Літературна норма — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації. Правила, якими користують мовці у писемному та усному мовленні. Літературна норма це головна ознака літературної мови і центральне поняття теорії культури мовиЛітературна норма і мовна практика: монографія / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Т. А. Коць [та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. — 320 с..
Літературна норма характеризується правильністю. Правильність — один із важливих показників культури мовлення ділової людини, що залежить від дотримання мовних норм.
Саме унормованістю літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови: діалектам, жаргонам, просторіччю.
Кожну історичну добу діє своя норма, оцінювати її треба з погляду того часу, тих комунікативних потреб, які постають в суспільствіСтруганець, Л. Рецензія. Літературна норма у мовній практиці сьогодення / Любов Струганець // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мовознавство / редкол.: Вільчинська Т. П., Німчук В. В., Грещук В. В. [та ін.]. — Тернопіль: ТНПУ, 2014. — Вип. 2 (24). — С. 270—273. — Рец. на кн.: Літературна норма і мовна практика: монографія / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Т. А. Коць [та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. — 320 с..
Види літературних норм
Орфоепічні норми — мовні норми, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень. Акцентуаційні норми — мовні норми, що регулюють правильне наголошування слів. Лексичні норми — мовні норми, що встановлюють правила слововживання. Морфологічні норми — мовні норми, що передбачають правильне вживання граматичних форм слів: відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под. Словотвірні норми — це правила утворення слів за словотвірними моделями за допомогою морфем (суфіксів, префіксів, постфіксів) та словотворчих засобів (основоскладання). Синтаксичні норми — мовні норми, що регулюють правильну побудову словосполучень і речень, уживання прийменників тобто правильне поєднання слів за змістом у відповідних граматичних формах. Пунктуаційні норми — мовні норми, що регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу. Стилістичні – норми доцільного відбору мовних засобів залежно від ситуації спілкування. Мовленнєві норми — це сукупність найстійкіших традиційних реалізацій мовної системи, відібраних і закріплених у процесі суспільної комунікації.
Рівні володіння літературними нормами
Елітарний — неповне дотриманням норм, надмірне насичення мовлення книжними або розмовними словами. Напівлітературний — усно-розмовна мова осіб, мало знайомих із літературними нормами внаслідок недостатньої освіченості. Літературно-розмовний — еталонний рівень (вільне володіння усіма можливостями мови, творче використання мови; суворе дотримання всіх норм, безумовна заборона грубих висловлювань). Фамільярно-розмовний — володіння нормами лише розмовного стилю, недостатня писемна грамотність. Просторічний — володіння нормами лише розмовного стилю, однак спостерігається стилістична зниженість й огрубленість мовлення, недостатня писемна грамотність.
Кодифікація літературної норми Кодифікація літературної норми — це офіційне визнання літературної норми, опис в граматиках, словниках, довідниках, що мають авторитет в суспільстві, встановлення і фіксація об'єктивної норми. Корелятивна пара «норма — кодифікація», як єдність, існує тільки в літературній мові. Літературна норма і її розвиток регулюється кодифікацією, нею зумовлена і перебуває під її сильним впливом. Кодифікація відкриває можливість забезпечити більшу стійкість норми, запобігти напівстихійним і начебто не контрольованим нею змінам.
Норма є категорією динамічною, а кодифікація, навпаки, статична, зберігає і фіксує літературну норму в даний момент, в момент, коли вона була створена, і протягом всього періоду своєї дії вона залишається незмінною. З моменту вироблення і введення в дію кодифікація виступає як стабілізатор і регулятор функціонування і розвитку літературної норми.
За критерії кодифікації норми правлять:
мовна практика освічених носіїв літературної мови; відповідність структурі мови; збереження писемно-літературних традицій, які об'єднують комунікативну практику трьох поколінь носіїв мови.
Див. також Стандартизована мова Літературна мова Мовна норма Національна мова
Джерела та література Літературна норма і мовна практика: монографія / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Т. А. Коць [та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. — 320 с. Норми сучасної української літературної мови: методичний посібник / Укладачі: Назаревич Л. Т., Равлів І. П., Федак С. А., Гавдида Н. І., Баб'як Ж. В. Денисюк Н. Р., Мацюк Г. Р. — Тернопіль: Вектор, 2019. — 78 с. Поздрань Ю. В. Кодифікація мовної норми / Ю. В. Поздрань // Матеріали XLVIII науково-технічної конференції підрозділів ВНТУ, Вінниця, 13-15 березня 2019 р. — Електрон. текст. дані. — 2019. — Режим доступу: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2019/paper/view/6638.
Примітки
Посилання