Екслібрис

Екслі́брис ( — «із книжок») — книжковий знак, невелика художньо виконана етикетка, де вказано, кому належить книжка.

Попередники екслібрисів — написи власників на рукописних книгах, і суперекслібриси — рельєфні зображення на оправі книжок (найстаріший із гербом Львова, датований 1545).

Історія Батьківщиною екслібриса вважають Німеччину. Саме в Німеччині існував звичай карбувати цінні речі на знак належності приватній особі. Перші друковані книжки теж належали до цінних речей, тільки феодали, монастирі та купці могли собі дозволити мати у власності колекції книг і часто підписували їх чи малювали свій знак, щоб знову знайти свою книгу, наприклад, у випадку крадіжки. Спочатку ті, хто переписували книги, робили позначку про те, кому належить книга. Згодом ці позначки оформлювали у вигляді віньєти та малювали на початку або наприкінці книги. Природно, що намальовані від руки екслібриси були поширені в часи, коли бібліотеки були невеликі, адже нелегко було малювати однакове зображення на великій кількості книг.

Відоме ім'я першого власника екслібриса в Німеччині — це лицар Бернгар фон Рорбах (1460). Перші екслібриси створив німецький художник Альбрехт Дюрер (кінець XV — початок XVI ст.). Йому належить створення приблизно двадцяти екслібрисів. Займалися створенням екслібрисів митці Лукас Кранах Старший і Ганс Гольбейн.

Із початком книгодрукування (XV ст.) виник новий спосіб позначення книг — наклеювання на внутрішньому боці обкладинки папірця з надрукованим написом «Ex libris» і прізвищем власника книжки. З розвитком друкарства освічені книголюби почали поєднувати власницькі написи з елементами, що мали прикрасити книгу. Як художній знак і витвір графічного мистецтва екслібрис почав відігравати роль декоративного елемента, органічно поєднаного з книгою.

Деякі книговласники прикрашали свої книжки розкішними оправами, на яких золотом витискали герби, вензелі, монограми, емблеми чи девізи — такі екслібриси отримали назву суперекслібриси. Суперекслібриси зустрічаються на пергаментних і шкіряних оправах французьких та італійських книг XVI—XVII століть. Одним з найвідоміших авторів суперекслібрисів був французький видавець, літератор і перекладач Жоффруа Торі (його праці були в бібліотеці французького короля Франциска I та в книгозбірках колекціонерів Ґрольє та італійця Майоли).

Збирачі книг надавали зовнішньому вигляду книги великого значення. Окрім гербових екслібрисів були популярні тиснені художні зображення символічного або алегоричного змісту.

З XIX століття пишні герби та хитромудрі вензелі вийшли з моди, натомість, популярними стали звичайні монограми, витиснені на зовнішньому боці обкладинки.

Історія екслібрису в Україні

Друковані екслібриси започатковані в Україні у кінець XVI — на початку XVII ст. Відомі три роботи львівського гравера Яна Зярнко, які він виконав для Якова Собеського, галицького магната Петра Даниловича та коронного гетьмана Великого князівства Литовського Яна-Кароля Ходкевича. На усіх трьох екслібрисах зображенні герби власників книжок, прикрашені девізами та картушами.

До XVIII ст. в екслібрисах переважали зображення гербів власників, у XX ст. популярними стали сюжетні екслібриси.

У цьому жанрі працювали О. Кульчицька, Я. Музика, М. Осінчук, О. Оброца, Лев ҐецАрхів Івана Крип'якевича. Інвентарний опис Упорядник Ярослав Федорук Київ — Львів 2005 ISBN 966-02-3684-0листування у справі ex-libris поміж Кульчицькою, Ґецом, Крип'якеквичем у архівній збірці останнього, «Гурток українських екслібрисистів» (співзаснований І. Крип'якевичем з І. Крушельницьким та П. Ковжуном, 1931) та інші. Проводилися виставки екслібрисів.

