Мюльбург () — у минулому незалежне місто, зараз — район міста Карлсруе, розташований на річці Альб. На заході району розташовується Рейнський порт, який також є частиною району Мюльбург. На сході район плавно переходить до міського району . Мюльбург поряд із ще старішим Дурлахом утворює так званий «Центр B» міста Карлсруе з жвавим діловим життям і багатьма магазинами та торговими площами. Регіональне прізвисько мешканців Мюльбурга — «Millichseihle» («молочна колона»).

Межує з міськими районами та на півночі, Вестштадт на сході, та на півдні та річкою Рейн на заході.

Історія Перша документальна згадка про Мюльбург датується 1248 під назвою «Mulenberc». Перша згадка замку «Mulnberg» відноситься до 1258, а їх власник маркграф Рудольф I Баденський згадується в 1265 році. У 1274 році Мюльбург, , Дурлах, а також інші міста були зайняті римсько-німецьким королем Рудольфом I Габсбурзьким. У 1670 році громада Мюльбурга видала міський статут. Цим «Статутом свободи» заохочувалося, як на кілька років пізніше і для Карлсруе, зокрема, сприяння поселенню кваліфікованих робітників, ремісників та інших нових городян. Маркграф Баден планував подальше розширення міста, але воно відбувалось повільно.

1689 був чорним роком для міста. У війні за Пфальцьку спадщину місто Мюльбург, а також оточений ровом з водою величний замок було зруйновано французькими військами, поряд з багатьма іншими баденськими містами. Гасло французького «Короля-Сонце» Людовіка XIV «Ruinez les pays de Bade» здійснювалося з усією твердістю. Мюльбурзький замок на воді не було відновлено. Камені Мюльбурзького замку використовувалися переважно для будівництва палацу Карлсруе. У безпосередній близькості нового міста Карлсруе Мюльбурзький замок втратив значення, як поступово в наступні десятиліття і стара резиденція в Дурласі. У 1886 Мюльбург був включений до складу громади Карлсруе, з 4100 жителями і площею 210 гектарів. Межі району Мюльбурга після злиття з Карлсруе були сильно переміщені.

Таким чином Мюльбург втратив велику область, що перейшла до складу районів Вестштадт і Грюнвінкель, проте вся область пізнішої гавані Рейну була приєднана до Мюльбурга. Внаслідок зростання міста Карлсруе він отримав вихід до річки Рейн, а включені до його складу рибальські селища стали районами міста Даксланден і Кнілінген.

Відкриття Рейнської гавані Карлсруе відбулося на урочистій церемонії в Мюльбурзі 1901 року у присутності Великого герцога Фрідріха I Баденського. 1998 року Мюльбург відсвяткував 750-річчя першої документальної згадки.

Електростанція У Мюльбурзі розташована видима здалеку теплова електростанція. Позаду неї знаходиться Рейнський порт Карлсруе, що є другим за величиною річковим портом Німеччини (після Гамбурзького порту).

Церкви

У 1886 році за сприяння Адольфа Вілліарда була споруджена католицька церква Св. Петра і Павла. Вона майже повністю була зруйнована 4 грудня 1944 року під час бомбардування союзників. Зберігся лише її подвійний баштовий фасад. Монументальні настінні розписи 1920-х Альберта Гауайзена всередині церкви було втрачено внаслідок руйнування.

Схожа доля спіткала спроєктовану Йоганном Фрідріхом Веїхінгом євангелічну церкву і побудовану в 1786—1903 рр. на згадку про Карла Фрідріха Баденського і має його ім'я. У 1944 році вона повністю згоріла. Після відновлення в 1951 році вона знову відкрилася зі зміненою вежею і сьогодні стала одним із символів Мюльбурга.

Залізниця У Мюльбурзі є залізнична станція на залізниці Вінден — Карлсруе: Карлсруе-Мюльбург.

Примітки

Посилання