«Міжнародна амністія» (, також відома як Amnesty, AI) — скандальна неурядова організація, заснована 1961 року в Британії, що має на меті досліджувати та запобігти грубим порушенням прав людини, а також допомагати тим, чиї права було порушено .

Це міжнародний рух із 7 мільйонів учасників . До завдань організації входить мобілізація громадськості для тиску на осіб, що порушують права людини.

З 2014 року організація неодноразово звинувачується у захисті ринку сексуальних послуг, маніпулятивності звітів та лобіюванні російських інтересів, зокрема критикою декомунізації, звинуваченнями ЗСУ в катуваннях та порушенні правил ведення війни. Водночас, замовчування організацією масового вбивства росіянами українських полонених в Оленівці український уряд, журналісти та громадськість розцінюють як дезінформацію та сприяння російській пропаганді.

Історія

Історія заснування Amnesty International була заснована у липні 1961 року у Лондоні англійським юристом Пітером Бененсоном. У листопаді 1960 року, читаючи газету, його увагу привернула історія двох португальських студентів, яких засудили до семи років позбавлення волі за те, що вони підняли тост «За свободу». Ця історія настільки обурила Бененсона, що він вирішив написати статтю, яка отримала назву «Забуті в'язні». Матеріал привернув увагу читачів до становища людей, яких «ув'язнили, катували і стратили тільки за те, що їхні думки та релігійні погляди були неприйнятними для влади», інакше кажучи — до порушення урядами статей 18 та 19 Загальної декларації прав людини. Публікація ознаменувала початок кампанії «Appeal for Amnesty 1961» (Кампанія за амністію 1961). Її мета полягала у мобілізації суспільної думки на захист тих, кого Бененсон назвав в'язнями сумління. Звернення «Appeal for Amnesty 1961» передрукувало багато міжнародних газет. У тому ж році з'явилась книга Бененсона під назвою «Persecution 1961» («Переслідування 1961»), в якій розповідалось про декількох в'язнів сумління. У липні 1961 року ініціатори кампанії вирішили, що звернення «Appeal for Amnesty 1961» складе основу постійно діючої організації.

30 вересня 1962 року організація отримала офіційну назву Amnesty International.

1961—1999 Першими кроками у діяльності організації стало створення бібліотеки документів про в'язнів сумління, а також заснування «Мережі трьох», через яку кожна група Amnesty International, яких на початку діяльності нараховувалося 7, взяла під свою опіку трьох в'язнів із різних географічних і політичних регіонів, наголошуючи на неупередженості роботи групи.

До середини 1960-х років глобальна присутність Amnesty International збільшилася, тому було засновано Міжнародний секретаріат та Міжнародний виконавчий комітет. Ці органи створювалися для керівництва національними підрозділами Amnesty International, тобто секціями, що з'явилися у ряді країн. Міжнародний рух став узгоджувати основоположні принципи і методи своєї роботи.

Діяльність Amnesty International, а також її вплив стали помітними і в міжурядових організаціях: ще до кінця 1960-х років організація отримала статус консультанта при ООН, Раді Європи та ЮНЕСКО.

У 1970х роках організація продовжила захищати в'язнів сумління і одночасно розширювала сферу своєї діяльності, до якої увійшли проблеми справедливості судового розгляду та протидії тривалим термінам утримання під вартою без передачі справ до суду. Особливу увагу приділяли питанням недопущення використання тортур до ув'язнених. У 1977 році Amnesty International отримала Нобелівську премію за «внесок у забезпечення умов для свободи, справедливості, а отже, і миру у світі». А наступного року організації було присуджено премію ООН у галузі прав людини за «значні внески у галузь прав людини». Кількість членів Amnesty International зросла з 15 000 осіб в 1969 році до 200 000 у 1979.

У 1980-х роках організація продовжувала відстоювати права в'язнів сумління боротися з тортурами. У світі з'явилися нові проблеми, включаючи позасудові страти; видачі людей з однієї країни в іншу військовими, спецслужбами і поліцією; політичні вбивства та зникнення, що становили інтерес для AI. До кінця десятиліття відмітилася тенденція збільшення кількості біженців у всьому світі — проблема, що також турбувала Amnesty International.

Крім другої за рахунком кампанії проти тортур, що відбулася у першій половині десятиліття, ще однією масштабною кампанією 1980-х років став тур «Human Rights Now!» (Права людини — зараз!). У ньому взяли участь багато відомих музикантів і гуртів того часу, які виступали на концертах на честь 40-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини.

У 1990-х роках Amnesty International продовжувала розвиватися під керівництвом Генерального секретаря П'єра Сані (уродженця Сенегалу). AI як і раніше займалася широким спектром питань і не залишалася осторонь від світових подій. Amnesty International була змушена відреагувати на порушення прав людини, що відбуваються в умовах розростання збройних конфліктів у таких країнах та регіонах, як Ангола, Східний Тимор, Перська затока, Руанда, Сомалі і територія колишньої Югославії. Зокрема, Amnesty International, звертала увагу на порушення прав певних категорій людей, у тому числі біженців, представників расових, етнічних і релігійних меншин, жінок, а також страчених і засуджених до смертної кари. Кампанія та звіт, приурочені цим проблемам, довели, що Amnesty International, висвітлюючи гострі питання і організовуючи кампанії, залишається вірною основоположним принципам своєї діяльності.