У 1930-х роках в області екслібрисів натхненно працював київський художник Сергій Конончук, для якого це  — не лише книжковий знак, а й своєрідний портрет господаря книжки, відбиття його інтересів, смаків, уподобань. Досягав цього автор за допомогою символів, алегорій, а також зображуючи різні предмети, постаті. Очевидно, таке сполучення зображальних елементів асоціювалося з авторським сприйняттям навколишнього світу. Виразно трактовані екслібриси Н. Радзієвської, К. Юкельсон, Ю. Палійчука.

Із сучасних художників Тернопільщини екслібриси створював наприкінці 1960-х Є. Удін. Нині в цьому жанрі плідно працюють М. Дмітрух, І. Зілінко, Я. Омелян, О. Федорів, М. Харинович, П. Шпорчук та інші тернопільські художники. Видатним майстром екслібрису є заслужений художник України Микола Стратілат.

Значну частину сучасних екслібрисів становлять книжкові знаки українських письменників, видавництв, музеїв, колекцій. У сюжетах екслібрисів фігурує переважно образ книжки. Окремі з них виконано за мотивами літературних і фольклорних творів.

Станом на 2025 рік в Україні існує багато наукових публікацій та видань присвячених темі Українського екслібриса, зокрема грунтовне видання мистецтвознавця Петра Нестеренка (президента УЕК - Українського екслібрис-клубу) "Історія українського екслібриса" (2016) та монографія мистецтвознавиці Юлії Каменецької "Український екслібрис кінця 1980-х – 2010-х: традиції, трансформація, новітні здобутки" (2021).

Техніки виконання екслібрисів

Техніка виготовлення екслібрисів різноманітна і збігається з техніками гравюри: дереворит; шовкографія; ліногравюра; цинкографія; туш, перо; літографія олівець; комп'ютерна графіка тощо.

Засоби, якими користуються художники-графіки у створенні образів, на перший погляд, дуже обмежені — пляма, лінія, штрих, об'єм. Проте, для мистецтва екслібриса характерне розмаїття та витонченість форм, образів, тональностей, широкий тематизм [Сафонова].

Екслібриси в різних стилях

Колекціонери екслібрисів

Чимало тернополян мають власні екслібриси. Їх колекціонували Е. Бергер, І. Ґерета, нині — фахівці ДАТО, ТОКМ, а також Н. Волинець, І. Пилипець, В. Сушкевич та ін.

Серед відомих колекцій екслібрисів:

Сільванський Сергій Олександрович (1893—1937) відомий у Херсоні та у Москві бібліофіл та колекціонер книжкових знаків. Його колекція відома тим, що власник збирав екслібриси провінційних художників, мало відомих у столичних містах. Колекція Сергія Сільванського, одна з найкращих на землях України, нараховувала близько 3500 зразків екслібрисів. Рятуючи власне зібрання екслібрисів від знищення в період сталінських репресій, С. Сільванський був вимушений розпродати його у Москві. Його бібліотека зникла і її розшуки тривають до початку XXI ст.

Савонько Володимир Степнович (1877—1937?) полковник артилерії царської армії, згодом перейшов до РККА. Голова ленінградського товариства екслібрисистів, котре існувало у 1922—1930 рр. Зібрав колекцію екслібрисів у 10 000 примірників, доповнену суперекслібрисами XVIII—XX ст., друкарськими ярликами та штемпелями. Склав власну картотеку-каталог збірки. Збірка Савонько В. С. 1941 року перейшла до фондів Російської національної бібліотеки.

Колекція Фортинського. Сергій Петрович Фортинський (1906—1971), доктор юридичних наук (Росія, Москва), почав збирати екслібриси у 1920 р. Вже до 1926 р. він зібрав приблизно 500 екслібрисів. Він купував як поодинокі зразки, так і цілі колекції. У художниці Н. С. Бом Григорьєвої він придбав 1500 знаків, у професора Декмана — 13000, у колекціонера І. Н. Жучкова — 1100. На 1970 рік в його колекції налічувалося 35 000 екслібрисів.

