Червонопра́порний Чорномо́рський флот Росі́йської Федера́ції () — частина військово-морських сил РФ, розташована на Чорному морі. Флот виходить також у Середземне море. 2010 року увійшов до складу Південного військового округу.

Командування флоту дислоковано у Севастополі. Інша важлива військо-морська база — Новоросійськ.

До складу флоту входять 14 великих кораблів (2 великі протичовнові кораблі, 3 сторожові фрегати, 2 ракетні кораблі на повітряній подушці, 7 великих десантних кораблів), 6 дизельних підводних човни (у результаті ракетних ударів ЗСУ 13.09.2023 року та 02.08.2024 року 1 підводний човен окупаційних військ було знищеноЗнищено підводний човен "Ростов-на-Дону" 02.08.2024 у порту Севастополя), 23 малих кораблів і катерів (7 протичовнових кораблів, 2 ракетні кораблі, 6 ракетних катерів, 8 тральщиків). На кінець літа 2024 року ЧФ РФ втратив 30% свого бойового потенціалу, виведено з ладу близько третини корабельного складу.

За українсько-російською угодою від 1997 року Севастопольська база мала бути залишена російським флотом у 2017 році. Згідно з Угодою Януковича—Мєдвєдєва термін перебування флоту в Севастополі було продовжено до 2042 року. Однак, після вторгнення до Криму Росія в односторонньому порядку денонсувала угоду про базування 31 березня 2014 року. Після того ЧФ РФ є частиною окупаційних військ держави-агресора в Україні.

Історія

Російська імперія

Спроби Російської імперії щодо створення флоту в акваторії Чорного та Азовського морів відносяться до часів будівництва човнів у Воронежі царем Петром І. Проте та спроба була невдала. Тільки у 1783 році з захопленням Криму та взяттям Севастополя, був утворений Чорноморський флот Російської імперії. Добре відомі російські адмірали: Павло Нахімов і Федір Ушаков.

СРСР

Наприкінці 1920 року, після остаточної окупації України, більшовики майже не мали військово-морських сил на Чорному морі. Тоді, на Азовське море були спрямовані озброєння, техніка та особовий склад з Балтики, Онезької, Сєвєродвінської та Волзько-Каспійської флотилій. Таким чином створювався «Рабоче-крестьянский Красный Флот» на Чорному та Азовському морях.

До 1928 року було в основному закінчена ліквідація наслідків розрухи та розпочалася технічна реконструкція ВМС. Флот був посилений за рахунок бойових кораблів, переведених з Балтики. У 1929—1937 Чорноморський флот отримав понад 500 нових бойових кораблів. Були створені ВПС флоту, берегова оборона, система ППО.

Попри втрати, яких ЧФ зазнав за перших днів Німецько-радянської війни (німецька авіація збомбардувала ряд кораблів і воєнно-війських баз), Чорноморський флот відіграв активну роль у війні (в обороні міст, допомозі в евакуації, у морсько-десантних операціях тощо).

Після Другої світової війни планово розбудовано також Чорноморський флот, головним завданням якого є демонструвати воєнно-морську силу СРСР на Середземному морі, на якому розташувалася також шостий американський флот. Тепер Чорноморський флот нараховував 29 підводних човнів, 79 бойових кораблів (крейсерів і винищувачів), 35 великих і 50 малих міноносців, 5 амфібійних кораблів для висадки морської піхоти, понад 200 кораблів різного призначення, 30 розвідувальних, 110 бойових і 110 транспортних літаків, одну бригаду морської піхоти.

Кораблебудівна промисловість України першою в СРСР освоїла будівництво авіаносців, важких авіаносних крейсерів, великих протичовнових кораблів, новітніх типів есмінців, інших проєктів кораблів та ракетної техніки.

На період розпаду Союзу РСР вклад України в будівництво ВМФ СРСР перевищував 30 відсотків його складу.

Росія На 1991 рік — час розпаду СРСР, Чорноморський флот СРСР нараховував майже 100 тис. осіб особового складу, 835 кораблів і суден усіх класів, у тому числі: 60 підводних човнів, 2 протичовнових крейсерів, 6 ракетних крейсерів, близько 40 сторожових кораблів, 70 тральщиків, 50 десантних кораблів і катерів, понад 400 літаків і вертольотів. Існувала окрема Середземноморська ескадра.

