Ліси Сьєрра-Невади (ідентифікатор WWF: NA0527) — неарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований в Каліфорнії на заході США.
Географія Екорегіон лісів Сьєрра-Невади охоплює гори Сьєрра-Невада, які простягаються з північного заходу на південний схід через східну частину Каліфорнії. Невелика частина цих гір. яка включає гірський хребет , розташована на крайньому заході штату Невада. Протяжність Сьєрра-Невади з півночі на південь становить приблизно 640 км, а ширина — близько 100 км.
Гори Сьєрра-Невада є частиною Західного поясу Північноамериканських Кордильєр. На півночі вони переходять у Південні Каскадні гори, а на півдні — у гори , які є частиною . На захід від Сьєрра-Невади лежить Центральна долина Каліфорнії, а на схід — Великий Басейн.
З геологічної точки зору Сьєрра-Невада є глибоко розчленованими бриловими горами. Їх основу складають сьєрра-невадські батоліти, які утворилися глибоко під землею понад сто мільйонів років тому, однак самі гори почали підійматися лише близько чотирьох мільйонів років тому. Подальша льодовикова та водна ерозія оголила світлі гранітні брили. Внаслідок тектонічних процесів підняття Сьєрра-Невади триває й досі. Східні схили цих гір, як правило, дуже стрімкі, тоді як західні схили, що спускаються до Центральної долини Каліфорнії, більш пологі. Кілька великих річкових долин прорізають західні схили глибокими каньйонами. В горах Сьєрра-Невада беруть початок багато великих річок, які живляться талою сніговою водою. Також в горах є багато озер, найбільшим з яких є озеро Тахо, розташоване на кордоні Каліфорнії та Невади.
Висота Сьєрра-Невади має тенденцію до збільшення з півночі на південь, що призводить до більшого різноманіття рослинних угруповань на півдні регіону. Найвищою вершиною екорегіону є гора Вітні заввишки 4421 м, яка є найвищою вершиною Каліфорнії та всієї континентальної частини США.
На півночі ліси Сьєрра-Невади переходять у ліси Кламату та Сіскію та у ліси сходу Каскадних гір, на північному сході — у чагарникові степи Снейку та Колумбії, на сході — у чагарникові степи Великого Басейну, на південному сході — у пустелю Мохаве, на півдні — у чапараль та рідколісся гір Каліфорнії, а на заході — у чапараль та рідколісся внутрішніх районів Каліфорнії.
Клімат Завдяки значним перепадам широт і висот клімат Сьєрра-Невади є доволі різноманітним. На більшій частині екорегіону переважає середземноморський клімат (Csb за класифікацією кліматів Кеппена), а у високогір'ях — субарктичний клімат (Dsc за класифікацією Кеппена) або тундровий клімат (ET за класифікацією Кеппена). Влітку температура тут коливається від 6 °C до 32 °C. Зими відносно м'які.
Завдяки тому, що гори Сьєрра-Невада розташовані в глибині континенту та є доволі високими, середземноморський клімат регіону більш мінливий та суворий, а також менш вологий, порівняно з кліматом нижчих районів, розташованих ближче до узбережжя. На низьких висотах, а також на східних схилах гір завдяки ефекту дощової тіні опадів випадає мало. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від приблизно 150 мм на низьких висотах до майже 2500 мм у високогір'ях. Розподіл опадів має чітко виражений сезонний характер з вологою зимою та посушливим літом. Літня посуха переривається періодичними грозами. Найбільше опадів випадає в центральній і північній частинах західного схилу, на висоті між 1500 і 2400 м над рівнем моря. Кількість опадів сильно змінюється з року в рік. Стійкий сніговий покрив у горах відсутній. У деякі роки найвищі вершини залишаються засніженими, але в теплі роки весь сніг влітку тане.
Флора В межах екорегіону поширені різноманітні рослинні угруповання, на розподіл яких впливає поєднання клімату, рельєфу та ґрунтів. Висотна поясність Сьєрра-Невади характеризується переходом від чагарників та чапаралю на низьких висотах до субальпійських лісів та альпійських луків у високогір'ях. Висотні межі, у яких розташовані різні рослинні угруповання, різняться для західних та східних схилів Сьєрра-Невади, оскільки східні схили лежать у дощовій тіні гребня гір та є більш посушливими, ніж західні. Крім того, з просуванням від північного до південного краю гір межі висотних поясів зміщуються на 300 м вгору. Висоти, зазначені нижче, стосуються центральної частини Сьєрра-Невади.
