Вологі тропічні ліси Тубуаї (ідентифікатор WWF: OC0116) — океанійський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований у Французькій Полінезії.

Географія Екорегіон вологих тропічних лісів Тубуаї охоплює групу островів Острал або Тубуаї, розташовану на південному заході Французькій Полінезії, заморської країни Франції, розташованої в Тихому океані.

Острови Острал включають два архіпелаги: власне острови Тубуаї та острови . До архіпелагу Тубуаї, розташованого між 22° і 23° південної широти та між 147° і 152° західної довготи, входять чотири населені острови — , , Тубуаї та , а також безлюдний атол . Архіпелаг Басс, розташований між 27° і 35° південної широти та на 144° західної довготи, включає населений острів та чотири безлюдні скелі або Басс. Найбільшим островом в групі Острал є Тубуаї площею 44 км², а загальна площа екорегіону становить 142 км².

Острови регіону мають вулканічне походження. Вони утворилися, коли Тихоокеанська плита рухалася на захід/північний захід над гарячими точками та Макдональд. Більшість островів Острал мають сильно розчленовану вулканічну центральну основу, оточену поясом піднятих коралових вапняків. Вапняки формують прибережні низовини, які часто мають нерівний рельєф. Острови на південному сході архіпелагу є наймолодшими і мають виражену вулканічну вершину, а найстаріші острови, розташовані на північному заході, значно більш еродовані.

Острів Тубуаї має дві центральні вершини, які підіймаються на висоту понад 400 м над рівнем моря і розділені вапняковими низовинами. Острів Руруту має вулканічні пагорби в центрі, один з яких (гора Мануерева) підіймається на висоту 385 м над рівнем моря. Підняті вапняки утворили навколо центральних пагорбів широкий пояс, розташований на висоті 50-60 м над рівнем моря. Вапняковий пояс існує і на острові Ріматара, в центрі якого підіймаються невисокі вивітрені вулканічні пагорби. Острів Марія являє собою невисокий кораловий атол. Раївавае — це сильно еродований згаслий вулкан, вершина якого (пік Хіро) підіймається на 438 м над рівнем моря. Вулкан оточений поясом вапняків, лагуною та бар'єрним рифом. Рапа-Іті — це стародавня вулканічна кальдера у формі півмісяця. Найвищою вершиною острова є гора Перау, який підіймається на 633 м над рівнем моря і є найвищою вершиною екорегіону. Маротірі — це молоді, дуже стрімкі вулканічні скелі, біля яких відсутні берегові рифи.

Клімат На островах екорегіону переважає екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена). Середня температура в регіоні є нижчою, ніж на більшості інших островів Полінезії, оскільки архіпелаг Тубуаї лежить далі на південь. Острів Тубуаї вирізняється аномально високою амплітудою коливання температури як для океанічного острова: максимальна температура, зареєстрована на ньому, становить 32,7 °C, а мінімальна — 9,2 °C. Середньорічна кількість опадів в регіоні становить близько 2000 мм, які випадають рівномірно протягом всього року завдяки східним вітрам. На півночі регіону з листопада по серпень трапляються тропічні циклони.

Флора Основними рослинними угрупованнями екорегіону є низинні дощові ліси, гірські дощові ліси та хмарні ліси, розподіл яких залежить від висоти над рівнем моря.

У низинних дощових лісах, поширених на вапнякових рівнинах, переважають широко поширені в Океанії види, зокрема (Heliotropium arboreum), азійські баррингтонії (Barringtonia asiatica), покрівельні пандани (Pandanus tectorius), (Pisonia grandis), (Suriana maritima), хвощелисті казуарини (Casuarina equisetifolia), (Cerbera manghas), (Pemphis acidula), (Allophylus timorensis) та прибережна капуста (Scaevola taccada). Серед невисоких кущів та трав'янистих рослин, поширених в низинах екорегіону, слід відзначити (Ipomoea pes-caprae), (Ipomoea violacea), (Lepturus repens), (Paspalum vaginatum), (Portulaca lutea), (Thuarea involuta), (Lycium carolinianum) та (Kadua romanzoffiensis).

Рослинний покрив низинних ділянок на більшості островів Тубуаї, за винятком віддаленого атолу Марія, був значно змінений внаслідок розвитку сільського господарства, частих антропогенних пожеж та неконтрольованого випасу худоби. Наразі тут переважають вторинні зарості (Hibiscus tiliaceus) та яблучних гуаяв (Psidium guajava), зарості (Dicranopteris linearis) та луки, а в долинах трапляються невеликі ділянки вторинних лісів.

