Ба́ден-Ба́денське маркграфство () — державне утворення раннього сучасного періоду на південному заході Німеччини у складі Священної Римської імперії. Було створено в 1535 році в результаті поділу Баденського маркграфства на Баден-Дурлах і Баден-Баден. Територія Баден-Бадена мала склад з центральної території на середній ділянці Верхнього Рейну навколо столиці Бадена, а також володінь на Мозелі та Нае.

У той час як в Баден-Дурлаху з часів Реформації зберігся протестантизм, Баден-Баден після Тридцятилітньої війни (1618—1648) став католицьким. Після повної руйнації території під час ВІйни Аугсбурзької ліги (1688—1697), маркграф Людвиг Вільгельм переніс столицю до Раштата, де звів Раштатський палац, перший бароковий палац на Верхньому Рейні. За регентства його вдови були зведені інші будівлі в стилі бароко. Коли її другий син помер без спадкоємців в 1771 році, Баден-Баден успадкували правителі Баден-Дурлаха, які знову возз'єднали дві частки в єдине Баденське маркграфство.

Територія Маркграфство Баден-Баден складалося з центральної території на правому березі середнього Верхнього Рейну з центром у містах Баден і Раштат, а також інших територій у регіоні Верхній Рейн і на захід від Рейну. Деякі з них належали до Швабського імперського округа, інші — до Верхньорейнського округа.

Раштат і Баден Основна територія простягалася від Еттлінгена до Штайнбаха. На півночі межувало з Баден-Дурлахським маркграфством, на заході — річкою Рейн, на сході — з Вюртемберзьким герцогством, а на півдні — з . Іншими важливими сусідами були Курпфальц, Шпаєрське князь-єпископство, і вільне імперське місто Страсбург.

Резиденцією та столицею маркграфа був Баден до 1705 року, а потім Раштат. Міста Еттлінген, Куппенгайм, Штайнбах і були адміністративними центрами, через які управлялися менші поселення та сільська місцевість. Ельзасські міста Зельц і Байнгайм на лівому березі Рейну прямо навпроти Раштату також належали Баден-Бадену. Мальш, який спочатку належав Вюртембергу, перейшов під оруду Бадена в 1603 році. Іллінген був ексклавом, що належав Шпаєру, але повністю оточений територією Бадена.

До 1660 року теоретично незалежне , яке охоплювало середню частину річки Мург і мало столицю Гернсбах, було де-факто частиною Баден-Бадена. Після згасання династії Еберштайн в 1660 році, Баден-Баден розділив її територію зі Шпаєром.

У 1688 році основну територію розширили на південь до Бюля, який замінив Штайнбах як місцевий адміністративний центр у XVIII столітті. У цей же час адміністративний центр перенесли з Куппенгайма до Раштату.

Інші території Верхнього Рейну До 1629 року Баден-Баден мав співправління над Лар-Мальбергом разом з . Після цього вони поділили територію, причому Лар відійшов до Нассау-Саарбрюккена, а Мальберг, Кіппенгайм і Фрізенгайм — до Баден-Бадена. У 1693 році маркграф Людвиг Вільгельм придбав поблизу Дурбаха. Після того, як французи покинули Кель, імператор Леопольд I в 1698 році передав його Баден-Бадену. У 1701 році Баден-Баден також отримав права на ландфогт ОффенбургKohnle, pp. 150 f..

Графство Спонгайм На річках Мозель і Нае та в Гунсрюку, Баден-Баден поділив суверенітет над переднім та внутрішнім з Курфпфальцом і різними коллатеральними лініями Пфальцу. Графство Гінтер охоплювало сучасні райони Бернкастель-Віттліх і Біркенфельд. Його адміністративними центрами були Біркенфельд, Алленбах, Діль, Геррштайн, Вінтербург, Кастеллаун і Трарбах. Переднє графство лежало в Гунсрюку та на Нахе та поширювалося на . Найважливішими містами були Кірхберг, Гемюнден, Кройцнах і ШпрендлінгенKohnle, p. 67.

Інші території на захід від Рейну Маркграфи контролювали Родемахерн, Усельдінген і Геспринген на сучасній території ФранціїKohnle, page 76. У Пфальцькому лісі вони володіли Грефенштайном , спільно з родиною до 1557 р. Після того, як було зруйновано в 1635 р., маркграф передав адміністрацію Родальбену.

