Лабрадудль () — собака-метис, отриманий внаслідок схрещування лабрадора-ретривера і стандартного або мініатюрного пуделя. Хоча в популярній культурі його часто називають «дизайнерською породою», офіційні кінологічні організації класифікують лабрадудля як помісь двох порід.

Була сотворена у результаті пошуку гіпоалергенної варіації лабрадора-ретривера.

Історія виникнення та розвитку породи

Виникнення породи Широку популярність лабрадудль отримав в 1989 році, коли зоотехнік Королівської асоціації собак-поводирів Австралії Уоллі Конрон вперше схрестив лабрадора-ретривера та пуделя. У той час Уоллі спільно з асоціацією сліпих Австралії працював над програмами розведення та навчання для підготовки собак-поводирів. Більшість цих програм спочатку складалися із відбору цуценят, періоду їх соціалізації, а потім подальшого навчання та підбору для користувачів. Зазвичай він працював з лабрадорами та золотистими ретриверами, поки одного разу не отримав особливе прохання від сліпої гавайської жінки, чоловік якої мав алергію на собак. Загальновідомо, що кучерява шерсть пуделя за своєю природою— гіпоалергенна, не линяє і не провокує появу лупи, а тому впродовж 3-х років він працював з 33-ма великими пуделями, намагаючись знайти придатного для цієї роботи собаку-поводиря. Спочатку Уоллі вважав це завдання досить простим — «стандартний пудель впорається зі своєю роботою». Однак, цей пошук був безрезультатним, оскільки жоден із пуделів не проявив необхідних здібностей, щоб стати собакою-поводирем. Минав час, і згодом його начальник змусив його прийняти безпрецедентне рішення: схрестити одного зі своїх лабрадорів з пуделем, сподіваючись, що результат задовольнить особливий запит гавайської жінки. «У нашого начальника був один, звичайний пудель, який, наскільки я знав, не мав спадкових проблем, а тому я використав його»,— каже Уоллі. Тож одного дня 1989 року Уоллі привів Бренді (суку лабрадора), до дому Джона Гослінга, щоб зв'язати її з пуделем Харлі. Через дев'ять тижнів Бренді народила перший відомий послід цуценят лабрадудля. Уоллі був у захваті, хоча все ще трохи боявся, будучи невпевненим, чи хтось із трьох цуценят підійде для ролі собаки-поводиря. Зразки шерсті та слину кожного з цуценят відправили на Гаваї для тестування, і лише одне з цуценят повернулося сумісним і мало необхідні здібності, щоб стати собакою-поводирем. Цуценя назвали Султан. За темпераментом Султана вважали найкращим із трьох цуценят лабрадуделя, тож його навчили та відправили на Гаваї, щоб почати працювати першим у світі собакою-поводирем в породі лабрадуделя. «Ось як це сталося»- розказує Уоллі в інтерв'ю для DogKing.

Подальший розвиток породи Незважаючи на те, що ідеальне схрещування порід створило появу нової породи собаки з гіпоалергенною шерстю, здатної працювати як собака-поводир, Уоллі Конрон зіштовхнувся з неочікуваною проблемою: навіть з 6-місячним листом очікування черги, люди не хотіли брати нечистокровну собаку. Водночас цуценята росли, але жоден будинок соціалізації не хотів їх приймати. Уоллі, розуміючи необхідність змінити сприйняття населенням цих цуценят, вирішив подзвонити в ЗМІ та повідомити про створення нової породи, задуманої для допомоги та терапії. З цією метою, Уоллі звернувся до PR-відділу собак-поводирів Вікторії. Він сказав їй: «Ви можете вийти в ЗМІ й сказати людям, що ми вивели особливу породу? Порода під назвою лабрадудль— вона не викликає алергії»,— розказує Уоллі. Новина швидко поширилася, і вже за 24 годин він отримав сотні дзвінків від людей, які хотіли придбати одного з цих чудових собак. "Вони не хотіли помісі чи метиса, вони хотіли лабрадудля. Я навіть не міг собі уявити, яку рекламу отримає ця собака-метис,— розповідає Уоллі Конрон. З цього усе й почалося. Згодом стало зрозуміло, що попит на лабрадудлів вийшов далеко за межі спільноти людей із вадами зору. У нього була ідеальна комбінація для створення собак-поводирів і сімей, які хотіли їх соціалізувати, тому він вирішив розробити програму розведення лабрадудлів.

