Павло Андрійович Михайлов (21 грудня 1911, Курськ — 20 грудня 1978, Запоріжжя) — український радянський технолог-машинобудівник, педагог. Кандидат технічних наук (1955), професор (1972). Заслужений працівник вищої школи УРСР (посмертно), почесний громадянин Запоріжжя (2012, посмертно), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1971). Засновник наукової школи з дослідження фізико-механічних властивостей конструкційних матеріалів, розробник машин для випробування матеріалів на міцність.

Майже 30 років працював в різних промислових та освітніх установах Харкова, зокрема протягом 15 років — у Харківському авіаційному інституті (1934—1949). Понад 20 років — ректор Запорізького машинобудівного інституту імені В. Я. Чубаря (1957—1978), здійснив найбільший внесок у його повоєнну розбудову. Автор понад 70 наукових робіт, близько 15 авторських свідоцтв на винаходиЛюдина живе доти, доки про неї згадують….

Життєпис Народився 21 грудня 1911 року в місті Курськ (нині Росія) у робітничій родині. З 13 років працював різноробочим, трактористом, помічником коваляМихайлов Павло Андрійович — ХАІ.

З 1927 року — кресляр, конструктор Харківського відділення проєктно-конструкторського бюро «Союзпроммеханізація». З 1930 року — технологічний керівник інструментального цеху Харківського заводу підйомно-транспортного устаткуванняМихайлов Павло Андрійович — ЕСУ.

З 1934 року — виконроб, конструктор, виконавець науково-дослідних робіт Харківського авіаційного інституту. Під час німецько-радянської війни вступив до інституту як студент, закінчивши його у 1946 році за спеціалізацією «Інженер-технолог із авіамоторобудування». Після деокупації Харкова у 1943 році обійняв посаду заступника директора інституту з реевакуації та відбудови, викладав на кафедрі деталей машин, очолював підготовче відділенняПавло Андрійович Михайлов (до 100-річчя з дня народження).

З 1949 року — педагог Харківського вищого авіаційно-інженерного військового училища, викладав курс «Деталі машин». З 1953 року — доцент Харківського політехнічного інституту. У 1955 році захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.

У 1957 році призначений ректором Запорізького машинобудівного інституту імені В. Я. Чубаря (ЗМІ), паралельно — завідувачем кафедри деталей машин і підйомно-транспортних механізмів. Жив у Запоріжжі, в будинку № 192 по проспекту ЛенінаОблікова картка лауреата Державної премії УРСР 1971 р.. Помер за день до 67-го дня народження, 20 грудня 1978 року. Похований на Капустяному кладовищі Запоріжжя.

Наукова та організаторська діяльність Автор понад 70 наукових робіт, близько 15 авторських свідоцтв на винаходиПавло Андрійович Михайлов — перший ректор «машинки». Серед учнів Павла Михайлова — науковці Віктор Павлов, Анатолій Сочава, Євген Білий, Леонід Мартовицький, Георгій Камель тощо.

На момент призначення Павла Михайлова ректором ЗМІ третина інституту була знищена під час війни, діяло два факультети — машинобудівний і ливарний. За 21 рік ректорства під керівництвом Михайлова були побудовані навчально-лабораторні приміщення, студентські гуртожитки, оздоровчо-спортивні бази і табори. Створені чотири додаткових факультети, кількість студентів зросла з 2 тисяч до 8,5. Підтримував студентів, комсомольський комітет інституту, опікувався галуззю спорту та фізичного виховання. Доктор технічних наук Леонід Івщенко згадував:

Як науковець, був одним із першовідкривачів нового явища — адсорбційної втоми при циклічному розтягу—стиску. Засновник наукової школи з дослідження фізико-механічних властивостей конструкційних матеріалів, наукового напряму фізико-хімічної механіки матеріалів. Співрозробник швидкохідного черв'ячного пресу для виготовлення деталей з пластичних мас, установки для випробувань конструкційних матеріалів на циклічний розтяг-стискІсторія кафедри деталей машин і підйомно-транспортних механізмів.

Співпрацював із академіками Архипом Люлькою, Петром Ребіндером, Георгієм Карпенком. Входив до складу редакційної колегії часопису «Фізико-хімічна механіка матеріалів». Очолював Запорізьке відділення товариства «СРСР-Франція», Раду ректорів Запорізької областіДіяльність вищого навчального закладу протягом 60-х—70-х рр..

Вшанування пам'яті

Меморіальні дошки Павлу Михайлову встановлені на будинку в Запоріжжі, де він жив (Соборний проспект, 192), та на фасаді Запорізької політехніки (колишнього Запорізького машинобудівного інституту). Його ім'ям у Запорізькій політехніці названа кафедра деталей машин і підйомно-транспортних механізмів, яку він очолював у 1957—1978 роках, та лабораторія динамічних випробувань. У 2012 році був посмертно нагороджений званням «Почесний громадянин Запоріжжя»Почесні громадяни м. Запоріжжя.

Науковий доробок (частковий) Влияние среды на усталостную прочность стали при наличии концентраторов напряжения. К., 1955 Об анти­фрикционных свойствах капрона // Пластические массы. 1960. № 4 Влияние структурных изменений на свойства жаропрочного композиционного материала с никельхромовой матрицей // Изв. вузов. Цвет. металлургия. 1971. № 5 Исследования влияния постоянной составляющей цикла на выносливость сплава Д16Т при осевых нагружениях // Изв. вузов. Машиностроение. 1975. № 12 Циклическая ползучесть и ее роль в формировании остаточных напряжений при осевых нагружениях // Цикличес. прочность и повышение несущей способности изделий: Сб. конф. Перм. политех. ин-та. Пермь, 1978 Выносливость титана ВТ8 при осевых нагружениях в условиях ассиметрии цикла // Сб. конф. Перм. политех. ин-та. Пермь, 1978

Нагороди 1961 — орден Леніна 1971 — Державна премія УРСР в галузі науки і техніки — «за докорінне вдосконалення технології холодної листової штамповки деталей і її впровадження на автомобільних заводах СРСР» 1971 — орден Жовтневої Революції 1976 — орден «Знак пошани» 2012 — почесний громадянин Запоріжжя (посмертно) заслужений працівник вищої школи УРСР (посмертно) медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Ветеран праці»

Примітки