Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі (араб. حزب التحرير — «Партія визволення») — міжнародна ісламська релігійно-політична організація, що діє на території України з середини 1990-х років. Керівником інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні є Фазил Амзаєв.
Історія Наприкінці 1990-х років, повертаючись з депортації, в Криму серед кримських татар з'явилися також перші люди, які ознайомилися з окремими ідеями Хізб ут Тахрір у Центральній Азії. На початку XXI століття до них долучилися молоді люди з-поміж кримських мусульман.
Дані Українського центру ісламознавства показують, що більшість прибічників Хізб ут Тахрір становить молодь у віці 20–30 років, яка мешкає переважно у Сімферопольському, Кіровському, Ленінському і Бахчисарайському районах, а також у містах південного узбережжя — Алупці, Симеїзі і передусім в Алушті, де діє громада «Давет», члени якої виявляють відкриті симпатії до Хізб ут Тахрір.
Період початку 2000-х років став переломним для організації. Якщо раніше діяльність була переважно підпільною або кулуарною, то з 2003 року вона перейшла у публічну площину. Точкою відліку вважається антиамериканський мітинг у Сімферополі (2003 рік), присвячений протесту проти вторгнення США в Ірак. Саме тоді ідеї Хізб ут-Тахрір вперше прозвучали на масовому вуличному заході.
2004 року ключовим моментом став інцидент у головній мечеті Криму Кебір-Джамі. Керівництво Духовного управління мусульман Криму (ДУМК) звинуватило імам-хатиба мечеті у підтримці партії. У відповідь на це кримські лідери організації вперше оприлюднили заяву, де відкидали звинувачення у розколі кримськотатарського народу та спростували наміри щодо створення ісламської держави на території України. Конфлікт призвів до жорстких санкцій з боку ДУМК. У 2004 році було звільнено кількох імамів, запроваджено строгі попередження та оприлюднено «Звернення ДУМК до мусульман Криму».
Це ознаменувало завершення першої фази діяльності, оскільки хізбіти усвідомили неефективність методів, звичних для них з часів перебування в Узбекистані, як-от таємне розповсюдження листівок проти політики США в Іраку чи поширення книжок серед одновірців у мечетях.
У цей період прихильники Хізб ут Тахрір почали гуртуватися навколо окремих автономних громад, найвідомішою з яких до 2013 року була мусульманська громада Сеіт-Нафе у Сімферополі, віряни якої відкрито сповідували ідеї «Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі». Організація змінила стратегію на користь легальних публічних заходів та медійної активності, що тривало до анексії Криму Росією у 2014 році. Після окупації півострова учасники цих громад, зокрема Сеіт-Нафе, стали об'єктами масових репресій з боку РФ, тоді як на материковій частині України організація зберігає свій легальний статус і сьогодні.
Другий етап діяльності Хізб ут-Тахрір в Україні характеризувався переходом до активної інформаційної політики та спробами легалізації у публічному просторі Криму. Головною метою цього періоду стало донесення до кримської громадськості відомостей про суть діяльності організації безпосередньо з «перших рук». Нова стратегія мала на меті врегулювати тривалий конфлікт із Духовним управлінням мусульман Криму (ДУМК), знайти порозуміння з мусульманською більшістю та переконати кримчан у безпечності ідей Хізб ут-Тахрір.
Організація прагнула позбутися статусу замкненого корпоративного угруповання. Важливим кроком на цьому шляху стало колективне інтерв’ю активу Хізб ут-Тахрір редакції вебсайту «Кримська Лінія» 13 жовтня 2004 року. Вже наступного дня один із лідерів кримського осередку Абдуселям Селяметов виступив у програмі «Действующие лица» на Чорноморській ТРК. Основний меседж цих виступів полягав у відстоюванні мирної лінії відносин із ДУМК та Меджлісом, а також у закликах до єдності мусульман на ґрунті суворого дотримання Корану та Сунни.