Збірка Вілінбахова. Борис Вілінбахов (1897—1969) — викладач Військового училища. Знаки збирав тридцять три роки. Його збірка мала приблизно 35000 екслібрисів.

Колекція Пауля Амбура. Пауль Амбур з Естонії. Листувався майже із двомастами колекціонерами із тридцяти двох країн. Його колекція мала близько 40 000 знаків. Окрім екслібрисів, він збирав книжки про ці знаки (близько 500) і сам написав тридцять досліджень про екслібрис.

Екслібриси Імператорського Ермітажу

Коломан Мозер. Екслібриси

Ефраім-Моше Лілієн (1874—1925) Екслібриси доби сецесії

Прага на екслібрисах

Див. також

Примітки

Література

Український книжковий знак ХІХ-ХХ століть: каталог колекції Степана Давимуки: у 3 т. / НАН України, Львів. нац. наук. б-ка ім. Василя Стефаника ; упоряд. і вступ. ст. Лариса Купчинська ; наук. ред. Лідія Сніцарчук. — Львів: Апріорі, 2017. Т. 1 : А-Д. — 2017. — 671 с. : іл. Т. 2 : Е-О. — 2017. — 595, с. Т. 3 : П-Я. Додаток. — 2017. — 671 с.

Екслібрис: Збірник Асоціації незалежних українських мистців. Перший випуск. — Л., 1932. Екслібриси: книжкові знаки / Я. Омелян. — Тернопіль, 2006. — 112 с. Костенко Олександр Євгенійович. Життєдіяльність Сергія Пилиповича Конончука (1912—1941) — українського графіка першої половини XX століття. Робота в Київському МАН «Дослідник». — К., 2011. Нестеренко П. Історія українського екслібриса. Наукове видання. — Київ: Темпора, 2010. — 328 с. Бердичевський Яків. Книжкові знаки сучасників Т. Г. Шевченка / Пер. з рос. — К.: Дух і літера, 2007. — 84 с. — ISBN 966-378-038-Х. Бердичевський Яків. Народ книги. — К.: Дух і літера, 2009. — 498 с., іл. — ISBN 978-966-378-132-7. Український екслібрис / А. В'юник. — К., 1964. — 46 с. Книжные знаки русских художников. — Петрополис, 1922. Савонько В. С. Опыт истории экслибрисных коллекций в СССР / В. С. Савонько. — Л., 1937. Херсонский музей // Рабочий. — 1926. — 7 окт. Минаев Е. Н. Экслибрисы художников Росийской Федерации. — М.: Сов. Россия, 1971. Катушкина Е. С., Сапрыкина Н. Г. Экслибрис в собрании Научной библиотеки Московского университета. Альбом-каталог. — М: Изд-во Моск. ун-та, 1985. — 224 с. Ивенский С. Г. Книжный знак: история, теория, практика художественного развития. — М.: Книга, 1988

Посилання Екслібріс //

В. Ю. Соколов. Екслібрис // Українська бібліотечна енциклопедія Сапко Мирослава. Знаки книжкової власності: книга, графіка, колекція Сафонова Т. В. Мистецтво танцю в українському екслібрисі: витоки, колорит, художня мова Співак В. М. Мистецтво екслібрису [Альбом-каталог] / В. М. Співак. — Черкаси, 2010. — 63 с. Українська пісня в екслібрисах харків'ян [Каталог] / [уклад. В. П. Бурмака та ін.]. — Харків: ТОВ Планета-Принт, 2001. — 52 с. Екслібриси українських художників [Альбом] / [упоряд. Андрій Вьюник] — К.: Мистецтво, 1977. — 247 с. АРХІВажлива справа": колекція екслібрисів. Автор: Оксана Олійник | 03 березня 2015 19:21