«E11» () — британський військовий корабель, підводний човен класу «E» другої серії, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії за роки Першої світової війни. Найуспішніший та найрезультативніший британський підводний човен часів Першої світової війни. Найбільш прославився походами в Мармурове море, через Дарданелли, що сильно охоронялися.

Історія створення «E11» був закладений 13 липня 1912 року на верфі компанії Vickers Limited у Барроу-ін-Фернессі. 23 квітня 1914 року він був спущений на воду, а 19 вересня 1914 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії.

Історія служби 2 жовтня 1914 року після ходових випробувань «E11» під командуванням капітана-лейтенанта Мартіна Несміта увійшов до складу 8-ї флотилії підводних човнів Домашнього Флоту у Гаріджі.

15 жовтня 1914 року «E11» вийшов з Горлстона у першій партії з трьох човнів класу «E»: «E1» (лейтенант-командер Ноель Лоренс), «E9» (лейтенант-командер Макс Гортон) і «E11» (лейтенант-командер Мартін Данбар-Несміт), які здійснили перехід через небезпечні протоки Скагеррак, Каттегат і вузькі, мілкі Данські протоки.

Незабаром «E11» повернувся до Гаріджа.

У грудні 1914 року під час рейду на Скарборо «E11» було відправлено в Гельголандську затоку для перехоплення німецького флоту, що повертався після зухвалого нальоту. Однак на момент прибуття «E11» німецькі кораблі вже повернулися до бази. Наступного ранку Несміт зміг атакувати лінкори 1-ї бойової ескадри, що прямували з Ельби до Яде. Його торпеда не влучила в лінкор «Остфризланд», що йшов у голові кільватерної колони та не підозрював про атаку.

«E11» брав участь у Куксгафенському рейді, який завершився 25 грудня 1914 року атакою семи гідролітаків з гідроавіаносців «Інгейдін», «Рів'єра» та «Імпрес» (у супроводі трьох крейсерів і кількох есмінців Гарідж форс) на ангари цепелінів і інші військові цілі поблизу Куксгафена. Чотири літаки не змогли повернутися на свої кораблі. «E11» виконував роль контрольного човна на зворотному шляху. Три літаки, у яких закінчувалося паливо, побачили «E11» і приземлилися неподалік. П'ять екіпажів були врятовані «E11», тоді як Zeppelin L 5 (LZ 28) намагався їх атакувати. Дві бомби були скинуті та вибухнули неподалік, коли «E11» занурився. Командир човна Несміт був відзначений у наказі.

У травні 1915 року «E11» перевели до Дарданелл, щоб приєднатися до підводної кампанії в Мармуровому морі. «E11» пройшов через Дарданелли в ніч на 18 травня. Спливши біля міста Галліполі, Несміт захопив турецьке вітрильне судно та прив'язав його до бойової рубки, щоб маскуватися. Подорожуючи Мармуровим морем, він потопив канонерський човен і кілька інших малих суден 23 травня. Наступного дня біля порту Родосто (сьогодні Текірдаг) «E11» зіткнувся з турецьким транспортом «Нагара», навантаженим боєприпасами. На борту транспорту був американський журналіст Реймонд Грем Свінг з Chicago Daily News. Несміт потопив корабель після того, як його покинули екіпаж і пасажири. Несміт потопив інший транспорт і змусив один сісти на мілину, перш ніж його відтіснила від берега турецька кавалерія.

У другому поході до Дарданелл, 6 серпня «E11» успішно торпедував турецький мінний крейсер «Пейк-і-Шевкет», завдавши серйозних пошкоджень. Через два дні, 8 серпня 1915 року, під час нової британської висадки в Сувлі, «E11» торпедував застарілий турецький пре-дредноут «Хайр ад-Дін Барбаросса» біля Булаїра у північного входу в Дарданелли. Корабель затонув, загинули 21 офіцер та 237 матросів. «Хайр ад-Дін Барбаросса» був одним із двох османських лінійних кораблів, затоплених під час кампанії. Знову відвідавши Константинополь, «E11» потопив чорноморське вугільне судно «Ісфахан», коли воно готувалося до розвантаження — це завдало значного удару, оскільки вугілля було основним джерелом палива, а запаси були дефіцитними. Рухаючись до Ізмітської затоки, у ніч на 20 серпня перший офіцер «E11», лейтенант Гай Д'Ойлі-Г'юз, виплив на берег і підірвав ділянку залізничної лінії Константинополь-Багдад, за цей подвиг він був нагороджений хрестом «За видатні заслуги».

Див. також Підводний човен №7 Калев (підводний човен) Atropo (1913) Vesikko (підводний човен) U-11 (1935) Eurydice (Q130) Судак (підводний човен)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

Lieutenant-Commander Martin Nasmith VC and HM Submarine E11 E11

Література Compton-Hall, Richard (2004). Submarines at War 1914—1918. Penzance: Periscope Publishing. ISBN 1-904381-21-9. Langensiepen, Bernd & Güleryüz, Ahmet (1995). The Ottoman Steam Navy 1828—1923. London: Conway Maritime Press. ISBN 978-0-85177-610-1. Harris, Mark (2021). Harwich Submarines in the Great War: The first submarine campaign of the Royal Navy in 1914. Warwick: Helion & Company. ISBN 978-1-914059-97-1. Гребенщикова, Г. А. Английские подводные лодки типа «Е» в первой мировой войне. 1914—1918 гг. Истфлот, Самара, 2008. ISBN 978-5-98830-027-4