Daicon Opening Animations

Daicon III та IV Opening Animations — це дві 8-мм аніме-короткометражки, створені для з'їздів у 1981 та 1983 відповідно. Були створені групою мультиплікаторів-аматорів, відомих як Daicon Film, які згодом заснували анімаційну студію Gainax. Короткометражки відомі своєю незвичною для аматорських робіт високою якістю, численними відсиланнями на культуру отаку, а також несанкціонованим використанням костюма . Використання пісень Runaway Білла Конті (з саундтреку до фільму про Джеймса Бонда 1981 року «Тільки для ваших очей»), а також і англійської рок-групи Electric Light Orchestra також було несанкціонованим.

Над Daicon III працювали Анно Хідеакі, і , а над Daicon IV — дванадцять осіб, серед яких Ямага був режисером, а Анно та Акаї — керівниками анімації. Виробництво Daicon III призвело до боргів, які були погашені за рахунок продажу відеокасет і 8-міліметрових котушок, а подальші прибутки пішли на виробництво Daicon IV. У 2001 році аніме-журнал Animage поставив короткометражки Daicon на 35 місце у списку «100 найкращих аніме».

Сюжет

Daicon III Opening Animation Корабель Jet VTOL Наукового патруля з серії Ultraman спускається на Землю. За ним з-за дерева спостерігає школярка. Науковий патруль пропонує дівчинці склянку води та просить її полити нею редьку сорту дайкон. Дівчинка віддає честь і починає бігти, але швидко стикається з неприємностями: її шлях перегороджує Панк-Дракон. Він викликає меху з , і вони починають битву з дівчинкою. Вона відкидає меха вбік, однак з-під землі підіймається кайдзю. Використовуючи захований у рюкзаку реактивний прискорювач, дівчинка злітає в небо та ухиляється від атаки кайдзю, а меха летить за нею. Вони продовжують битву в повітрі. Від удару мехи дівчинка падає, наражаючи на небезпеку склянку з водою. В останню мить вона бачить видіння Наукового патруля та приходить до тями і хапає склянку, перш ніж та розіб'ється об землю.

Поновлюючи битву з мехою, вона ловить одну з його ракет і жбурляє її назад, спричиняючи потужний вибух. Розтрощена меха запускає ракету, викликаючи Ґодзіллу з символом . Потім дівчинку переслідують Кінг Гідора та Ґамера під пісню Runaway Білла Конті. На задньому плані з'являються зоряний крейсер класу «Венатор», винищувач TIE та марсіанські бойові машини з фільму Війна світів 1953 року. Дівчина дістає з рюкзака бамбукову лінійку, яка перетворюється на світловий меч. Розрізавши навпіл Чужого Балтана з Ultraman, вона запускає з рюкзака низку мініракет. Від попадання ракети загоряється танк із серії «Годзілла». Підводний човен Атрагон розламується надвоє, а зорельоти Ямато і USS Enterprise, винищувач X-wing і вибухають у повному хаосі.

Дівчинка виливає склянку води на всохлий дайкон, що виступає з-під землі. Дайкон вбирає воду і перетворюється на космічний корабель «Дайкон». Осяяна світлом і одягнена у військово-морську форму, вона підіймається на борт корабля, де за штурвалом сидять продюсери фільму і . Коли люки закриваються, Дайкон вирушає в далекі простори всесвіту.

Daicon IV Opening Animation Daicon IV Opening Animation починається зі скороченого 90-секундного переказу Daicon III Opening Animation під композицію Noah's Ark з альбому Silver Cloud. Після цього звучить Prologue групи Electric Light Orchestra, а текст пісні з'являється на тлі зірок та обрисів космічного корабля «Дайкон». Сам фільм починається з того, що Prologue переходить у , пісню, яка є наступною у альбомі Time«Daicon IV Opening Animation» , Little Boy 2005 ed. Такасі Муракамі .