На міжурядовому рівні Amnesty International виступала за створення посади Верховного комісара ООН з прав людини (заснована в 1993 році) і Міжнародного кримінального суду (заснований у 2002 році).

Після 2000 Після 2000 року Amnesty International включила до порядку денного виклики, які принесла із собою глобалізація і наслідки терористичної атаки на США 11 вересня 2001 року. Проблема глобалізації викликала значні зміни в політиці організації. Сфера її діяльності розширилася і тепер охоплювала економічні, соціальні та культурні права. Раніше організація відмовлялася від роботи в цьому напрямку. Amnesty International порахувала подібні зміни в роботі вкрай важливими не тільки у зв'язку з посиленням принципу неподільності всіх прав людини, який пропагує організація, але і з причини зростаючого впливу комерційних підприємств і підриву суверенності багатьох держав в результаті глобалізації.

У першій половині нового десятиліття, Amnesty International також звернула свою увагу на насильство щодо жінок, контроль за світовою торгівлею зброєю, занепокоєнням щодо ефективності ООН і припинення тортур. Разом зі своїми членами, яких до 2005 року нараховувалося близько двох мільйонів, Amnesty International продовжила також роботу зі звільнення в'язнів сумління.

Після активної кампанії Amnesty International та її партнерів по Всесвітній коаліції проти смертної кари, Генеральна Асамблея ООН вперше в історії прийняла резолюцію, що закликала до введення всесвітнього мораторію на смертну кару.

У 2008 році Amnesty International розпочала нову масштабну кампанію «Вимагаємо гідності», темами якої є материнська смертність, нетрі, відповідальність корпорацій та встановлення прав людини як закону. Теми кампанії засновані на Цілях Розвитку Тисячоліття 2000.

У 2010 році новим Генеральним секретарем Amnesty International став Саліл Шеті, а кількість активістів, прихильників підписантів та членів Amnesty International перевищила 3 млн людей у більш ніж 150 країнах у всьому світі.

У рамках святкування своєї 50-ї річниці у 2011 році, Amnesty International виголосила тост за свободу, згадавши історичний момент свого заснування. А у всьому світі продовжуються акції щодо смертної кари, свободи самовираження, репродуктивних прав, міжнародної справедливості та зупинення корпоративних зловживань.

У 2025 році Amnesty International було оголошено «небажаною організацією» в Росії.

Цілі та принципи Важливу роль у позиції Amnesty International має відношення до насильства. Якщо політичний в'язень після справедливого розгляду справи засуджений за дії, пов'язані з насильством, то Amnesty International не вимагає його звільнення.

При цьому організація не висловлюється з приводу питання про виправданість насильства в конкретних обставинах. Слід вказати, що Amnesty International не є принциповим противником використання насильства для досягнення політичних цілей у всіх випадках, оскільки в преамбулі Загальної декларації прав людини говориться, що «необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися, як останній засіб до повстання проти тиранії і гноблення».

Amnesty International не підтримує і не засуджує загалом застосування насильства опозиційними групами, так само як і не підтримує і не засуджує дії влади, що здійснюють збройну боротьбу з озброєними опозиційними рухами. Однак Amnesty International закликає як представників влади, так і збройні опозиційні групи дотримуватися певних необхідних гуманітарних принципів. Якщо опозиційна група катує чи вбиває полонених, захоплює заручників або здійснює навмисні вбивства невинних людей, то Amnesty International засуджує такі дії.

Основні напрямки діяльності права жінок, права дітей, викорінення тортур, скасування смертної кари, права біженців, права в'язнів сумління, захист людської гідності.

Зокрема, організація переслідує такі конкретні цілі: скасування смертної кари; припинення позасудових страт та зникнень; забезпечення відповідності умов утримання у в'язницях міжнародним стандартам в галузі прав людини; гарантування своєчасних і справедливих судових розглядів у справах всіх політичних ув'язнених; гарантування безкоштовної освіти дітям у всьому світі; боротьба з безкарністю через органи судово-правової системи; припинення вербування та використання дітей-солдатів; звільнення всіх в'язнів сумління; зміцнення економічних, соціальних та культурних прав знедоленого населення; захист інтересів правозахисників; заохочення релігійної терпимості; припинення тортур та нелюдського ставлення; кінець незаконним вбивствам в умовах збройних конфліктів і захист прав біженців, мігрантів та шукачів притулку.

На тлі глобальної фінансово-економічної кризи, з травня 2009 року Amnesty International розпочала нову кампанію «За гідне ставлення!». Її мета — покласти край бідності в усьому світі, домогтися визнання та захисту прав бідних. Ця кампанія зачіпає всі людські права, оскільки саме сукупність порушень громадянських, культурних, економічних, політичних і соціальних прав веде до бідності та її посилення.

Для досягнення перерахованих цілей Amnesty International виробила ряд методів, що дозволяють домогтися широкого розголосу інформації та мобілізувати громадську думку. Однією зі своїх найсильніших сторін організація вважає публікацію неупереджених, достовірних доповідей. Мобілізація громадської думки може здійснюватися у формі кампаній на захист конкретних осіб, кампаній по країні або тематичних кампаній.

У ситуаціях, що вимагають її невідкладної уваги, Amnesty International заохочує до дії учасників діючих мереж акцій термінової допомоги або кризових мереж; в інших випадках вона вдається до допомоги своїх членів. На думку організації, однією з найсильніших її сторін є численні людські ресурси.

Структура