Однак з'явилась інша проблема, ще більша. Для того, щоб продовжити розведення лабрадудлів і встановити їх як породу, йому потрібні були пуделі-самці для спаровування. Коли він звернувся за порадою до кінологічного клубу, йому відмовили. Селекціонери чистих порід були категорично проти його програми розведення лабрадудлів, що тоді ще вважалося змішаною породою. Вони попередили його, що якщо він візьме для спаровування будь-яку з їхніх особин, кінологічний клуб виключить його з реєстру та заборонить йому більше виступати на виставках і чемпіонатах. На щастя, Уоллі знайшов підтримку у деяких заводчиків, які запропонували йому своїх самців, поки кінологічний клуб не знав про це. Критерієм для відбору самців був їхній помірний темперамент і відсутність спадкових проблем. Уоллі згадує, що спочатку назвав нову помісь лабрадудлів— даблдудль (doubledoodle), а наступне покоління тріплдуль (tripledoodle). Популярність лабрадудлів була надзвичайною, і Уоллі все більше хвилювався щодо якості процесу розведення. Своєю появою лабрадудлі породили нову епоху в собаківництві, яка захлеснула світ та отримала назву «дизайнерські породи».

Із самого початку цієї програми Уоллі Конрону погрожували, подали в суд та навіть були заводчики чистокровних порід, які звинуватили його в спотворенні їхньої роботи. Це була ганебна реакція, викликана страхом з боку заводчиків на всю міжнародну увагу, зосереджену на лабрадудлях. З цієї причини він нарешті здався, втомившись від безперервної боротьби з такою кількістю тих, хто був частиною собачого світу в Австралії, і пішов на пенсію, перш ніж зміг зареєструвати свою породу в кінологічному клубі. Тим не менш, основу було закладено, і, незважаючи на те, що Уоллі Конрон завершив свою програму розведення лабрадудлів з'явилось багато заводчиків, які продовжили розвивати цю породу і досі.

Криза у розведенні та майбутнє породи На щастя, після того, як Уоллі Конрон пішов на пенсію, знайшлися інші заводчики, такі як Меллоді Вуллі, які вирішили продовжувати дотримуватись цього критерію, досягаючи чудових результатів. Разом зі своєю матір'ю Беверлі Меннерс вона взяла на себе завдання розвинути та закріпити породу, яка розвинулась далі, ніж просто схрещування лабрадора з пуделем. Тим не менше, будучи свідками надмірної експлуатації терміну «лабрадудль», вони вирішили змінити оригінальну концепцію породи, створивши нову програму розведення з іншими критеріями та іншою назвою (австралійський коббердог), щоб він більше не асоціювався з недобросовісними заводчиками. Популяризації лабрадудлів-коббердогів, як собак поводирів сприяло знайомство творця породи із засновником та головою навчального центру з підготовки собак для людей з обмеженими можливостями Сьюзан Лерс, яка була вражена швидкістю та ефективністю навчання цуценят. Саме завдяки її підтримці у 2012 році порода австралійський коббердог була офіційно зареєстрована Австралійською кінологічною Федерацією та посіла своє місце у реєстрі кінологічних організацій світу.

Ставлення до лабрадудлів творця породи Уоллі Конрона За його власними словами, лабрадудлі, яких він розводив, були досконалими, і у нього ніколи не було проблем із їх темпераментом, вони були дуже розумними та легко піддавалися дресируванню. Такого ефекту він досяг, тому що доклав значних зусиль, щоб ретельно вибрати батьків цуценят. Проблема виникла на піку популярності лабрадудлів, оскільки племінні ферми почали розводити їх без будь-яких критеріїв. Вони просто поєднювали двох собак, не вивчивши можливі спадкові проблеми зі здоров'ям і поведінкою, а також не перевіривши їх на гіпоалергенність. Згодом первинна суть породи була невільована, і стала сприйматися як занадто нервова, повільна для вивчення команд та непридатна, щоб бути собакою-помічником. Для нього схрещування лабрадора з пуделем мало сенс тільки тоді, коли створювалися хороші собаки-поводирі, які не викликали алергії, і коли це втратило сенс, то і не було змісту їх далі розводити.