Особливого резонансу набула участь Абдуселяма Селяметова у програмі Лілі Буджурової «Небезпечна зона». Під час ефіру він послідовно спростовував закиди в екстремізмі та відхиленні від норм сунітського ісламу, висловлюючи сподівання на майбутню легітимізацію ХТ в Україні. Селяметов, який повернувся до Криму у 1988 році після служби в армії та займався відродженням кримськотатарського народного костюма, став публічним обличчям руху. Його риторика зводилася до того, що метою ХТ є відродження ісламського способу життя та об’єднання мусульман у єдиній державі виключно ненасильницькими методами. Цей період також позначився активністю автономних громад, зокрема громади Сеіт-Нафе, яка стала осередком для тих, хто шукав альтернативу офіційним релігійним структурам.
На другому етапі своєї діяльності «Хізб ут-Тахрір» зосередився на створенні власної медійної інфраструктури, ключовим елементом якої став випуск загальнокримської суспільно-політичної газети «Возрождение». Під керівництвом головного редактора Юсуфа Ашірова видання продемонструвало стрімке зростання впливу: якщо у 2005 році наклад складав 1 тисячу примірників, то до 2007 року він сягнув 21 тисячі.
Газета стала рупором політичного ісламу на півострові, пропонуючи читачам глибоку політичну аналітику через призму ісламського вчення про владу. Типовими темами публікацій були геополітичне протистояння Росії та США за вплив на пострадянському просторі, аналіз міжнародних конфліктів (наприклад, події у Парижі) та поточний моніторинг ситуації в Криму.
Поступово надії Хізб ут-Тахрір на нормалізацію відносин із Муфтіятом вичерпалися. Це призвело до радикалізації редакційної політики: на сторінках «Возрождения» все частіше з’являлися критичні матеріали на адресу ДУМК та персонально муфтія Еміралі Аблаєва. Зокрема, публікації «Погляд редакції на події в Криму» та критичні огляди святкування Курбан-байраму в регіонах прямо засуджували рішення офіційного духовенства. Така інформаційна активність, поряд із діяльністю автономних громад, як-от Сеіт-Нафе, остаточно закріпила статус партії як потужної альтернативної сили в мусульманському середовищі Криму до подій 2014 року.
Найбільш резонансною акцією Хізб ут-Тахрір у Криму у 2007 році стала ісламська конференція «Іслам. Учора, сьогодні, завтра», що відбулася 11 серпня в сімферопольському Будинку культури профспілок. Захід присвятили черговій річниці ліквідації Халіфату указом Мустафи Кемаля Ататюрка (за мусульманським календарем від дня Гіджри). Офіційним організатором виступила мусульманська громада «Давет», яку Республіканський комітет АРК у справах релігій зареєстрував 30 березня 2007 року. Попри те, що муфтій Криму Еміралі Аблаєв активно закликав мусульман бойкотувати захід у своїх виступах на радіо та телебаченні, конференція викликала величезний інтерес.
Для участі офіційно зареєструвалося 605 осіб, а загалом у залі, враховуючи численних журналістів, перебувало понад 670 учасників. Приблизно такій же кількості охочих не вдалося потрапити всередину через переповненість приміщення та відсутність вільних місць. Успіх цієї конференції, як і активність громади «Сеіт-Нафе» та наклади газети «Возрождение», засвідчили остаточний перехід Хізб ут-Тахрір до масштабної публічної діяльності та їхню здатність мобілізувати значну частину кримських мусульман в обхід офіційних структур ДУМК.
Робочою мовою конференції була російська, а модератором заходу виступив голова громади «Давет» Р. Рамазанов. Програма конференції вирізнялася високим інтелектуальним рівнем доповідачів, серед яких були фахівці з вищою світською та духовною освітою. Вступну доповідь виголосив Вадим Бектеміров — магістр мовознавства і шаріатських наук, випускник лівійського університету «Аль-Джінан» (Триполі). Основна частина заходу складалася з трьох ключових доповідей.
Фазил Амзаєв, інженер-системотехнік і випускник Севастопольського національного технічного університету, розкрив тему: «Розпад Халіфату та його наслідки для мусульман у цьому світі і світі наступному». Руслан Кантунганський, за фахом лікар, представив доповідь: «Хізб ут-Тахрір і заклик до відродження ісламського способу життя шляхом відновлення ісламської держави». Ельвін Кадиров, імам алуштинської мечеті «Юкари-Джамі» та випускник сімферопольського медресе «Сеїт-Сеттар», виступив із темою: «Іслам — розв’язання проблем усього людства, а не самих лише мусульман».