Розподіл флоту Після розпаду Радянського Союзу у 1992 році радянський Чорноморський флот перейшов під контроль України на основі територіальної належності. Проте частина офіцерів флоту, підтримана владою з Москви збунтувалася проти української влади. За результатом зустрічі 3 серпня 1992 року президентів Кравчука і Єльцина флот мав бути поділений навпіл. Використовуючи час на міждержавні перемовини, флот перейшов під повну владу Росії. Також росіяни відмовлялися покинути Севастополь, мріючи про його передачу Росії. 9 червня 1995 року Кучма і Єльцин вирішили поділити флот: 18,3 % кораблів до ВМС України і 81,7 % суден — до ВМС РФ. Військово-морські бази у Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві і Балаклаві і ще 10 баз морської авіації перейшли під контроль ВМС України.

Відповідно до досягнутих Угод від 9 червня 1995 року та 28 травня 1997 року Чорноморський флот Росії на території України міг мати 25 тис. чоловік особового складу, у тому числі в частинах морської піхоти та морської авіації наземного базування — 1987 чол.; 272 од. кораблів і суден (бойових кораблів — 32, бойових катерів — 20, кораблів спецпризначення — 16, суден і катерів допоміжного флоту — 130, пошуково-рятувальних суден і катерів — 40, гідрографічних суден і катерів — 34). Бойових літаків морської авіації наземного базування (22 од.), звичайних озброєнь і техніки: 132 бойових броньованих машин і 24 артилерійських одиниць калібру 100 мм і вище. За Росією залишилися: 3 пункти базування корабельного складу — Севастополь, Феодосія і Миколаїв; 16 командних пунктів з 80, 11 об'єктів зв'язку з 39, 5 об'єктів забезпечення ракетно-артилерійської і міноторпедної зброї; 31-й випробувальний центр з відповідними об'єктами забезпечення (в районі Феодосії); військовий санаторій «Ялта», 830-й пост зв'язку та ретрансляції в м. Ялта, 1001-й пункт високочастотного зв'язку в населеному пункті Прибережне Судакського району, 2436-й склад ракетного палива на станції МамутПетро Процик. Чужий флот // «Українське життя в Севастополі».

Міжурядовою угодою про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року було погоджено строк перебування Російського флоту у Севастополі до 2017 року.

Згідно з верифікаційною інформацією, після поділу Чорноморського флоту колишнього СРСР на початок 1999 року ЧФ РФ у Криму мав 20000 військовослужбовців, 50 бойових кораблів, 120 допоміжних суден, 430 одиниць бойової техніки й озброєння, 90 літаків і вертольотів на аеродромах Кача і Гвардійське. Бойове ядро флоту складалось із штурмової авіації, ракетних кораблів і катерів здатних нести ядерну зброюВолодимир Безкоровайний. Угоди по Чорноморському флоту мають бути переглянутими // Українська правда, 15.08.2005.

21 квітня 2010 року, Президент України Віктор Янукович та президент Російської Федерації Дмитро Мєдвєдєв підписали угоду про подовження перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі на 25 років, до 2042Перебування ЧФ Росії в Україні продовжено на 25 років. Деякі аналітики розцінили угоду про продовження базування флоту як ціну за здешевлення газуЧи потрібен Україні газ такою ціною?; і охарактеризували її як таку, що суперечить Конституції УкраїниЧи потрібен «нейтральній» Україні російський флот ще на 25 років?Угода, яка поховає можливості об'єднання еліт. Угода отримала також неоднозначну оцінку в українському суспільстві: її розкритикували місцеві радиЩе одна облрада вимагає імпічменту Януковича , опозиція«Наша Україна» вимагає для Януковича імпічментМітинг опозиції: Тимошенко оголосила «газават» ЯнуковичуЛуценко каже, що Янукович оголосив війнуОлег Тягнибок: Янукович планомірно здає національний суверенітет УкраїниКріль: Янукович накрив росіянам щедрий стіл із десертом і компотом та екологиЕкологи вимагають дані про шкоду від ЧФ. Відбулася серія багатотисячних мітингів . 27 квітня Угоду ратифікували в Верховній Раді України за підтримки панівної коаліції Партії регіонів, Комуністичної партії України та Блоку Литвина.