Дівчинка з попередньої анімації тепер доросла і вдягнута в костюм зайчика. Вона відбивається від безлічі фантастичних монстрів і мобільних воїнів, а потім стрибає в натовп інопланетян і розкидає їх у різнобіч. Згодом вона б'ється на світлових мечах з Дартом Вейдером, при цьому на задньому плані сидять штурмовики, а з одного ракурсу видно Зірку Смерті. З вершини скелі ксеноморф зі штучними ногами (відсилання до монстрів з Dai Sentai Goggle V, які, коли виростають гігантськими, мають такі ж металеві ноги), озброєний Discovery One, збиває дівчину з ніг енергетичним вибухом, а робот намагається розчавити її. Дівчина з надлюдською силою відкидає робота від себе — він розбивається об скелю. Раптом в небі з'являється , дівчина стрибає на цього меча і катається на ньому, як на дошці для серфінгу, в повітрі. Показано кілька сцен, не пов'язаних з основним сюжетом, наприклад, Йода в ролі Yū Ida, котрий виконує японську комедійну сценку перед різними персонажами. Дівчина все ще літає на мечі та натрапляє на стрій Ultra Hawk 1 з Ultraman. Потім з'являються космічні кораблі Ямато та , прикріплені до трансформованого SDF-1 Macross, а також винищувач з Макросс, озброєний світловим мечем в стилі Gundam. Повітряна битва розгортається в кав'ярні отаку. Потім дівчина летить на фоні супергероїв з американських коміксів. Повз неї пролітають безліч машин і персонажів (з Володаря перснів, , Нарнії, тощо), серед яких клінгонський бойовий космічний корабель, місячний корабель з «Перші люди на Місяці» Герберта Веллса, Тисячолітній сокіл, і . Повернувшись на землю, дівчина зістрибує з меча, і він розділюється на сім мечів, які летять у небі, випускаючи дим семи кольорів. Далі показується ряд відомих космічних кораблів, що врізаються один в одного. Раптом над безлюдним містом вибухає «те, що можна описати лише як атомна бомба», залишаючи по собі шквал пелюсток сакури. Послідовні потрясіння Землі народжують нові світи. Коли промінь, запущений Дайконом, перетинає небо, проростає пишна зелень. Потім камера показує величезний натовп вигаданих персонажів, схід Сонця, далі вона збільшує масштаб до Сонячної системи, і фільм завершується зображенням логотипа Daicon.

Потім за кадром демонструється короткий кліп (під іншу пісню Electric Light Orchestra — ), в якому показуються дизайн персонажів, розкадрування, ранню чорнову анімацію, фони, анімацію ефектів та готовий монтаж. Фільм закінчується тим, що головна героїня кланяється глядачам, і на екрані з'являється напис «The End».

Виробництво Спочатку короткометражки планували знімати на 16-міліметрову плівку, але обидві були зняті на 8-міліметрову і завершені лише вранці напередодні дебюту. Щоб погасити борги за виробництво, були продані відеокопії анімації. Лоуренс Енг назвав це першою OVA перед серіалом Dallos.

Daicon III У 1981 році на 20-му з'їзді Nihon SF Taikai (який отримав назву «Daicon III», бо проводився втретє в Осаці) була показана ця 8-міліметрова анімація. З'їзди Nihon SF зазвичай організовують студенти університетів, що знаходяться поблизу місця проведення. Daicon III також був організований місцевими студентами, в їх числі були Окада Тошіо і Такеда Ясухіро. На прохання Окади і Такеди анімацію створили Анно Хідеакі, Ямага Хіроюкі та Акаї Такамі, які на той час були студентами . Анно та його команда не були в ентузіазмі, але Ямага взяв на себе ініціативу просувати проект. Такеда у своїй книзі Notenki Memoirs пояснює, що Анно мав досвід роботи з паперовою анімацією, але ніколи не працював з анімаційними клітинками. Оскільки у них не було професійних навичок, вони звернулися до професійних анімаційних студій, щоб навчитися необхідним технікам, а щоб зменшити витрати, спробували використати недорогий промисловий целулоїд, який зазвичай не використовується. Їх направили до мережі магазинів для любителів аніме Animepolis Pero, але там вартість целулоїду для них була занадто висока, тому вони купили один целулоїд і відвезли його до виробника вінілу на сході Осаки, де придбали рулон за 2000 йен. Після вирізання та підготовки вінілових клітинок вони виявили, що пофарбовані клітинки злипаються, якщо їх складати у стопку, а суха фарба відшаровується. Отвори, необхідні для вирівнювання клітинок та аркушів паперу формату B5, призначених для анімації, були зроблені вручну за допомогою офісного степлера.