Характеристика породи

Зовнішній вигляд Більшість лабрадудлів досягають підліткового віку у 6-8 місяців і виростають до повного дорослого розміру у 12 місяців, хоча для повного розвитку їм може знадобитися 18 місяців. Щоб розумово дозріти їм потрібно трохи більше часу, а тому повністю емоційно зрілими стають лише у 3 роки.

Шерсть Тип шерсті лабрадудля може змінюватися в залежності від домінування генів їхніх батьків. Усі типи шерсті вважаються такими, що не линяють, але регулярний догляд є важливим. Лабрадудлі бувають трьох типів шерсті: шерсть, яка схожа на шерсть у линяючих порід; вовняний покрив більш щільний, звисає довгими локонами і не линяє; і флісове пальто, яке є м'яким, шовковистим і кучерявим. Вирощені як гіпоалергенні, лабрадудлі можуть бути ідеальними для людей з алергією, оскільки вони линяють менше, ніж інші собаки.

Рівень линяння лабрадудлів також залежить від типу шерсті, яку вони успадковують. Лабрадудлі з кучерявою шерстю, як правило, менше линяють, тому що їх шерсть більше нагадує шерсть пуделя з низьким рівнем линяння. Лабрадудлі з хвилястою шерстю часто більше линяють, тому що їх шерсть більше схожа на шерсть лабрадора-ретривера.

Забарвлення Існує шість кольорів лабардудлів, встановлених Всесвітньою асоціацією австралійських лабрадудлів.

Червоний. Темно-червоний лабрадудль із чорною шкірою. Залежно від інтенсивності пігменту собака може виглядати від темно-рудого до світло-коричневого кольору.

Кремовий. Кремовий лабрадудль варіюється від майже білого до латте залежно від інтенсивності пігменту. Чорний. Чорні лабрадудлі варіюються від смолисто-чорних до сріблястих.

Шоколадний. Шоколадний лабрадудль варіюється від кольору молочного шоколаду, коли пігмент розбавлений, до насиченого темного шоколаду, коли пігмент посилюється.

Молочний. Лабрадудлі народжуються молочно-шоколадними, і їх колір змінюється протягом 2 років на лавандовий або пергаментний від розрідження пігменту.

Карамельний. Колір карамелі варіюється від кремового до темно-червоного. Коричнева шкіра робить собаку карамельною, а не рудою. Розміри та вага Діапазон мініатюр:

Висота: від 35 см до 42 см у холці.

Вага: від 7 кг до 13 кг.

Середній діапазон:

Висота: від 43 см до 52 см у холці. Ідеальний розмір для самки – від 43 до 48 см, а для самця – від 45 до 50 см.

Вага: від 13 кг до 20 кг.

Стандартний діапазон:

Висота: від 53 см до 63 см у холці. Ідеальний розмір для самки – від 53 до 58,5 см, а для самця – від 55 до 61 см.

Вага: від 23 кг до 30 кг.

Особливості темпераменту Надзвичайно доброзичливий і комунікабельний, темперамент лабрадудля схожий на темперамент маленької дитини – грайливий, кмітливий, прагне догодити та цікавиться навколишнім світом. Не боїться говорити, коли йому потрібна ваша увага, і може гавкати, коли напружений, тривожний або нудьгує. Іноді може бути деструктивним, якщо йому стане нудно, тому для нього буде корисною розумова стимуляція. Лабрадудлі можуть терпіти самотність протягом короткого часу, але можуть страждати від тривалої розлуки.

Лабрадудлі мають лагідний характер і зазвичай не вважаються агресивними. Лабрадудлі стають все більш популярним вибором для сімейного вихованця завдяки їхньому ласкавому характеру та грайливому духу. Порода, як правило, добре ладнає як з людьми, так і з іншими тваринами, і вони завжди готові знайти нових друзів.

Здоров'я та догляд

Харчування Лабрадудлі обожнюють їсти та з радістю намагаються з’їсти все, що знайдуть, навіть якщо це не їстівне. Цуценят лабрадудля слід годувати обмеженою дієтою, щоб сповільнити їх ріст. Надто швидкий ріст піддає їх більшому ризику розвитку проблем із суглобами. Важливо годувати його високоякісним кормом, який відповідає всім його харчовим вимогам.Уважно стежте за вагою вашого лабрадудля, контролюючи порції та обмежуючи перекуси. Дорослих лабрадудлів слід годувати двічі на день, щоб розподілити щоденне споживання калорій між прийомами їжі.