Російсько-грузинська війна

У серпні 2008 року кораблі Чорноморського флоту РФ брали участь у війні проти Грузії біля узбережжя Абхазії. У ній були задіяні: ракетний крейсер «Москва», сторожовий корабель «Смєтливий», великі десантні кораблі «Цезар Куніков», «Саратов», «Азов» і «Ямал», малі протичовнові кораблі «Касимов», «Муромець», «Александровець», «Єйськ» і «Суздалець», ракетний корабель на повітряній подушці «Самум», малий ракетний корабель «Міраж», малий розвідувальний корабель «Екватор», морські тральщики «Віце-адмірал Жуков» і «Турбініст».

10 серпня 2008 року група російських кораблів у складі БДК «Цезар Куніков» (флагман), БДК «Саратов», МРК «Міраж» і МПК «Суздалець» вступила в морський бій із чотирма (за іншими даними — п’ятьма) грузинськими катерами. У ході бою «Міраж» потопив один катер (ракетою протикорабельного комплексу «Малахіт») і пошкодив ще один (ракетою зенітного комплексу «Оса»).

Анексія Криму

У кінці лютого — на початку березня 2014 року, перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків, окуповували Кримський півострів. Також було створено збройне формування з російських «козаків», яке називало себе «самооборона Криму». 16 березня 2014 року, на території Криму і міста Севастополя пройшов псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали це голосування і вважають, що Крим Росія анексувала.

У серпні 2014 року, голова Ради міністрів Республіки Крим Сергій Аксьонов промовився, що ініціатором анексії Криму був особисто ПутінКрымский «Гоблин» проговорился // Олесь Черемшина // Радио «Свобода». — 2014. — 4 август. в 06:52.

Інтервенція до Сирії

З початком офіційної інтервенції Росії до Сирії 30 вересня 2015 року кораблі Чорноморського флоту здійснювали прикриття групи російських військ в Сирії, несли бойову службу в складі середземноморської ескадри ВМФ Росії.

За 2016 рік кораблі флоту здійснили близько 80 походів в ближню та дальню морські зони, успішно виконували завдання в складі постійного оперативного з'єднання ВМФ Росії в Сирії. Кораблі флоту здійснили бойову стрільбу крилатими ракетами «Калібр» по об'єктах на території Сирії.

Чорноморський флот відіграє ключову логістичну роль у «Сирійському експресі» — доставки зброї, техніки та вантажів з Росії до Сирії, а також, спільно з Каспійською флотилією використовується для нанесення ракетних ударів. Ескалація ситуації в регіоні буде підштовхувати Росію до підвищення пріоритету посилення ЧФ.

За оцінкою , переміщення переважної частини середземноморського угруповання кораблів ЧФ РФ назад у Чорне море перед початком вторгнення в Україну спричинило проблеми для підтримки російських військових баз у Сирії, позаяк кораблі були основним способом перевезення вантажів. Причиною цього є дотримання Туреччиною конвенції Монтре, яка забороняє проходження Босфорської протоки військовим кораблям. Втім, росіяни продовжили використовувати свій «примарний флот» для транспортування військових вантажів між Сирією та Росією.

Участь у російсько-українській війні

З 2014 року Росія розпочала активне переозброєння Чорноморського флоту та мілітаризацію тимчасово окупованого Криму. До окупації Криму якісного оновлення не могло відбуватися у зв'язку з вимогою узгоджувати юридичні складові з Україною, тому, перші нові кораблі та катери у до окупаційний період йшли до Новоросійської військово-морської бази. Втім, 2014 рік все кардинально змінив — Росія відразу почала направляти сучасну техніку та якісно підвищувати потенціал як берегових сил так і надводного (підводного) флоту.

Головні напрямки посилення ЧФ РФ були направлені на 3 ключові складові — великі надводні кораблі для присутності у Середземному морі, дизельні підводні човни з крилатими ракетами та патрульно-протидиверсійні сили для захисту пунктів та місць базування кораблів та суден а також патрулювання прибережних вод. Це спричинило зростання інцидентів між російським та українським флотом.