Садиба Галаганів у Дігтярях або Будинок садибнийЧернігівщина: Енциклопедичний довідник — палацово-парковий ансамбль, пам'ятка архітектури національного значення та історії місцевого значення у Дігтярях. Наразі тут розміщується Дігтярівський професійний аграрний ліцей (раніше СПТУ № 32).

Історія Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'яток архітектури на території Української РСР» надано статус «пам'ятника архітектури» № 858 під назвою «Садибний будинок».

Рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 31.05.1971 № 286 будинку надано статус «пам'ятник історії місцевого значення» з охоронним № 1785 під назвою «Садибний будинок, де бував Т. Г. Шевченко (1845)».

Опис Садиба побудована в період 1825—1832 років на замовлення Павла Галагана архітектором Павлом Дубровським. Панський будинок розташований на високому лівому березі річки Лисогор, головним західним фасадом у бік парадного в'їзду. На схід і на південний схід від парадного двору — парк (Дігтярівський пам'ятник природи площею 4,5 га), закладений за проектом вченого-садівника І. Є. Бістерфельда (1826—1831, роботами керував садівник Редель, з 1834 — Карл Християни). На південь від парадного двору розташований господарський двір з будівлями, далі — церква зі дзвіницею (1840 року, не збереглася). Комплекс створювався одночасно із Сокиринським, а відповідно й розміщення споруд було практично  таким, як і в Сокиринцях: парадний в'їзд, центральна алея і панський будинок зведені по одній осі та створювали ядро всієї композиції.

Головний будинок — двоповерховий центральний корпус з двома 2-поверховими флігелями, з'єднані з ним дугоподібними галереями (переходами). Західний фасад центрального корпусу був із двома бічними ризалітами, між якими на рустованих стовпах (першого поверху) стояла колонада (другого поверху) з 6 колон тосканського ордера. До східного фасаду центрального корпусу примикав напівкруглий бельведер, з обох боків якого з другого поверху спускалися сходи, які з'єднувалися на рівні 1-го поверху та вели до парку. Інтер'єри будинку на сьогодні збереглися у первісному вигляді лише в декількох кімнатах.

Тут 1845 року у поміщика Петра Галагана гостював Тарас Шевченко. Будучи на концерті оркестру, де грали кріпаки, Тарас Григорович звернув увагу на талановитого скрипаля — кріпака Артема, який, можливо, згодом став прообразом Тараса Федоровича — героя повісті «Музикант». Словами свого героя Т. Шевченко згадував Дігтярі: «Пани там бенкетують, а мужики голодують. Та ще мало того: у селі, крім корчми, що не вулиця, то й шинок».

1876 року Григорій Галаган передав садибу Полтавському губернському земству для облаштування навчального закладу. У період 1877—1882 років садиби було перебудовано — центральний корпус став одноповерховий — архітектором Федором Вержбицьким для земського ремісничого училища, яке тут розміщувалося в період 1878—1897 роки. Потім використовувався як школа-майстерня підготовки майстрів плахтово-перебірних виробів, на базі якої у 1926 році була створена художньо-промислова артіль, пізніше — Дігтярівська фабрика художніх виробів імені 8 Березня. Частину приміщення з 1943 року займали курси механізаторів. Нині у цьому та інших будинках садиби розташоване ПТУ, яке готує механізаторів сільського господарства, майстрів-плодоовочівників, операторів машинного доїння. ПТУ було реорганізовано на Дігтярівський професійний аграрний ліцей.

У період 1951—1955 рр. садибу досліджували архітектори Н. П. Новаковська та Є. Ф. Труш.

Галерея

Примітки

Джерела ПЕРЕЛІК ПАМ'ЯТОК ТА ОБ'ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ м. ЧЕРНІГОВА ЗА ВИДОМ АРХІТЕКТУРІ, ІСТОРИЧНИЙ, МОНУМЕНТАЛЬНОГО МІСЦЯ Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, К.: УРЕ і м. М. П. Бажана, 1990. — с. 151—152 ГАЛАГАНА П. Г. САДІБА