Робота проводилася в порожній кімнаті будинку Окади, де також вівся їхній бізнес. Анно, Акаї та Ямага працювали над виробництвом повний робочий день, виробництво не було професійним, але Такеда назвав Окаду продюсером, Ямагу — режисером, Акаї — мультиплікатором персонажів, а Анно — мультиплікатором мехів. Такеда також зазначив, що в роботі брали участь й інші люди, але все ж таки приписує Ямазі, Акаї та Анно безпосередню роботу над створенням фільму. Знімання проводилося камерою на штативі, а кадри вказував Анно, оскільки у виробництві не було часових таблиць.

Тедзука Осаму не бачив цю анімацію на самому з'їзді Daicon III, але пізніше того ж вечора йому показали її Акаї та Ямага. Після перегляду Тедзука зауважив: «Ну, у фільмі, безумовно, було багато персонажів. … Але були й такі, яких у фільмі не було». Пізніше Акаї і Ямага зрозуміли, що Тедзука мав на увазі своїх персонажів, згодом вони були використані в Daicon IV. За словами Окади Тошіо, тема води у фільмі уособлює «можливість», а Лоуренс Енг, дослідник отаку, описує цю тему як «найкраще використовувати свої можливості, борючись проти тих, хто намагається їх відібрати».

Команда, яка працювала над короткометражкою і зібралася на з'їзді SF, мала розпуститися після закінчення Daicon III. Однак вони пошкодували, що втратять досвід і навички командної роботи, які здобули під час проведення заходу, тому започаткували новий проект з метою краще підготуватися до проведення наступного Nihon SF. Тому була створена компанія Daicon FilmYoshimoto Taimatsu Otaku no Kigen NTT Publishing, 2009, p.152. Окада продавав товари Daicon Film у своїй крамниці General Products. Таким чином він продав понад 3000 відеозаписів вартістю понад 10 000 єн. Прибутки були використані для оплати виробництва наступного фільму. Далі Daicon Film випустила 8-міліметрові фільми токусацу Aikoku Sentai Dai Nippon, та Kaettekita Ultraman. Ці фільми, а також анімація Daicon III Opening Animation були широко представлені в аніме-журналі Animec, і Daicon Film поступово здобувала визнання.

Daicon IV У 1983 році Nihon SF Taikai знову мав відбутися в Осаці, і це був уже четвертий з'їзд SF в Осаці під назвою Daicon IV. Функції виконавчого комітету Daicon IV практично виконувала Daicon Film.

Спочатку передбачалося, що Daicon IV Opening Animation триватиме п'ятнадцять хвилин, але складність виробництва призвела до скорочення тривалості. У титрах фільму зазначено, що над ним працювала команда з дванадцяти осіб. Режисером фільму став Ямага, а режисерами анімації — Анно та Акаї. Художником став Саегуса Тору, а анімацію створювали Садамото Йошіюкі, та Кійозумі Норіфумі. До співпраці також долучилися професійні мультиплікатори з анімаційної компанії Artland, зокрема , , , Морікава Садамі та Міятаке Казутака. Анно та Ямага були запрошені до Токіо групою з планування наукової фантастики студії Studio Nue, яка звернула увагу на якість Daicon III, і познайомила їх з Artland, що призвело до їхнього приєднання до команди телевізійної анімації Супервимірна фортеця Макросс. Їхня діяльність у Токіо стала сходинкою до їхньої подальшої професійної кар'єри. Крім того, до Daicon Film приєдналися друг Акаї з рідного міста Маеда та Садамото, старший товариш Маеди по університету.

Виробництво Daicon IV відбувалося в будівлі під назвою Hosei Kaikan, що належала текстильній профспілці. Такеда визначив її як «анімешний потогінний цех», будівля зачинялася о 21:00, більшість персоналу зачинялася всередині та працювала всю ніч без кондиціонера. Пізніше, у 1984 році, Daicon Film зняла фільм токусацу на 16-міліметрову плівку, що на той час було рідкістю для незалежного кіно. Цей фільм було продано компанії у 1985 році. Наприкінці 1984 року, після завершення проекту Royal Space Force: The Wings of Honnêamise, Daicon Film була розпущена і перетворена на анімаційну студію Gainax. Розвиток від Daicon Film до заснування Gainax можна простежити у деталях виробництва Wings of Honnêamise, які в той час ексклюзивно публікувалися в щомісячному журналі Model Graphix.

Випуск та сприйняття