Історія Маркграфство Баден-Баден було створено в 1535 році в результаті поділу Баденського маркграфства. У XVI столітті воно перебувало під сильним впливом Баварії. У 1594—1622 рр. територія була окупована Баден-Дурлахським маркграфством. Територія сильно постраждала від Тридцятилітньої та Дев'ятирічної війн. Багаті правителі Людвиг Вільгельм і Сибілла підтримували дорогу придворну культуру і побудували багато світських і релігійних споруд у стилі бароко. Після смерті Августа Георга в 1771 році маркграфство успадкував Карл Фрідріх Баден-Дурлахський.

Створення Маркграфство Баден-Баден створили внаслідок двох територіальних поділів маркграфства Баден.

У 1503 році маркграф Христоф I знову об'єднав маркграфство з головним маркграфством Баден (від якого перше відокремили в 1306 році) і керував географічно розкиданою, але політично єдиною територією, яка охоплювала територію навколо його резиденції в місті Баден, володіння в південній частині регіону Верхній Рейн і маєтки на захід від Рейну. Він мав намір уникнути повторного поділу маркграфства, зробивши свого сина єдиним спадкоємцем. Однак старший брат Філіпа не прийняв заповіту батька і був засланий до Бургундії. Молодший брат Філіпа Ернест також повстав за допомогою свого тестя . Зрештою Христоф поступився і в 1515 році розробив поділ своєї території на три частини: Бернгард отримав області на захід від Рейну, Філіп отримав основну територію навколо Бадена, а Ернест отримав маєтки на півдніKohnle, pp. 81f..

Коли Філіп помер в 1533 році, не маючи спадкоємців чоловічої статі, Бернгард і Ернест спочатку планували правити основною територією разом. Однак незабаром вони посварилися і вирішили її розділити. Бернгард встановив лінію поділу (яка здебільшого проходила по річці Альб), а Ернесту надали вибір частини. Він обрав район на північ від Альбу. Території, які кожен із братів отримав в 1515 році, залишалися незмінними за цією угодою. Таким чином, після нового поділу Бернгард керував областями на захід від Рейну та частиною центральної території на південь від Альбу. Ернест переніс свою резиденцію до Пфорцгайму і згодом його називали маркграфом Баден-Пфорцгайма, а Бернгард залишився в Бадені і називався маркграфом Баден-Бадена. Брати продовжили переговори про деталі поділу і лише наприкінці 1536 року завершили угоду за посередництва Людвига V. Цю угоду задокументували договором, підписаним у ГайдельберзіKohnle, pp. 82f..

Тісний союз з Баварією

Коли Бернгард помер в 1536 році, його старший син був немовлям, а другий син ще не народився. Ернест вимагав територій Бернгарда для себе та намагався висунути свої вимоги перед Імперським камеральним судом у Шпаєрі, але йому протистояли вдова Бернгарда Франциска Люксембурзька та донька Філіппа, Марія Якоба, які наполягали на регентстві. Йоанн II Зіммернський, і герцог Вільгельм IV Баварський (чоловік Марії Якоби) були призначені законними опікунами молодих принцівKohnle, p. 96. Фрайгер Генріх Флеккенштейн був призначений фактичним регентом у Баден-Бадені.

Філіберт виріс у Мюнхені та перейняв контроль над урядом, коли йому виповнилося двадцять років в 1556 році. У 1557 році він одружився з , яка була на 4 роки старша за нього і знала його з дитинства. Воював в Угорщині проти Сулеймана Пишного та у Франції проти гугенотів. Помер в 1569 році під час останньої кампанії, коли його синові було лише 10 років.

Законним опікуном Філіпа II був герцог Альберт V Баварський. Він доручив єзуїтам вивчити молодого маркграфа в Інгольштадті на доктринах Контрреформації та призначив його правителем Баден-Бадена в 1571 році, коли йому було дванадцять. Отто Генріх фон Шварценберг, регент у Баден-Бадені з 1570 року, мав повністю контроль над Альбрехтом V. У 1572—1582 рр. він мав за резиденцію, Новий замок у Баден-Бадені, розширений архітектором Каспаром Вайнгартом у стилі італійського ВідродженняKicherer, p. 53.

