Кокаколонізація (або кока-колонізація) — глобалізація американської культури (американізація), що проштовхується через популярні американські продукти, такі як Coca-Cola. Термін є злиянням двох слів, а саме назви багатонціонального виробника безалкогольних напоїв і «колонізація».

Термін вперше був задокументований у 1949 році в Австралії та у Франції, де французька комуністична партія рішуче виступала проти подальшого розширення Кока-коли. У 1948 році міністерство фінансів Франції виступило проти Коли на тій підставі, що її діяльність не принесе грошей для відновлення Франції, і ймовірно несе прибутки назад до материнської компанії у Сполучених Штатах. Комуністична партія Франції також попереджала, що поширення Кока-коли може бути розцінено як шпигунська мережа.

Під час Другої світової війни (1939-1945) і холодної війни (1947-1991) багато хто за межами США асоціював Кока-колу з американською культурою. Побачивши зв’язки з культурою Сполучених Штатів, деяким європейцям не сподобалися сприйняті спроби кокаколонізації їхніх країн, вважаючи, що це є вторгненням у їхню національну ідентичність. Європейці розглядали Кока-колу не просто як газований напій, а як бутильовану Америку. До кінця холодної війни американські ідеали поширювалися по всьому світу за допомогою Коли, а в деяких випадках використовувалися для боротьби з комунізмом [потрібна цитата для перевірки].

Кокаколонізація як історична концепція стала помітною в дискусіях про американізацію Європи після публікації у 1994 році книги Рейнхольда Вагнляйтнера «Кока-Колонізація та холодна війна: культурна місія Сполучених Штатів в Австрії після Другої світової війни». Вагнляйтнер використовував термін «Кока-Колонізація», щоб втілити ідею своєї книги: Сполучені Штати Америки зробили спробу становлення культурного імперіалізму, поширюючи американські ідеали через споживчі товари, такі як Кока-кола та джинси Levi, через культурні символи, такі як рок-н-рол, чорної шкіряної куртки Марлона Брандо, а також через просування демократії в Європі.

Вираз «кока-колонізація» також з’являється в медичній літературі для опису зміни способу життя та пов’язаного з цим збільшення захворюваності на характерні хронічні захворювання, наприклад діабет 2 типу.

Історія Концепція кокаколонізації виникла на початку Другої світової війни. Одні країни чинили опір американському безалкогольному напою, а інші відкрито прийняли його, але для всіх він представляв Америку та її культуру, а сама Кока-кола була присутня на більшості великих історичних подій 20-го століття.

«Хоча бренд бере свій початок у кінці 1880-х років, основні пропозиції бренду — "Coca-Cola задовольняє" та "Coca-Cola це чудовий і освіжаючий напій" — залишилися практично незмінними, як і назва бренду та його характерний логотип». Імідж Кока-коли зберігається й сьогодні: «Бренд вважається традиційним, патріотичним, дружнім та американським».

Друга Світова війна Коли почалася війна і американські війська були відправлені за океан, компанія Coca-Cola поклялася, що будь-який американець у формі повинен мати можливість отримати Кока-колу за п’ять центів, де б він не був. У результаті компанія побудувала розливні станції у Тихому океані та на західному фронті.

Нацисти визнали Кока-колу «єврейсько-американським» напоєм. У відповідь режим дозволив у країні лише ті напої, які на пляшці мали зображення свастики, що й було зроблено. У Радянському Союзі маршал війни Георгій Жуков любив цей напій, але радянський диктатор Йосип Сталін вважав його символом американського імперіалізму і заборонив його споживання. Як рішення, Coca-Cola розробила прозору версію напою, в пляшці з білою кришкою та червоною зіркою як маскування, щоб дозволити Жукову таємно споживати Колу.

На тихоокеанському фронті Кока-колі було важко дістатися до військ. Щоб вирішити цю проблему, компанія створила портативні фонтани з газованою водою, які розповсюдили по всіх островах Тихого океану. Країні Азії познайомилися з новим напоєм. За словами компанії, напій поширився по островах через те, що «Кола символізувала американський спосіб життя».

Протягом усієї війни Coca-Cola рекламувала свою газовану воду по всьому світу. У більшості реклам зображено американського солдата, який п’є Колу з вихідцями з цієї країни, а також надписи рідною мовою цієї країни. Реклама містила позитивні образи американців із кока-колою в Новій Зеландії, Росії, Філіппінах, Ньюфаундленді, Італії, Англії та Польщі. Як каже компанія: «Від джунглів Адміральських островів до офіцерських клубів на Рив’єрі, Кока-Кола і Америка були всюди».