У західних передгір'ях Сьєрра-Невади, уздовж кордону з Центральною долиною, на висоті від 150 до 1070 м над рівнем моря поширені . У цих рідколіссях переважають сірі сосни (Pinus sabiniana), блакитні дуби (Quercus douglasii), каньйонові дуби (Quercus chrysolepis), каліфорнійські чорні дуби (Quercus kelloggii) та каліфорнійські гіркокаштани (Aesculus californica), а в їх підліску — чагарники червонокорінника (Ceanothus spp.), каліфорнійського тойона (Heteromeles arbutifolia), тихоокеанського дерена (Cornus nuttallii) та (Cercis occidentalis). Подекуди ці рідколісся перемежовуються , луками та чапаралем. На північному заході регіону, де поширені , у чагарникових заростях чапаралю домінує каліфорнійський тойон (Heteromeles arbutifolia) та каліфорнійський шаміз (Adenostoma fasciculatum). Багато рослинних угруповань, що зустрічаються у західних передгір'ях Сьєрра-Невади, де влітку спекотно та сухо, а взимку снігу мало або взагалі немає, є схожими на угруповання, що поширені на внутрішніх схилах . Серед тварин, характерних для цієї зони, слід відзначити каліфорнійського барибала (Ursus americanus californiensis), північноамериканську котофредку (Bassariscus astutus) койота (Canis latrans), західну сіру вивірку (Sciurus griseus), руду рись (Lynx rufus), (Odocoileus hemionus californicus) та каліфорнійського смугастого скунса (Mephitis mephitis occidentalis).
У набагато посушливіших східних передгір'ях Сьєрра-Невади, зокрема у долині Овенс, що простягається вздовж південно-східного підніжжя цих гір, на висоті від 1500 до 2100 м над рівнем моря, поширені . У цих рідколіссях домінують однохвойні сосни (Pinus monophylla) та сьєрранські яловці (Juniperus grandis), а в їх підліску — чагарники тризубчастого полину (Artemisia tridentata) та (Coleogyne ramosissima). Уздовж струмків зустрічаються сосни Джеффрі (Pinus jeffreyi). На висоті нижче 1500 м над рівнем моря опадів випадає недостатньо, щоб підтримувати ріст дерев. На цих висотах поширені напівпустельні чагарники тризубчастого полину (Artemisia tridentata) та пустельні чагарники (Atriplex canescens) навколо солончаків. Серед тварин, характерних для східних передгір'їв Сьєрра-Невади, слід відзначити (Ovis canadensis nelsoni) та блакитну сойку (Gymnorhinus cyanocephalus).
Зі збільшенням висоти передгірські рідколісся переходять у . На західних схилах Сьєрра-Невади низькогірські ліси поширені переважно на висоті понад 900 м над рівнем моря, а на східних схилах — на висоті від 2100 до 2700 м над рівнем моря. Середземноморський клімат низькогірських схилів забезпечує спекотне сухе літо та прохолодну вологу зиму. Взимку нерідко тут утворюється сніговий покрив завтовшки до півметра, який може залишатися протягом кількох місяців. Характерними деревами, що домінують у низькогірських лісах Сьєрра-Невади є жовті сосни (Pinus ponderosa) та сосни Джеффрі (Pinus jeffreyi): перші зазвичай зустрічаються на західних схилах гір, а другі — на східних. Крім того, у цих лісах зустрічаються багато інших видів дерев, зокрема каліфорнійські чорні дуби (Quercus kelloggii), сосну Ламберта (Pinus lambertiana), каліфорнійські річкові кедри (Calocedrus decurrens) та одноколірні ялиці (Abies concolor var. lowiana). Різноманіття дерев у низькогірських лісах робить їх привабливими та цікавими до вивчення. Серед тварин, характерних для цієї зони, слід відзначити сірого юнко (Junco hyemalis), гірську гаїчку (Poecile gambeli), західну сіру вивірку (Sciurus griseus), чорнохвостого оленя (Odocoileus hemionus) та барибала (Ursus americanus).