Цей захід став демонстрацією інтелектуального потенціалу руху та його здатності залучати освічену молодь. Публічні виступи таких фігур, як Амзаєв та Кадиров, разом із активністю громад «Давет» та «Сеїт-Нафе», остаточно вивели Хізб ут-Тахрір із тіні, перетворивши організацію на помітного гравця в суспільно-політичному полі Криму того часу.
З приходом російської влади організація, яка десятиліттями діяла легально, була оголошена терористичною (згідно з рішенням Верховного суду РФ від 2003 року). Це стало зручним інструментом для придушення будь-якої громадянської активності кримських татар.
Починаючи з 2014 року, ФСБ регулярно проводить обшуки та затримання. Станом на сьогодні понад 100 мешканців Криму засуджені або перебувають під слідством за звинуваченням у приналежності до Хізб ут-Тахрір. Російські суди призначають безпрецедентно жорсткі терміни — від 10 до 20 років колонії суворого режиму. При цьому в матеріалах справ зазвичай відсутні докази планування терактів, а звинувачення будуються на читанні релігійної літератури та розмовах про іслам. У відповідь на репресії виник громадський рух «Кримська солідарність», куди увійшли родичі затриманих та активісти. Росія почала масово заарештовувати і їх, приписуючи їм участь у Хізб ут-Тахрір.
На підконтрольній Україні території статус організації не змінився, вона залишається законною. Проте її діяльність зазнала трансформації під впливом війни. Частина членів Хізб ут-Тахрір, зокрема публічні спікери (як-от Фазил Амзаєв, який став офіційним представником інформаційного офісу ХТ в Україні), переїхали до Києва та інших міст. Організація зосередилася на висвітленні репресій у Криму. Вони проводять пресконференції та пікети під посольствами, наголошуючи на політичному характері переслідувань.
Україна на міжнародному рівні (в ООН, ПАРЄ та ЄСПЛ) послідовно захищає засуджених у «справах Хізб ут-Тахрір», називаючи їх жертвами релігійних переслідувань.
Активність Прихильники руху часто об'єднувалися навколо конкретних мечетей. Яскравим прикладом є мусульманська громада «Сеіт-Нафе» у Сімферополі. До 2013 року вона була активним осередком, де віряни, які поділяли ідеї «Хізб ут-Тахрір», проводили релігійні обряди та просвітницьку роботу.
Російські спецслужби почали масові арешти. Належність до громад, подібних до «Сеіт-Нафе», стала підставою для звинувачень у «тероризмі». Більшість затриманих — це не бойовики, а релігійні активісти, цивільні журналісти (наприклад, з «Кримської солідарності») та багатодітні батьки. Україна та міжнародні інституції (ООН, ПАРЄ) офіційно визнають їх політичними в'язнями.
Чисельність За неофіційними оцінками, активне ядро організації налічувало близько 1,5 тисячі осіб. Проте кількість симпатиків, які відвідували публічні заходи (конференції, мітинги) та читали партійну пресу, була значно більшою.
Соціально-демографічна структура організації в Україні вирізнялася певним різноманіттям, хоча її основу складали кримські татари, переважно представники молодого та середнього поколінь. Окрім корінного населення півострова, до лав вірян входили вихідці з Узбекистану (зокрема біженці, які залишили країну внаслідок релігійних переслідувань режиму Іслама Карімова) та мусульмани з Північного Кавказу.
Важливою характеристикою учасників руху в Україні був їхній високий освітній ценз. Значну частину активу складали особи з вищою освітою, зокрема кваліфіковані інженери, лікарі та вчителі. Такий професійний склад забезпечував високий рівень інтелектуальної дискусії всередині автономних громад, таких як «Сеіт-Нафе» та «Давет».
Мітинги 5 серпня 2012 року в місті Сімферополь пройшов мітинг на підтримку народу Сирії. На мітингу були присутні понад 3000 осіб. Люди зібралися для того, щоб підтримати мусульман Сирії, які вийшли проти тирана Башара Асада.