Гірські дощові ліси поширені на вулканічних схилах в центральних частинах великих островів. Єдина ділянка хмарних лісів, яка займає близько 20 га, розташована на вершині гори Перау на острові Рапа-Іті, на висоті понад 550 м над рівнем моря. Гірська флора Рапа-Іті включає як види, що належать до родів, поширених в Океанії, таких як Метросідерос (Metrosideros), (Fitchia), Череда (Bidens) та (Sclerotheca), так і види, що належать до родів, поширених на Новій Зеландії, таких як Хебе (Hebe), (Olearia), (Haloragis) та (Corokia). Гірські та хмарні ліси є гарячими точками біорізноманіття екорегіону. Тут зустрічається багато епіфітів та різноманітних папоротей, зокрема (Ptisana salicina) та (Angiopteris evecta). Серед найпоширеніших дерев, що домінують в хмарних лісах Рапи-Іті, слід відзначити (Metrosideros collina), ендемічних (Pterophylla rapensis) та (Corokia collenettei), а також деревоподібну папороть .

Серед інших ендемічних дерев та кущів, поширених в хмарних лісах Рапа-Іті, слід відзначити (Apetahia margaretae), (Claoxylon collenettei), (Eurya rapensis), (Hedyotis rapensis), (Oparanthus coriaceus), (Leptecophylla rapae) та (Vaccinium rapae), а також різні види (Coprosma spp.), (Meryta spp.) та (Myrsine spp.). Також у високогір'ях цього острова зустрічаються ендемічні трав'янисті рослини — (Astelia rapensis) та осока Стокса (Carex stokesii), дуже рідкісна місцева епіфітна орхідея , рідкісні ендемічні чагарники — (Geniostoma rapense) та (Melicope margaretae) і напівчагарники — (Haroldiella rapaensis) та (Pilea occulta), що зростають у вологих ущелинах. Серед вкритих мохом повалених дерев зростають ендемічні папороті — та , а також різні види (Elaphoglossum spp.).

Загалом в екорегіоні зустрічається близько 150 видів рослин, значна частина з яких є ендеміками. У хмарних лісах Рапа-Іті зустрічається 89 видів рослин, з яких 51 вид (57 %) є ендемічними. Серед флори острова Ріматара 20 % видів є ендеміками.

Фауна Орнітофауна екорегіону включає кілька ендемічних видів птахів. Риматарські очеретянки (Acrocephalus rimitarae) є ендеміками острова Ріматара, а рожеволобі тілопо (Ptilinopus huttoni) — ендеміками острова Рапа-Іті. Обидва види є дуже рідкісними і перебувають на межі зникненя. Також ендеміками екорегіону є рапайські буревісники (Puffinus myrtae), які гніздяться лише на чотирьох острівцях поблизу Рапа-Іті.

Ще одним дуже рідкісним видом, поширеним на острові Ріматара, є рубіновий лорі-віні (Vini kuhlii), який також мешкає на кількох островах Кірибаті. Острів Ріматара є його батьківщиною, а до Центральної Полінезії папуга потрапив завдяки полінезійцям, які торгували цими яскравими червоноперими птахами. Серед інших птахів, поширених на островах екорегіону, слід відзначити австралійських крижнів (Anas superciliosa), австралійських погоничів (Zapornia tabuensis), тихоокеанських чепур (Egretta sacra), південноазійських ластівок (Hirundo tahitica) та мігруючих новозеландських коелів (Urodynamis taitensis).

Місцеві наземні ссавці в екорегіоні відсутні. Герпетофауна островів Тубуаї включає кілька поширених в Океанії видів сцинків та геконів, зокрема океанійського змієокого сцинка (Cryptoblepharus poecilopleurus) та темночеревого міднохвостого сцинка (Emoia impar). Серед рідкісних безхребетних тварин, поширених в екорегіоні, слід відзначити близько 100 видів наземних равликів з родини , поширених на Рапа-Іті.

Збереження Низинні ліси екорегіону були переважно знищені за останнє тисячоліття. На великих островах, таких як Тубуаї, Рапа-Іті та Руруту, залишилися ділянки гірських лісів, однак їм загрожує вирубка та спалювання. Загрозою для збереження природи регіону є поширення інтродукованих сірих пацюків (Rattus norvegicus), які загрожують популяціям місцевих птахів. Великі природоохоронні території в екорегіоні відсутні.

Примітки

Посилання «Tubuai tropical moist forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Tubuai Tropical Moist Forests» — One Earth.