Бгаґат Сінґг (27 вересня 1907 – 23 березня 1931) був індійським антиколоніальним революціонером, який брав участь у помилковому вбивстві молодшого офіцера британської поліції в грудні 1928, що мало бути помстою за смерть індійського націоналіста. Пізніше він взяв участь у значною мірою символічному вибуху Центральної законодавчої асамблеї в Делі та голодуванні у в'язниці, що — на фоні співчутливого висвітлення в газетах, що належать Індії — перетворило його на відоме ім'я в регіоні Пенджаб, а після його страти у віці 23 років стали вважати мучеником і народним героєм у Північній Індії. Запозичуючи ідеї з більшовизму й анархізму, харизматичний Сінґг викликав зростання войовничості в Індії в 1930-х роках і спонукав до термінового самоаналізу ненасильницької, але зрештою успішної кампанії Індійського національного конгресу за незалежність Індії.
У грудні 1928 року Бгаґат Сінґг і його соратник Шиварам Раджгуру, обидва члени невеликої революційної групи Індостанської соціалістичної республіканської асоціації (також Армія або HSRA), застрелили 21-річного британського поліцейського Джона Сондерса в Лахорі, Пенджаб, на території сучасного Пакистану, прийнявши Сондерса, який все ще перебував на випробувальному терміні, за Британського старшого суперінтенданта поліції Джеймса Скотта, якого вони мали намір убити. Вони вважали Скотта відповідальним за смерть популярного лідера індійських націоналістів Лали Ладжпат Раї за те, що він наказав атакувати Раї. Раї був поранений і через два тижні помер від серцевого нападу. Коли Сондерс виїжджав з поліцейської дільниці на мотоциклі, його вразила одна куля, випущена з іншого боку вулиці стрільцем Раджгуру. Коли він лежав поранений, Сінґг кілька разів вистрілив у нього з близької відстані, а в посмертному звіті видно вісім кульових поранень. Інший соратник Сінґга, Чандра Шекхар Азад, застрелив начальника індійської поліції Чаннана Сінґга, який намагався переслідувати Сінґга та Раджгуру.
Після втечі Бгаґат Сінґг і його спільники використовували псевдоніми, щоб публічно оголосити про помсту за смерть Ладжпат Раї, розвісивши готові плакати, які вони змінили, щоб показати Джона Сондерса як їх передбачувану ціль замість Джеймса Скотта. Після цього Сінґг переховувався протягом багатьох місяців, і на той час не був засудженим. Знову спливши на поверхню у квітні 1929 року, він та інший колега, Батукешвар Датт, підірвали дві саморобні бомби низької інтенсивності серед кількох незайнятих лав Центральної законодавчої асамблеї в Делі. З галереї вони закидали законодавців внизу листівками, вигукували гасла і дозволили владі заарештувати їх. Арешт і пов'язаний із ним розголос викрили співучасть Сінґга у справі Джона Сондерса. В очікуванні суду Сінґг завоював симпатії громадськості після того, як приєднався до обвинуваченого Джатіна Даса в голодуванні, вимагаючи покращення умов ув'язнення для індійських в'язнів, страйк закінчився смертю Даса від голоду у вересні 1929 року.
Бгаґат Сінґг був визнаний винним у вбивстві Джона Сондерса та Чаннана Сінґга та повішений у березні 1931 року у віці 23 років. Після смерті він став популярним народним героєм. Джавахарлал Неру писав про нього: «Бгаґат Сінґг став популярним не через свій терористичний акт, а тому, що він, здавалося, на даний момент відстояв честь Лали Ладжпат Раї, а через нього — нації. Він став символом; акт був забутий, символ залишився, і протягом кількох місяців кожне місто та село Пенджабу, і меншою мірою в решті північної Індії, лунало його ім'я». Ще пізніше Сінґг, атеїст і соціаліст у зрілому віці, завоював шанувальників в Індії серед політичного спектра, який включав як комуністів, так і правих індуїстських націоналістів. Хоча багато сподвижників Сінґга, а також багато індійських антиколоніальних революціонерів також брали участь у зухвалих діях і були або страчені, або померли насильницькою смертю, небагато з них були визнані левами в популярному мистецтві та літературі, як Сінґг, якого іноді називають як Shaheed-e-Azam («Великий мученик» на урду та пенджабі).