Кінець 1940-х і холодна війна Кінець Другої світової війни ознаменувався широкою кокаколонізацією Європи та Азії. У 1947 році в Нідерландах, Бельгії та Люксембурзі почалися операції з розливу Кока-коли, а потім у Швейцарії, Італії та Франції до 1949 року. Письменник Марк Гордон сказав: «Тепер європейцям нав’язували американські ідеали кожного разу, коли вони сьорбали пляшку кока-коли». На початку 1950-х років існувало 63 розливні заводи, які розширювалися на трьох континентах, включаючи країни: Єгипет, Ісландія, Іран, Західна Африка та Нова Гвінея Багато американських компаній виграли від експансії в Європі, включаючи Coca-Cola. Завдяки цим зусиллям США змогли неофіційно створити ділову та корпоративну імперію шляхом розширення кількох американських компанійWagnleitner, R. (2000). Coca-colonization and the Cold War: the cultural mission of the United States in Austria after the Second World War. Univ of North Carolina Press..

До початку холодної війни Кока-кола зустріла опір у деяких країнах. Італійці утрималися від вживання газованої води. Австрійці визнали розширення компанії спробою поширити американську культуру та ідеали за кордоном. Французькі комуністи поширювали інформацію про Coca-Cola, увівши термін «кокаколонізація», тому що вважали поширення напою у своїй країні спробою зробити її американською колонією. Коли компанія спробувала відкрити розливний завод у країні, французькі комуністи погрожували забарикадувати Париж, щоб не допустити цього. Для них, комуністів, компанія представляла капіталістичну Америку.

Під час падіння Берлінської стіни і краху комунізму в Німеччині у листопаді 1989 року, Coca-Cola роздавала газовані напої.

Значущість

Здоров’я Медичні експерти використовують термін кокаколонізація у медичних журналах, говорячи про поширення нездорової американської їжі за кордоном.

Відбулися значні зміни у харчуванні. Розвинені країни експортують оброблені харчові продукти з високим вмістом транс-жирів і рафінованого цукру в ті країни, що розвиваються, призводячи до зникнення інших методів виживання, таких як полювання та збиральництво.

Кокаколонізацію пов’язують із поширенням захворюванності на діабету 2 типу, ожирінням і підвищенням ризику серцево-судинних захворювань через зв’язок між економічною ситуацією та низькою ціною на продукти з високим вмістом жиру і цукру.

Через збільшення туризму в місці проживання племені майя на півострові Юкатан, воно зазнало погіршення здоров’я після знайомства з нездоровою американською їжею, стаючи все більш залежним від їжі Подібним чином, плем’я Цутухілі у Гватемалі також познайомилося з такою їжею та зіткнулося з таким же погіршенням здоров’я. Протягом останніх 20 років у всьому світі цукровий діабет 2 типу дуже сильно поширився. Поясненням цьому стала кокаколонізація.

Світове поширення Станом на 2015 рік, Кока-кола продається більш ніж у 200 країнах світу. За даними компанії, «Coca-cola є другим за зрозумілістю терміном у світі після «Okay».

Кока-кола як продукт вийшла за міжнародні кордони, щоб створити бренд. «У більшості політичних, академічних і розмовних висловлювань термін «Кока-Кола» позначає не лише окремий безалкогольний напій, але й проблематичну природу товарів загалом. Це метатовар. … Це може означати товари чи капіталізм, але так само і імперіалізм чи американізацію»Miller, D. (1998). Coca-Cola: a black sweet drink from Trinidad. Material cultures: Why some things matter, 169-187.. Coca-Cola є прикладом широко розповсюдженої інфраструктури вестернізованого капіталізму та споживацтва. Було кілька значних виступів проти кокаколонізації. У 2012 році міністр закордонних справ Болівії Давид Чокеуанка (разом з президентом Ево Моралесом) безуспішно намагався заборонити Кока-колу, виступаючи проти західного імперіалізму та капіталізму.

Coca-Cola працює через франшизу, отже, щоб регіони могли отримати вигоду від його виробництва, потрібні місцеві розливні заводи. Тринідад отримав франшизу у 1939 році, тож у Тринідаді Колу розливала фірма Cannings, яка, як і інші старі колоніальні фірми, була поглинена іншими компаніями.

У Тринідаді солодкі напої розглядаються не як предмети розкоші, а як повсякденні речі. Стосовно Coca-Cola, «у Тринідаді, чорний солодкий напій має значення саме для «рому і коли», як основний алкогольний напій для більшості жителів острова». Наявність такого напою, який вимагає існування солодкого напою, підкреслює його вплив на місцеве середовище.

Дивитись також

Культурний імперіалізм Макдональдизація

Примітки

Читати

O’Dell, Tom. Culture Unbound: Americanization and Everyday Life in Sweden (Lund: Nordic Academic Press, 1997). Pells, Richard. Not like Us: How Europeans Have Loved, Hated and Transformed American Culture since World War II (1997) online Пендерграст, Марк (2013). Для Бога, країни та Coca-Cola: Остаточна історія великого американського безалкогольного напою та компанії, яка його виробляє. Нью-Йорк: Основні книги.ISBN 978-0-465-02917-4.