних і з 2008 року натрій-іонних акумуляторів.