Пйотр Дунін із Правковиців, Пйотр із Правковиців гербу Лебідь ( бл. 1415 — 20 травня 1484) — військовий і державний діяч Королівства Польського, королівський придворний (1455—1457), войський більший сєрадзький (1456), надвірний маршалок (1459—1463), підкоморій сандомирський (1460—1477), каштелян сєрадзький (1478—1480), Бжесць-Куявський воєвода (1481—1484); гетьман затяжного війська (1462), староста ленчицький (1472—1484), мальборкський (1478—1484).
Життєпис Пйотр народився близько 1415 року в сім'ї Кристина зі Скшинського, Правковиців і Шьмілова та його дружини КатажиниBożena, Aleksander, Piotr Dunin-Kukurowscy, Hetman Piotr Dunin z Prawkowic i jego związki z Chojnicami, [w:] Zeszyty Chojnickie, pod red. Jacka Knopka, Nr. 25, 2010, s. 171.. Його рідним дядьком був підканцлер коронний Домінік Дунін зі Скшинського.
Про молоді роки Пйтора нічого не відомо, проте, схоже, він міг навчатися за межами Польщі, або, можливо, брав участь у війнах за кордоном, оскільки пізніше він демонстрував значні військові тактичні навички. Військову кар'єру він розпочав досить пізно. 1455 року як королівський придворний взяв участь у поході на Ласін. 1456 року став придворним Казимира Ягеллончика й отримав посаду войського більшого сєрадзькогоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 132..
Деякі дослідники вважають, що Пйотр був протягом 1459—1479 років бурґграфом краківськимAdam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 5: Dowiattowie — Gąsiorkowicz, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1902, s. 98.Karol Górski, Dunin Piotr (1415?-1484) [w:] Polski słownik biograficzny, T. 5, Dąbrowski Jan Henryk — Dunin Piotr Stanisław, Kraków, Polska Akademia Umiejętności, 1939—1946, s. 479.. Проте, ймовірно, протягом XV століття жили майже одночасно два Пйотри Дуніни з Правковиців і Моравян, які були, можливо, двоюрідними братами. Один із них, бурґграф краківський (1459—1479) мав дружину Ельжбету, синів Пйотра, Анджея та Дуніна, помер перед 28 січня 1485 року. Зокрема, протягом 1461—1462 років він перебував у Кракові й виконував свої обов'язки бурґграфа. Тому інший Пйотр Дунін цю посаду аж ніяк не міг займати, бо перебував у цей час у Пруссії та брав участь у військових діяхUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 5: Burgrabowie zamku krakowskiego XIII—XV wieku: spisy, oraz uzupełnienia do zeszytów 1-4 / oprac. Waldemar Bukowski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1999, s. 50-51..
Під час тринадцятирічної війни, за неприсутності біля монарха чинного надвірного маршалка Яна Бейзата з Мокрського, протяго 1459—1463 років Пйотр Дунін виконував маршалківські функціїUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 85.. Цей уряд передбачав, зокрема, командування надвірними хоругвами. З цими обов'язками він супроводжував короля під час походу до Пруссії. 1460 року отримав посаду підкоморія сандомирськогоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Kurtyka [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 196.. 19 грудня 1461 року представляв короля на з'їзді у Ельблонзі, де обговорювалися питання оборони Нижньої Пруссії від наступу тевтонцівBożena, Aleksander, Piotr Dunin-Kukurowscy, Hetman Piotr Dunin z Prawkowic i jego związki z Chojnicami, [w:] Zeszyty Chojnickie, pod red. Jacka Knopka, Nr. 25, 2010, s. 172..
Надалі Пйотр Дунін був воєначальником королівських затяжних військ. Його тактичний талант і послідовність, з якою він намагався відрізати орден від отримання підкріплень з Німеччини, в результаті посприяли перемозі Польщі. Він був командиром з великим авторитетом, але водночас і нещадною людиною, яка твердою рукою підтримувала дисципліну у своїх затяжних загонах. Зокрема, в липні-серпні 1462 року він разом із ґданським флотом здійснив успішну висадку в Самбії. Коли після зайняття міста Фішгаузен на Земландському півострові серед вояків виникла суперечка про розподіл здобичі, він наказав спалити місто, усунувши предмет суперечки.
Дунін тріумфував у 17 вересня 1462 року. Він поєднав вміле використання кінноти, піхоти та табору, якими свого часу блискуче користувався ватажок гуситів Ян Жижка. Відбивши атаки ворога, польське військо пішло в контратаку й захопило тевтонський табір. Під час битви загинуло близько 75 % тевтонських сил, включно з їхнім командувачем Фріцом фон Равенеком. Побачивши цю нищівну поразку, Ерік Померанський, який йшов на допомогу тевтонським лицарям, відступив. Під час цієї битви Дунін був поранений в стегно гарматним пострілом.
У грудні 1462 року в одному з документів Пйотр Дунін назвав себе — гетьманом. Вже тоді він, імовірно, був головнокомандувачем (гетьманом) польських затяжних військ у Пруссії, решта керманичів перейшли під його командування. На цій підставі деякі історики стверджували, що Дунін був першим в історії коронним гетьманом. Однак це перебільшене твердження.
