«Недобра квартира» — квартира, в якій відбувається дія роману М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита», зокрема, проходить «бал сатани». Адреса, вказана в романі — Москва, Велика Садова, 302-біс, п'ятий поверх, кв. № 50.
Прообраз квартири Згідно з «Булгаковською енциклопедією» Бориса Соколова, можливим прообразом «недоброї квартири» стала квартира № 50 у будинку № 10 на в Москві, де Булгаков жив у 1921—1924 роках. Це була комунальна квартира коридорного типу, яка складалася з кількох кімнат, де жили різні сім'ї. Деякі риси планування подібні до квартири № 34 в цьому будинку, де письменник мешкав у серпні-листопаді 1924 року. За спогадами першої дружини Булгакова, у квартирі № 50 жила жінка, яка стала прототипом Аннушки з роману.
Квартиру № 50 також згадано в інших творах письменника: «», «Псалом», «», «Спогад…».
2004 року передано фонду Булгакова. Тепер там міститься .
Описаний у романі «бал сатани», на думку Бориса Соколова, міг бути списаний із п'яних оргій у «Дачній комуні» , які влаштовував начальник Спецвідділу ВНК Гліб Бокій.
Передісторія За два роки до початку дії роману з «недоброї квартири» протягом тижня загадково зникли п'ять мешканців та «коректний міліціонер у білих рукавичках», що зайшов по одного з квартиронаймачів. Інші мешканці будинку ще довго розповідали неймовірні легенди про те, що сталося, але вже через тиждень у цю квартиру вселяються директор Театру Вар'єте Степан Лиходєєв та голова МАССОЛІТу Михайло Берліоз із дружинами. Незабаром дружини обох зникають, але цього разу не безвісти.
У книзі докладний опис цих подій займає цілу сторінку в 7-му розділі, а в серіалі Володимира Бортка п'яний Лиходєєв особисто розповідає цю історію якійсь жінці на вечері у «Домі Грибоєдова».
Основна сюжетна лінія З появою Воланда в Москві Берліоз гине під колесами трамвая, Лиходєєва «нечистою силою» закидає в Ялту, а в «недобрій квартирі» селиться почет сатани, тому за нею остаточно закріплюється погана репутація.
У 27-му розділі кіт Бегемот влаштовує в «недобрій квартирі» пожежу, через яку згоряє весь будинок. На цьому історія «недоброї квартири» закінчується.
Історія будинку Будинок зведено в 1902—1903 роках у стилі модерн. Архітектори — та . Господар ділянки — меценат, власник тютюнової фабрики «Дукат» Ілля Давидович Пігіт. Кімнати здавали слухачам МВЖК, а також лікарям, митцям. У будинку було обладнано художню майстерню.
Альтернативний варіант прообразу «недоброї квартири» На думку мистецтвознавця та культуролога Марини Колотило, існує й інший можливий прообраз «недоброї квартири». У в Санкт-Петербурзі також є легенда про «недобру квартиру».Колотило М. Н. Толстовский дом. Люди и судьбы / Под научн. ред. д. ист. н. В. Г. Смирнова-Волховского. — СПб.: Искусство России, 2010. — 296 с.: илл. ISBN 978-5-98361-119-1 См.: С. 274—276.
Автор книги «» М. М. Колотило в одній зі статей пише:Недобра «булгаківська» квартира мала № 50, сім кімнат і була розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку. За іронією нечистої сили недобра «толстовська» квартира має № 60, вісім кімнат і розташована на шостому поверсі шестиповерхового будинку.
У легенді про недобру «толстовську» квартиру, яку авторка книжки М. М. Колотило записала зі слів кількох літніх мешканців Толстовського будинку, є деякі реальні люди і події.
Наприклад, у книзі зазначено:У суворі роки великого терору 1 жовтня 1937 року з квартири зник мешканець — консультант Ленінградського музею та позаштатний консультант штабу РСЧА з далекосхідних питань. Він ніколи більше не повернувся. Як стало відомо значно пізніше, його розстріляли через місяць після зникнення з недоброї квартири.
У цій самій книзіКолотило М. Н. Толстовский дом. Люди и судьбы / Под научн. ред. д. ист. н. В. Г. Смирнова-Волховского. — СПб.: Искусство России, 2010. — 296 с.: илл. ISBN 978-5-98361-119-1 См.: С. 189—192. розказано про реального мешканця цієї квартири — знаменитого сходознавця Д. М. Позднєєва, заарештованого 1 жовтня і розстріляного 30 жовтня 1937 рокуВозвращённые имена. Ленинградский мартиролог. Позднеев Дмитрий Матвеевич. Зі сестрою Д. М. Позднєєва і О. М. Позднєєва — Софії Матвіївні Позднєєвою був одружений дядько М. О. Булгакова — протоієрей Петро Булгаков (Булгаков Петро Іванович). Під час відвідування Ленінграда М. О. Булгаков завжди зупинявся у родичів у недобрій «толстовській» квартирі, справжній номер якої 660 (у квартир Толстовського будинку тризначна нумерація, де перша цифра позначає поверх).
Однак не слід плутати «Легенду про недобру квартиру» з міфічним мешканцем та міфічним номером 60 (що є літературною вигадкою) та реальну квартиру 660. Безпосередньо не можна співвідносити і прирівнювати літературних героїв та реальних людей.
Крім того, М. М. Колотило в книзі «Толстовський будинок. Сузір'я імен»О «культурной жизни» Толстовского дома выйдет вторая книга // БалтИнфо.ru. — 15 ноября 2011 показала, що Д. М. Позднєєв був для М. О. Булгакова одним із прообразів ВоландаКолотило М. Н. Толстовский дом. Созвездие имён / Под научн. ред. д. ист. н. В. Г. Смирнова-Волховского. — СПб.: Искусство России, 2011. — 392 с.: илл. — ISBN 978-5-98361-155-9 См. с. 36—37..
Див. також
Примітки
Література
Посилання Музей Михайла Булгакова