Провідну роль при дворі відігравала музика. Повідомляється, що в 1582 році в Новому замку було понад 200 музичних інструментів. Філіп II раптово помер в 1588 році у віці 29 років, залишивши маркграфству великі борги, але не залишивши спадкоємця.

Окупація Верхнього Бадена Після смерті Філіпа правлячим маркграфом став його двоюрідний брат . Він був онуком Бернгарда III від його сина Кристофа II і виріс у Лондоні, отримавши своє ім'я від королеви Єлизавети I, яка була його хрещеною матір'ю. Через його розкішний спосіб життя борги маркграфства ще більше зростали. Едвард намагався вирішити цю проблему, надавши двом італійцям, Франческо Мускателлі та Полю Песталоцці, вільне керування підвальними сховищами , де вони мали працювати над алхімією та фальшивими грошима. Коли імператор Рудольф II вирішив передати Баден-Баден під адміністрацію через його високу заборгованість, він призначив маркграфа Баден-Дурлаха над основною територією Баден-Бадена в листопаді 1594 рокуKohnle, pp. 112f.. Едвард Фортунат відповів, попросивши двох італійців отруїти Ернеста Фредеріка. Однак план провалився, і пара була четвертована. Едвард Фортунат відійшов на свої території на захід від Рейну, де загинув у результаті нещасного випадку в 1600 році. Окупація Баден-Бадена відома як «окупація Верхнього Бадену».

Тридцятилітня війна

Георг Фредерік, який став маркграфом Баден-Дурлаха після смерті свого брата в 1604 році, взяв під свою оруду обидві частини Бадена під час Тридцятилітньої війни на боці протестантів. Баденська армія, яка складалася з 200 кавалеристів і 600 піхотинців в 1600 році, зросла до 20 000 осіб до 1620 року. Коли армія протестантського воєноначальника Ернста фон Мансфельда підійшла до Верхнього Рейну в 1622 році, Георг Фредерік прагнув об'єднати Баденську армію з армією Мансфельда. Однак обидва полководці не могли дійти згоди, хто з них матите верховне командування, тому Георгу Фрідріху довелося самостійно битися з військами Тіллі в . Обидві сторони зазнали великих втрат у битві, яка відбулася 6 травня 1622 року, але Тіллі здобув перемогу. Того ж літа католики-переможці призначили , сина Едуарда Фортуната, маркграфом Баден-Бадена, поклавши край окупації Верхнього Бадену.

У 1632 році шведи на чолі з королем Густавом Адольфом завоювали Верхній Рейн, включно з Баден-Баденом. У 1633 році повернуто Баден-Баден Баден-Дурлаху. Однак відразу після того, як шведи та їхні союзники (включно з Баден-Дурлахом) зазнали поразки в битві при Нердлінгені в 1634 році, Вільгельм знову захопив Баден-Баден, захопивши також частину території Баден-Дурлаха. У наступні роки місто Баден постраждало від окупацій протиборчих армій — його тричі пограбували в 1642—1644 рр. Населення маркграфства скоротилося під час війни понад 50 %. Згідно з Вестфальським миром територіальну ситуацію в Бадені відновили до того стану, який був у 1550 роціKohnle, p. 126. Однак, оскільки Франція анексувала більшу частину Ельзасу, Баден-Баден тепер опинився на західному кордоні Священної Римської імперії.

Епоха Людвига Вільгельма Період після Тридцятилітньої війни був відзначений імміграцією та відновленням. Старший син Вільгельма, , переїхав до Парижа, де одружився і мав сина, якого назвав на честь короля Людовика XIV. Цей син, Людвиг Вільгельм, став найвідомішим правителем Баден-Бадена через свою службу генералом Священної Римської імперії. Після суперечки з дружиною Фердинанд Максиміліан повернувся до Баден-Бадена зі своїм сином і вдруге одружився з . Він ніколи не керував маркграфством, оскільки він помер перед своїм батьком на полюванні в 1669 році. Чотирнадцятирічного Людвига Вільгельма через рік його дід відправив у Гранд-тур, під час якої він відвідав Генф (Женеву), Мілан, Флоренцію, Рим, Венецію та Інсбрук тощо. Після цього він повернувся до Баден-Бадена у віці 19 років і вступив на службу в імператорську армію, де швидко піднявся по службі.