Рейн, також Райн ( ; ; ; ; ) — велика міжнародна річка в Західній Європі довжиною 1233 км. Свій початок бере у Швейцарії, тече через Німеччину і Нідерланди та впадає до Північного моря. Площа басейну 185 тисяч км². Річка судноплавна на 952 км, до міста Базель і по Боденському озері. Загальна довжина водних шляхів у басейні Рейну близько 3000 км.
Буквальна назва річки перекладається як «Течія» (з кельтської).
Історія
Починаючи з еоцену, альпійський орогенез привів до розвитку рифтової системи з півночі на південь. Основними елементами розлому є грабен Верхнього Рейну на південному заході Німеччини та сході Франції та Нижнього Рейну на північному заході Німеччини та південному сході Нідерландів.
Близько 11000 років тому гирло Рейну розташовувалося в Дуврській протоці. У південній частині Північного моря залишалася суша, відома як Доггерленд, що сполучала материкову Європу з Великою Британією. У 7-му тисячолітті до н.е. цей останній вододіл був подоланий через надпотужний зсув Стурегга, що викликав мегацунамі в Норвезькому морі.
Верхній Рейн входив до ареалу гальштатської культури із VI ст. до н. е., а в I ст. до н. е. ареал латенської культури займав майже всю його довжину, утворюючи контактну зону з ясторфської культурою, місце ранніх кельтсько-німецьких культурних контактів.
Імператор Август наказав пасинку, римському генералу Друзу заснувати 50 військових таборів уздовж Рейну, розпочавши римсько-германські війни у 12 році до н. е. У цей час рівнина Нижнього Рейну була територією убій. У 38 році до н. е. було засноване перше міське поселення на території сучасного центру Кельна — Оппідум Убіорум. Кельн був визнаний містом римлянами у 50 році н. е. під назвою Colonia Claudia Ara Agrippinensium.
Ідея сполучення Дунаю з Рейном була висловлена у VIII столітті. У 793 році Карл Великий почав будівництво Фосса-Кароліна. Канал у його теперішньому вигляді будувався з 1960 року по 25 вересня 1992 року. Кошторисна вартість будівництва — 2,3 млрд євро.
Географія У верхній течії належить до типу альпійських гірських річок. Має переважно снігове і льодовикове живлення, літній максимум і зимовий мінімум стоку; рясне сніготанення нерідко підсилюється зливовими опадами, що призводить до повеней.
Бере початок в Альпах, протікає через Боденське озеро, перетинає відроги Юри і Шварцвальду, після чого тече по Верхньорайнській рівнині. У середній течії проривається через Рейнські Сланцеві гори. Нижня течія — у межах Середньоєвропейської рівнини, де русло в багатьох місцях огороджено дамбами. Впадає в Північне море, утворюючи складну дельту.
У верхів'ях — весняно-літня повінь, у середній та нижній течії багатоводна протягом усього року. Середня витрата — 2500 м³/с, річний стік близько 79 км³.
Річка судноплавна на 952 км, до міста Базель і по Боденському озері. Загальна довжина водних шляхів у басейні Рейну близько 3000 км.
Рейн сполучений каналами з Роною, Марною, Везером, Ельбою (Канал Марна — Рейн, Канал Рона — Рейн, Канал Везель — Даттельн).
Острови на Рейні: Альтена.
Середня витрата води — 2500 м³/с, річний стік близько 79 км³.
Витоки Рейн бере свою назву від місця злиття Ближнього (Переднього) та Дальнього (Заднього) Рейну в Таміні, кантон Ґраубюнден у східній частині Швейцарії. Басейн цих двох річок охоплює велику територію з розгалуженою гідрографічною системою від масиву Сен-Готтард на заході до Валь-ді-Лей в Італії на півдні та Давосу на сході. П'ятьма найбільшими річками тут є Ближній Рейн (Фордеррайн) та Дальній Рейн (Гінтеррайн), а також Альбула, Ландвассер і Юлія.
Передній Рейн має витоки з декількох джерел на заході округу Сурсельва (Surselva) та прямує на схід. Одне з цих джерел, розташоване на висоті 2345 м над рівнем моря на озері Тома, з якого витікає Рейн-да-Тума, в цілому розглядається як витік Рейну. Проте найдальшим від гирла джерелом Рейну є Рейн-да-Медель. На більшій відстані від гирла ніж Рейн-да-Тума також знаходяться витоки Рейн-да-Майґелс (Rein da Maighels), Рейн-да-Курнера (Rein da Curnera) та Дішмабах (Dischmabach). Перші дві належать до сточища Переднього Рейну, остання до басейну Заднього Рейну (через Ландвассер та Альбулу). У своєму нижньому плині, Ближній Рейн протікає через ущелину Руїнолта (Ruinaulta).