Раннє життя Бгаґат Сінґг народився в пенджабській родині джат сикхів 27 вересня 1907 в селі Банґа в окрузі Лайалпур Пенджабу в тодішній Британській Індії, а сьогодні Пакистан; він був другим із семи дітей — чотирьох синів і трьох доньок, — народжених Від'яваті та її чоловіком Кішаном Сінґгом Сандху. Батько Бгаґата Сінґга та його дядько Аджит Сінґг брали активну участь у прогресивній політиці, беручи участь в агітації навколо законопроекту про колонізацію каналу в 1907 році, а згодом у Руху Ґгадар у 1914—1915 роках.
Після того, як Бгаґат Сінґг був відправлений на кілька років у сільську школу в Банзі, він був зарахований до англо-ведичної школи Даянанд у Лахорі. У 1923 році він долучився до Національного коледжу в Лахорі, заснованого двома роками раніше Лалою Ладжпат Рай у відповідь на рух Махатми Ґанді за відмову від співпраці, який закликав індійських студентів уникати шкіл і коледжів, субсидованих британським індійським урядом.
Поліція занепокоїлася впливом Сінґга на молодь і заарештувала його у травні 1927 року під приводом того, що він був причетний до вибуху, який стався в Лахорі в жовтні 1926 року. Його звільнили під заставу 60 000 рупій через п'ять тижнів після арешту. Він писав і редагував газети на урду та пенджабі, що виходили в Амритсарі, а також брав участь у олзповсюдженні недорогих брошур, опублікованих Naujawan Bharat Sabha, які критикували британців. Він також писав для Kirti, журналу Kirti Kisan Party («Робітнича і селянська партія») і коротко для газети Veer Arjun, що видавалася в Делі. Він часто використовував псевдоніми, включаючи такі імена, як Балвант, Ранджит і Відрохі.
Революційна діяльність
Вбивство Джона Сондерса У 1928 році британський уряд створив комісію Саймона для звіту про політичну ситуацію в Індії. Деякі індійські політичні партії бойкотували Комісію, оскільки в її складі не було індійців, і по всій країні відбулися протести. Коли Комісія відвідала Лахор 30 жовтня 1928 року, Лала Ладжпат Рай очолив марш протесту проти неї. Спроба поліції розігнати великий натовп призвела до насильства. Начальник поліції Джеймс А. Скотт наказав поліції атакувати протестувальників (застосувати кийки) та особисто напасти на Рая, який зазнав поранення. Рай помер від серцевого нападу 17 листопада 1928 року. Лікарі припускали, що його смерть могли прискорити завдані травми. Коли це питання було піднято в парламенті Сполученого Королівства, британський уряд заперечив будь-яку причетність до смерті Раї.
Сінґг був видатним членом Республіканської асоціації Індостану (HRA) і, ймовірно, відповідальний, значною мірою, за зміну назви на Соціалістичну республіканську асоціацію Індостану (HSRA) у 1928 році. HSRA поклялася помститися за смерть Раї. Сінґг змовився з такими революціонерами, як Шиварам Раджгуру, Сухдев Тхапар і Чандрашекхар Азад, щоб убити Скотта. Однак у випадку помилкової ідентифікації змовники застрелили Джона П. Сондерса, помічника суперінтенданта поліції, коли він виходив з окружного управління поліції в Лахорі 17 грудня 1928 року.