1464 року Пйотр Дунін захопив Ґнєв і змусив до капітуляції Нове. 1466 року він захопив Хойниці, останній пункт опору Тевтонського ордену в Померанії. Падіння Хойниців змусило тевтонських лицарів укласти мирBożena, Aleksander, Piotr Dunin-Kukurowscy, Hetman Piotr Dunin z Prawkowic i jego związki z Chojnicami, [w:] Zeszyty Chojnickie, pod red. Jacka Knopka, Nr. 25, 2010, s. 172—173.. Дунін виступив одним із гарантів Торунського миру 1466 рокуAntoni Gąsiorowski, Polscy gwaranci traktatów z Krzyżakami XIV—XV wieku, [w:] Komunikaty Mazursko-Warmińskie, nr 2-3, 1971, s. 263..
Каспер Несецький згадує, що Дунін здійснив посольство до Чехії та Угорщини, «де своєю хоробрістю все заспокоїв»Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 3. : [C-D], Lipsk, Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertla, 1839, s. 439..
2 жовтня 1471 року на чолі 12 тисяч жовнірів вирушив разом із королевичем Казимиром у безуспішний похід для здобуття для останнього угорського престолуLudwik Kolankowski, Polska Jagiellonów. Dzieje polityczne, Księgarnia Gubrynowicz i Syn, Lwów 1936, s. 119, під час якого війська через Егер змогли дійти лише до Нітри.
1473 року Пйотр був послом до Станів Прусських, а через рік вів з ними переговориBożena, Aleksander, Piotr Dunin-Kukurowscy, Hetman Piotr Dunin z Prawkowic i jego związki z Chojnicami, [w:] Zeszyty Chojnickie, pod red. Jacka Knopka, Nr. 25, 2010, s. 173..
1474 року став старостою ленчицьким. 1476 тяжко захворів. Зрештою, Дунін одружав і вже 1477 року керував разом із сином Яном званим Бялим (Білим) польськими військами під час так званої (1478—1479) з єпископом вармінським .
Він залишався до кінця свого життя довіреним радником короля Казимира Ягеллончика та його представником у Королівській Пруссії. Наперекір місцевій шляхті, він 1478 року став старостою мальборкським, керівником найбагатшої королівщини в Польщі. На початку 1478 року був призначений каштеляном сєрадзькимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 107., а наприкінці життя 1480 року отримав уряд Бжесць-Куявського воєводиUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. VI: Kujawy i Ziemia Dobrzyńska, Zeszyt 1: Urzędnicy kujawscy i dobrzyński XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego, oprac. Janusz Bieniak i Sobiesław Szybkowski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 2014, s. 192.. Проте, через вік і стан здоров'я безпосередньо командував військами його син Ян Білий, а Пйотр Дунін займався забезпеченням Мальборка та проводив переговори з Станами Прусськими. Після закінчення війни він мирно керував у Мальборку, був справедливим і твердим управителем, захищав селян від гноблення, охороняв права короля, опікувався замком, дотримувався чинних звичаїв.
1483 року Пйотр Дунін знову захворів. Помер 20 травня 1484 року в Ленчицькому замку.
Вшанування пам'яті У Парку Тисячоліття в Хойницях встановлений його дерев'яний пам'ятник-скульптура. На його честь також названі вулиці в деяких населених пунктах, зокрема в Устці та в Поґуже.
На честь героя Тринадцятирічної війни був названий теплохід Польських океанічних ліній «Пйотр Дунін», збудований 1967 року. Він здійснював рейси на Індійській лінії протягом 1967—1992 років.
Маєтності Від батька Пйтор успадкував Правковиці та Шьмілов, отримав також Моравяни. 1457 року отримав від короля землі навколо Жечиці в нагороду за військові заслуги. 1471 року Дунін придбав міста Старий і Новий Уязд разом із замком та прилеглими селами у Станіслава Варшицького за 8 000 угорських флоринів і частину села Шьвєнте в Бжесць-Куявському повітіTadeusz Nowak, Dzieje Ujazdu do końca Rzeczypospolitej Szlacheckiej, [w:] Z dziejów Ujazdu, s. 27.. Також придбав Заосе, Побєже, Заборув (тепер — Заборув-Перший і Заборув-Другий, Цеканув, Неборув, Лазисько, Хоженцин, Стажиці (тепер — частина Томашова-Мазовецького), Кучулув і Смардзевиці, розташовану неподалік Беліну, а також поблизу Ленчиці села Ґольбиці, Славенцин, Беськ. Окрім того, придбав також село КолюшкиBożena, Aleksander, Piotr Dunin-Kukurowscy, Hetman Piotr Dunin z Prawkowic i jego związki z Chojnicami, [w:] Zeszyty Chojnickie, pod red. Jacka Knopka, Nr. 25, 2010, s. 171—172..
Сім'я З дружиною Вінцентиною Леженською (Лежанською) з Лежениців гербу Наленч мали 8 дітей: Анна — дружина ; Ельжбета — дружина Пакоша зі Зволі; Ян званий Бялим (Білим, пом. 1522) — польський воєначальник, учасник «Війни священників», староста ричивульський; Ієронім; (пом. 1522) — Сєрадзький хорунжий більший, поборця й підстароста, староста болеславський, бжезьницький, конінський і пиздрський; Катажина — дружина N Пачолтовського; Якуб; Пйотр (пом. 1535) — придворний королівський, староста равський, болеславський і бжезьницький.
Див. також Дуніни Тринадцятирічна війна
Примітки
Джерела Karol Górski, Dunin Piotr (1415?-1484) [w:] Polski słownik biograficzny, T. 5, Dąbrowski Jan Henryk — Dunin Piotr Stanisław, Kraków, Polska Akademia Umiejętności, 1939—1946, s. 479—480.