Дальній Рейн є трохи коротшим, ніж Ближній. Він бере початок на схилах Райнвальдгорну в гірському хребті Адула (східна частина Лепонтинських Альп), недалеко від кордону кантонів Граубюнден та Тічино, тече спочатку на схід, а далі повертає на північ. Біля Сілла-ім-Домлешґа в Дальній Рейн впадає Альбула, до якої своєю чергою впадають Юлія та Ландвассер. Джерело Альбули розташоване біля Бергена, Юлії — вище Бівіо на перевалі Жульєр, Ландвассеру — в долині Давосу.
Початок найпівденнішої річки з басейну Рейну — Рено-ді-Лей — знаходиться в Італії на озері Лей.
Альпійський Рейн
Ближній Рейн та Дальній Рейн зливаються у Швейцарській комуні Бонадуц (Bonaduz), формуючи Альпійський Рейн (Alpenrhein німецькою мовою). У Курі (Граубюнден), він різко повертає на північ. Між Бонадуцом і Боденським озером він долає 86 км і спускається з 599 м до 396 м. Тут він протікає по альпійській льодовиковій долині. Поблизу Заргансу, лінія вододілу між Рейном та Ааром знаходиться всього в декількох метрах над берегом Рейну. Після Заргансу Альпійський Рейн служить кордоном між Ліхтенштейном і Швейцарією, потім частиною кордону між Австрією та Швейцарією.
Рейн впадає в Боденське озеро, формуючи невелику внутрішню дельту. Ця дельта в багатьох місцях є природним та орнітологічним заповідником та охоплює австрійські населені пункти Ґайсау (Gaißau), Гьохст (Höchst) і Фусах (Fußach).
Боденське озеро Альпійський Рейн впадає в Боденське озеро. Воно складається з двох окремих озер, Оберзее (Obersee, «Верхнє озеро»), більшого з двох, і Унтерзее (Untersee, «нижнє озеро»), з'єднаних між собою потоком завдовжки 4 км, який носить назву Зеерейн (Seerhein, «Озерний Рейн»).
Рейн витікає з нижнього озера поблизу Штайна-на-Рейні, на відстані близько шістдесяти кілометрів на захід від місця свого впадання в Боденське озеро.
Високий Рейн
Після Штайну-на-Рейні, на крайньому заході Боденського озера, починається Високий Рейн. Він тече на захід і спускається з 395 м до 252 м.
Після Шаффгаузена знаходиться Рейнський водоспад, середній потік якого становить 373 м³/с (700 м³/с влітку). Це другий в Європі, після Ісландського Деттіфоссу (Dettifoss), найпотужніший водоспад. Високий Рейн відзначений численними греблями, з кількома природними бистринами. У Кобленці, у Рейн впадає Ааре, який з 557 м³/с є потужнішим, ніж перший (439 м³/с), але коротшим.
Високий Рейн впродовж майже всієї своєї течії позначає кордон між Німеччиною та Швейцарією. Швейцарія виходить на північний берег в Штайні-на-Рейні в кантоні Шаффгаузен та поблизу Базеля.
Верхній Рейн
У центрі Базеля, першого великого міста на шляху річки, Рейн утворює вигин і прямує на північ. Міст, розташований посередині вигину, позначає межу між Високим Рейном і Верхнім Рейном. Він тече близько 300 км через Рейнський грабен та спускається з висоти 252 м до 75 м. Біля Страсбурґа він приймає Ілль, в Мангаймі — Некар та перед Майнцом — Майн.
Південна половина Верхнього Рейну утворює кордон між Німеччиною і Францією. Північна ж частина відділяє землі Рейнланд-Пфальц на заході від Баден-Вюртемберга і Гессена на сході країни.
Середній Рейн Середній Рейн є цілком німецькою ділянкою річки, вгору за течією обмеженою Бінгеном, а вниз за течією — Бонном. Ця частина особливо славиться своєю ущелиною між Рюдесхаймом і Кобленцом (верхня частина середнього Рейну). Ця територія оберігається як частина всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Поблизу Санкт-Гоарсгаузена знаходиться скеля Лореляй, легендарної дівчини-русалки, яка надихала німецьких письменників-романтиків, як-от Генріх Гайне.
Нижній Рейн У Бонні, де Зіг впадає в Рейн, Рейн втікає на Північно-Німецьку низовину і переходить в Нижній Рейн. Нижній Рейн опускається з висоти 50 м до 12 м над рівнем моря. Основними притоками на цій ділянці є Рур та Ліппе. Так само, як і Верхній Рейн, Нижній Рейн утворював меандри, доки інженери не створили пряме русло.