Характер низькогірських лісів змінюється з широтою. На західних схилах гір на північ від Грасс-Веллі висота, на яких поширені низькогірські ліси коливається від 600 до 1200 м над рівнем моря. Жовті сосни (Pinus ponderosa) тут зустрічаються рідше, а прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii) — частіше. У середній частині Сьєрра-Невади, на південь від річки Мерсед, низькогірські ліси поширені на цій же висоті, однак кількість опадів зменшується, і ліси перемежовуються чапаралем. На західних схилах у південній частині Сьєрра-Невади низькогірські ліси зустрічаються на висоті від 900 до 1500 м над рівнем моря, однак подекуди ці ліси, у яких домінують жовті сосни (Pinus ponderosa), можуть переважати й на висоті до 1800 м над рівнем моря. На відміну від північних районів, у геології Південної Сьєрра-Невади переважають граніти.
Зі збільшеннями висоти на західних схилах Сьєрра-Невади низькогірські ліси переходять у середньогірські ліси. На північ від озера Тахо середньогірські ліси поширені на висоті від 900 до 1800 м над рівнем моря, між Тахо та долиною Йосеміті — на висоті від 1200 до 1800 м над рівнем моря, а на південь від Йосеміті — на висоті від 1500 до 2100 м над рівнем моря. У середньогірській зоні переважають мішані ліси, основу яких складають одноколірні ялиці (Abies concolor var. lowiana), прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii), жовті сосни (Pinus ponderosa), каньйонові дуби (Quercus chrysolepis), каліфорнійські чорні дуби (Quercus kelloggii) та густоцвіті нотолітокарпуси (Notholithocarpus densiflorus), залежно від місцевості. На північ від озера Тахо у середньогірських лісах одноколірні ялиці (Abies concolor) та прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii) зустрічаються частіше, а жовті сосни (Pinus ponderosa) рідше, ніж у більш південних районах. У місцевостях, де переважають лавові ґрунти, зустрічаються сосни Джеффрі (Pinus jeffreyi), а у вологих частинах долини Йосеміті та південної частини Сьєрра-Невади — ендемічні велетенські мамонтові дерева (Sequoiadendron giganteum), наймасивніші дерева світу з підродини секвоєвих (Sequoioideae). Деякі представники цього виду віком понад 3200 років мають діаметр стовбура близько 11 м.
Зі збільшенням висоти середньогірські ліси переходять у . Клімат високогір'їв екорегіону характеризується коротким, вологим, прохолодним літом та холодною, вологою зимою. Сніг починає падати в листопаді, та утворює покрив завтовшки до 1,8 метрів, який може залишатися до червня. У високогірних лісах Сьєрра-Невади домінують насадження прекрасної ялиці (Abies magnifica) та скрученої сосни (Pinus contorta subsp. murrayana). Також у цій зоні зустрічаються сосни Джеффрі (Pinus jeffreyi), кора яких пахне ваніллю, та мальовничі західні яловці (Juniperus occidentalis). З червня по серпень на луках у високогір'ях цвітуть польові квіти. Серед тварин, поширених у високогірних лісах Сьєрра-Невади, слід відзначити плямистоволого дрозда-короткодзьоба (Catharus guttatus), гірського тетерука (Dendragapus fuliginosus), бородату сову (Strix nebulosa), золотистого ховраха (Callospermophilus lateralis) та рідкісну тихоокеанську куницю (Martes caurina).
Висота зони високогірних лісів змінюється з широтою. На західних схилах Сьєрра-Невади на північ від долини Йосеміті високогірні ліси поширені на висоті від 1800 до 2400 м над рівнем моря, а на південь від цієї долини — на висоті від 2100 до 2700 м над рівнем моря. На східних схилах Сьєрра-Невади низькогірські ліси, оминаючи середньогірську зону, одразу переходять у високогірні ліси, які простягаються на висоті від 2700 до 3200 м над рівнем моря.