Сучасна реакція на вбивство суттєво відрізняється від лестощів, які виникли пізніше. Naujawan Bharat Sabha, яка організувала марш протесту в Лахорі разом із HSRA, виявила, що відвідуваність наступних публічних зборів різко впала. Політики, активісти та газети, включно з газетою The People, яку Рай заснував у 1925 році, наголошували на тому, що відмова від співпраці краща за насильство. Махатма Ганді, лідер Конгресу, засудив вбивство як ретроградну дію, але Джавахарлал Неру пізніше висловив свою думку такими словами:
Вбивство Чаннана Сінгга Після вбивства Сондерса група втекла через вхід у коледж DAV, через дорогу від окружного управління поліції. Чанан Сінґг, старший констебль, який переслідував їх, був застрелений Чандрашехаром Азадом. Потім вони втекли на велосипедах до заздалегідь організованих безпечних будинків. Поліція розпочала масштабну пошукову операцію з метою їх затримання, перекривши всі в'їзди та виїзди з міста; Департамент кримінальних розслідувань (CID) стежив за всіма молодими людьми, які залишали Лахор. Наступні два дні втікачі переховувалися. 19 грудня 1928 року Сухдев звернувся до Дургаваті Деві, іноді відомої як Дурга Бгабгі, дружини іншого члена HSRA, Бгагваті Чаран Вогра, по допомогу, яку вона погодилася надати. Вони вирішили сісти на потяг, який відправлявся з Лахора до Батгінди і прямував до Хаура (Колката) рано вранці наступного дня.
Втеча з Лахора Бгаґат Сінґг і Раджгуру, обидва зі зарядженими револьверами, вийшли з дому рано наступного дня. Одягнений у західний одяг (Бгаґат Сінґг підстриг волосся, поголив бороду й одягнув капелюх поверх підстриженого волосся) і несучи сплячу дитину Деві, Сінґг і Деві пройшли як молода пара, а Раджгуру ніс їхній багаж як їхній слуга. На станції Сінґгу вдалося приховати свою особу під час купівлі квитків, і троє сіли на поїзд, що прямував до Канпур. Там вони сіли на поїзд до Лакхнау, оскільки CID на залізничній станції Хоура зазвичай ретельно перевіряв пасажирів прямого поїзда з Лахора. У Лакхнау Раджгуру вирушив окремо до Бенареса, тоді як Сінґг, Деві та немовля вирушили до Хаури, а всі, крім Сінґга, повернулися до Лахора через кілька днів.
Вибух і арешт в Асамблеї Делі Протягом деякого часу Бгаґат Сінґг використовував силу драми як засіб для надихання на повстання проти британців, купивши чарівний ліхтар, щоб показувати слайди, які пожвавлювали його розмови про таких революціонерів, як Рам Прасад Бісміл, який загинув унаслідок війни Змова Какори. У 1929 році він запропонував HSRA драматичну дію, яка мала на меті отримати масовий розголос для своїх цілей. Під впливом Огюста Вайана, французького анархіста, який вибухнув у Палаті депутатів у Парижі, Сінґг планував підірвати бомбу в Центральних законодавчих зборах. Номінальним наміром було протестувати проти законопроекту про громадську безпеку та закону про торгівельні суперечки, які були відхилені Асамблеєю, але вводилися в дію віце-королем, використовуючи свої спеціальні повноваження; фактичний намір полягав у тому, щоб злочинці дозволили себе заарештувати, щоб вони могли використати появу в суді як сцену для розголосу своєї справи.
Керівництво HSRA спочатку було проти участі Бгаґата у вибуху, оскільки вони були впевнені, що його попередня участь у стрілянині Сондерса означала, що його арешт зрештою призведе до його страти. Однак зрештою вони вирішили, що він для них найбільш підходящий кандидат. 8 квітня 1929 року Сінґг у супроводі Батукешвара Датта кинув дві бомби в зал Асамблеї з публічної галереї під час сесії. Бомби були розроблені не для вбивства, але деякі члени, у тому числі Джордж Ернест Шустер, фінансовий член Виконавчої ради віце-короля, були поранені. Дим від бомб заповнив Асамблею, так що Сінґг і Датт, ймовірно, могли б втекти в сум'ятті, якби хотіли. Натомість вони залишилися, вигукуючи гасло «Inquilab Zindabad!» («Хай живе революція») і кидали листівки. Двоє чоловіків були заарештовані і згодом переміщені через низку в'язниць у Делі.
Розгляд асамблеї