Нижній Рейн тече через Північний Рейн — Вестфалію. Його береги, як правило, густонаселені та промислово розвинені, зокрема в агломераціях Кельна, Дюссельдорфа та Рурського регіону. Тут Рейн протікає через найбільшу за величиною агломерацію в Німеччині — Рейнсько-Рурський регіон. Найважливішим містом в цьому регіоні є Дуйсбурґ з найбільшим річковим портом у Європі (Дуйспорт, Duisport). Області, розташовані нижче за течією від Дуйсбурга, є більш сільськогосподарськими. У Весселі, за 30 км нижче за течією від Дуйсбурга, розташований західний кінець другого судноплавного шляху, що проходить зі сходу на захід, канал Везель-Даттельн, який проходить паралельно Ліппе. Між містами Еммеріх та Клевес, річку, що тут має ширину 400 м, перетинає Еммерихсько-Рейнський міст — найдовший підвісний міст у Німеччині.
Недалеко після Еммеріха Рейн повертає на захід та входить на територію Нідерландів. Тут він ділиться на три основних рукави: Іссель (IJssel), що тече на північ, Лек (Lek) та Ваал (Waal), що течуть на захід.
Дельта Дельта Рейна-Мааса, — найважливіша природна область Нідерландів, починається поблизу Міллінґен-аан-дер-Рейна (Millingen aan de Rijn), недалеко від голландсько-німецького кордону, з поділом Рейну на Вааль та Недеррейн. Оскільки Рейн є найповноводнішим, дельту іноді називають просто дельтою Рейну. Тим не менш, така назва використовується також для дельти річки, де Рейн впадає в Боденське озеро, тому зрозумілішим вважається називати дельту дельтою Рейна-Мааса, або навіть дельтою Рейна-Мааса-Шельди, оскільки Шельда закінчується в тій самій дельті.
Форма дельти Рейну визначається двома розгалуженнями: перше — в Міллінґен-аан-дер-Рейні, де Рейн розділяється на Ваал і Недеррейн, а друге — біля Арнема, де від Недеррейна відділяється Іссель. Це створює три основних потоки, два з яких досить часто змінюють назви. Найбільший і найпівденніший головний потік, що починається як Ваал, продовжується як Бовен Мерведе (Boven Merwedv, «Верхній Мерведе»), Бенеден Мерведе (Beneden Merwede, «Нижній Мерведе»), Ноорд (Noord River, «Північна річка»), Ньїве-Маас (Nieuwe Maas, «Новий Маас»), Гет Шойр (Het Scheur, «розрив») і Ніове Ватервеґ (Nieuwe Waterweg, «Новий Водний шлях»). Середній потік починається як Недеррейн, потім змінює назву на Лек (Lek), після чого приєднується до Ноорд, тим самим формуючи Ньїве-Маас. Північний потік тече під назвою Іссель, аж до впадіння в озеро Ейсселмер. Ще три потоки несуть значну кількість води: Ніове Мерведе (Nieuwe Merwede, «Новий Merwede»), який відгалужується від південного рукава, де він змінює назву з Бовен Мерведе на Бенеден Мерведе; Ауде-Маас («Старий Маас»), який відгалужується від південного рукава в місці, де вона змінює назву з Бенеден Мерведе на Ноорд; та Дортсе Кіль (Dordtse Kil), який відгалужується від Ауде-Маас.
До повені Св. Єлизавети (1421), Маас тік тільки на південь від лінії сьогоднішніх Мерведе-Старого Маасу до Північного моря і формував архіпелагоподібну дельту з Ваалом і Леком. Цю систему численних заток, гирлоподібних розширень річок, багатьох островів і берегової лінії, що постійно змінювалася, важко собі сьогодні уявити. З 1421 по 1904 р., Маас і Ваал об'єдналися вище за течією біля Ґорінхема (Gorinchem) і сформували Мерведе. З міркувань захисту від повеней, Маас був відділений від Ваал і відводиться в новому руслі, яке називається Берґсе Маас («Bergse Maas»), а пізніше Амер, а потім повертається у колишнє русло, формуючи Голладс Дьєп (Hollands Diep).
Північно-західну частину естуарію (поблизу Хук-ван-Голланд (Hook of Holland)) до цього часу називають Маасмонд (Maasmond, «Рот Мааса»), ігноруючи той факт, що в наш час несе тільки воду з Рейну. Це могло б пояснити плутанину іменуванням різних рукавів.