Анато́лій Васи́льович Абра́мов — радянський актор театру та кіно, заслужений артист РРФСР (1953).
Біографія Народився року в селі Низево, Слобідського повіту, Вятської губернії (нині Кіровська область). Закінчивши школу І ступеня, 1927 року став учнем школи селянської молоді. Після розлучення батьків, залишившись разом із матір'ю, переїхав до Вятки (нині Кіров). З 1930 по 1933 рік навчався у школі фабрично-заводського навчання за спеціальністю «Коваль», займався у художній самодіяльності. В 1933 був направлений навчатися на артиста до Ленінградського театрального інституту, який закінчив 1937 року (педагог Б. М. Сушкевича). Акторську кар'єру розпочинав у Новому театрі у Ленінграді.
У 1939 році був призваний до Червоної Армії, брав участь у радянсько-фінській війні. Після демобілізації 1940 року працював у Виборзькому театрі російської драми. Після початку ВВВ трупу було евакуйовано на Урал, де Анатолій працював у Білорецькому російському міському драмтеатрі актором та режисером. У квітні 1942 року Білорецьким РВК був призваний до лав РСЧА.Абрамов Анатолий Васильевич // Дорога памяти Пройшовши військову підготовку в Ризькому військово-піхотному училищі, яке перебувало евакуйованим у Стерлітамаку, у січні 1943 року його було відряджено до 6-ї Армії Південно-Західного фронту. У званні лейтенанта командував ротою у складі 844-го піхотного полку 267-ї стрілецької дивізії, мав поранення, нагороджений бойовими нагородами. Після проходження вищих стрілецько-тактичних курсів у Солнечногорську з грудня 1943 служив помічником начальника відділення 4-го відділення розвідувального відділу штабу 3-го Білоруського фронту.
Після демобілізації у серпні 1945 року повернувся до Ленінградського Нового театру (Театр ім. Ленради з 1953 року). Почав зніматися у кіно. Вступив до ВКП(б), проводив громадську роботу, 1952 року був обраний членом районного комітету в Куйбишевському районі Ленінграда. 1960—1961 рр. служив у Ленінградському театрі ім. Ленінського комсомолу, а з 1961 — у трупі Ленінградського Великого драматичного театру. 1975 року вийшов на пенсію, але продовжував брати участь у деяких спектаклях.
Помер 10 липня 1983 року у Ленінграді.
Сім'я дружина — Катерина Олександрівна Боровська (1918— ?), актриса син — Олександр Анатолійович Абрамов (нар. 1938)
Творчість
Театральні роботи Театр імені Ленради «Міра за міру» В. Шекспіра — Профос «Скупий» Мольєра — Жак «Капітанська донька» О. С. Пушкіна — Лепорелло «Одруження» М. В. Гоголя — Підколесин «Прибуткове місце» О. М. Островського — Докучаєв «Тіні» М. Є. Салтикова-Щедріна; реж. М. П. Акимов — Свистиков «Діти Ванюшина» С. А. Найдёнова — Ванюшин «Пані міністерка» Б. Нушича — Дядько Васа «Ходіння по муках» за романом О. М. Толстого — поп-розстрига «Генеральський консул» Братів Тур — Сато «Европейська хроніка» О. М. Арбузова — Аппель «Мисливець» С. В. Михалкова — Шапкин
Великий драматичний театр імені Горького «Ревізор» М. В. Гоголя; реж. Г. О. Товстоногов — Абдулін «Горе з розуму» О. С. Грибоєдов — Загорецький «Піквікський клуб» Ч. Дікенса — Уордль «Варвари» Максима Горького; реж. Г. О. Товстоногов — Дунькин чоловік «Кар'єра Артуро Уї» Б. Брехта — О'Кейсі «Піднята цілина» М. О. Шолохова — Агафон Дубцов «Четвертий» К. М. Симонова — Бен Кроу «Божественна комедія» І. В. Штока — Творець «Щасливі дні нещасливої людини» О. М. Арбузова — Перший «З вечора до полудня» В. С. Розова — Єгор'єв «Енергійні люди» В. М. Шукшина; реж. Г. О. Товстоногов — Лисий «Я, бабуся, Іліко та Іларіон» Н. В. Думбадзе — Амбако
Фільмографія
— Дорогоцінні зерна () — сільський кореспондент — Альоша Птицин виробляє характер () — носій — Весна в Москві () — комендант гуртожитку — Зелений дол () — дід Єгор — Педагогічна поема () — епізод — Медовий місяць () — Шинкаренко — Пригоди Артемки () — детектив — Поруч з нами () — Макіїв — Вулиця сповнена несподіванок () — напідпитку — Шофер мимоволі () — Конкін — Не май 100 рублів... () — міліціонер — Син Ірістона () — епізод — Спійманий чернець () — Чужа біда () — батько Миколи Маслова — Найперші () — Іван Васильович — Старожил () — дядько Гриша — Завтрашні турботи () — епізод — Наречені та Ножі () — батько Людмили — Поїзд милосердя () — поранений із Пензи — Іду на грозу () — другий пілот — 12 стільців () — завгосп — Начальник Чукотки () — орденоносець — Зелена карета () — працівник театру — Стара, стара казка () — претендент на нареченого — Удар! Ще удар! () — Іван Харитонович — Білий флюгер () — начальник залізничної станції — Вам! — Злочин і кара () — двірник — Смерть Вазир-Мухтара () — Ходжа Мирза Якуб — Сім наречених єфрейтора Збруєва () — попутник у літаку — Тім Талер, або Проданий сміх () — Тінь () — радник — Хід білої королеви () — дядько Костя — Шельменко-денщик () — епізод — Карпухин () — Євдоким Євдокимович Чарушин — Зовсім безнадійний () — лікар — Сержант міліції () — директор ЖЕКу — Царевич Проша () — старший розбійник — Кохання з першого погляду () — двірник — Вогняне дитинство () — епізод — Перші радощі () — епізод — Сіль землі () — Павло Петрович Череванов — Незвичайне літо () — сусід Мєшкова — Викрадення чародія () — дід Геннадій
Нагороди медаль «За відвагу» (26 вересня 1943) орден Червоної Зірки (5 грудня 1943) — за образцовое выполнение боевых заданий командования на фронте борьбы с немецкими захватчиками и проявленные при этом доблесть и мужество орден Вітчизняної війни II ступеня (24 квітня 1945) — за образцовое выполнение боевых заданий командования на фронте борьбы с немецкими захватчиками и проявленные при этом доблесть и мужество медаль «Партизанові Вітчизняної війни» II ступеня медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» заслужений артист РРФСР (22 грудня 1953)Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 22 декабря 1953 медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1 квітня 1970)
Примітки
Посилання Абрамов Анатолий Васильевич // сайт Алексея Тремасова Абрамов Анатолий Васильевич // Ruskino.ru Актёры советского кино. А. В. Абрамов // Киносозвездие