Снігови́й барс, і́рбіс, барс (Panthera uncia) — вид ссавців з роду Пантера (Panthera) родини котових (Felidae). Великий кіт, що мешкає в гірських масивах Центральної Азії від Афганістану, північної Індії (Гімалаї), північного Пакистану, до озера Байкал та східного Тибету.

Він не може ревти, попри неповне закостеніння під'язикової кістки, що, як думали раніше, є принциповим для здатності великих котів ревти. Проте нові вивчення показують, що здатність ревти залежить від інших морфологічних особливостей, особливо гортані, які відсутні в снігового барса. Сніговий барс відомий через гарне хутро білувато-рудувато-коричневого кольору з плямами темного, попелясто-коричневого і чорного кольору. Хвіст — важкий і пухнастий, основа лап — також вкрита хутром для захисту від снігу та холоду.

Тривалість життя снігового барса зазвичай 15—18 років, але в неволі максимальна тривалість життя може становити й 20 років. Сніговий барс був майже знищений завойовниками континенту. Зараз барс живе далеко від людей.

Опис Сніговий барс має сіро-біле густе хутро з численними плямами на голові та шиї з білим підчерев'ям. Окремі волосинки хутра мають довжину до 12 см. Снігові барси є кремезними, з короткими лапами, проте вони трохи менші за інших представників роду Пантера. Голова снігового барса відносно маленька з короткою мордою та великими носовими порожнинами. Голова самця зазвичай набагато «квадратніша» і ширша, ніж у самиці. Ікла снігового барса довгі, сягаючи 28,6 мм, зазвичай стрункіші за ікла інших представників роду. Зазвичай самці важать від 45 кг до 55 кг, самиці від 35 кг до 40 кг. Сніговий барс трохи менший за леопарда. Дуже великі самці можуть важити аж до 75 кг, дуже маленькі самиці важать лише 25 кг. Довжина голови та тіла становить 99–130 см, висота плеча становить близько 56 см. Хвіст має довжину 81—105 см — найдовший серед усіх котячих, якщо порівнювати з розмірами тіла.

Сніговий барс володіє великою кількістю адаптацій до снігових та гірських середовищ. Короткі, закруглені вуха допомагають запобігти втраті тепла; широкі лапи служать снігоступами, подібно до лап рисі. Вовна на нижній стороні лап покращує зчеплення з нерівними і нестабільними поверхнями, а також допомагає від втрати тепла. Хвіст барса сприяє підтриманню балансу на кам'янистій території, притаманній його проживанню. В хвості снігового барса зберігається велика кількість жиру. Він вкритий густим шаром хутра, що робить його таким товстим. Це дозволяє використовувати хвіст, аби прикривати ніс і пащу в холодних умовах під час сну.

Екологія Влітку барс зазвичай віддає перевагу проживанню за межами лісу, на гористих луках і в скелястих регіонах, на висоті від 2700 м до 6000 м. Взимку він спускається в ліси на висоти близько 2000 м. Барс значною мірою веде солітарний спосіб життя, хоч матері можуть виховувати кошенят протягом тривалих періодів в печерах-лігвах у горах. Це — опортуністичний хижак, їсть будь-яке м'ясо, яке здобуде, і вбиває тварин, які утричі більші за нього, зокрема місцеву худобу. Його дієта складається переважно з козорогів, гвинторогих козлів, нахурів, оленів, кабанів, також як і пискух, бабаків та інших маленьких гризунів. На здобич барс нападає із засідки, якщо можливо — зверху, бо здатний стрибати аж на 14 м.

Окремий сніговий барс живе в межах добре визначеної індивідуальної території, однак він не захищає її агресивно від інших снігових барсів. Залежно від кількості здобичі індивідуальні території можуть дуже відрізнятися за розміром: у Непалі, де здобич багата, індивідуальна територія не перевищує 12—39 км² і аж до 5—10 тварин може проживати на кожні 100 км², тоді як на території з низькою кількістю здобичі область площею 1000 км² підтримує лише 5 барсів.

Ареал Ареал снігового барса в центральній і південній Азії — гірські регіони загальною площею приблизно 1 230 000 км², ареал простягається через 12 країн: Афганістан, Бутан, Китай, Індія, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Непал, Пакистан, Росія, Таджикистан, і Узбекистан — від гір Гіндукуш в східному Афганістані та річки Сирдар'я через гори Памір, Тянь-Шань, Каракорум, Кашмір, Куньлунь і Гімалаї, до південного Сибіру. У Росії ареал покриває гори Алтай, Саяни, Танну-Ола і гори на захід від озера Байкал. У Монголії барса було виявлено у Монгольському Алтаї та Гобійському Алтаї та горах Хангай. У Тибеті він виявлений аж до Алтуньшані на півночі.

Популяція і захист

Загальну чисельність дикої популяції снігового барса оцінено між 4000 і 7500 осіб (подивіться таблицю нижче). У 1972 Міжнародний союз охорони природи заніс снігового барса в Червоний список як «вид, що перебуває під загрозою».

Також 600—700 снігових барсів мешкають в зоопарках по всьому світі.

Територія країни Ареал,площа (км²) Оцінка чисельності(приблизно) Афганістан 50 000 100–200 Бутан 15 000 100–200 Китай 1 100 000 2 000–5 000 Індія 75 000 200–600 Казахстан 50 000 180–200 Киргизстан 105 000 150–500 Монголія 101 000  500–1 000 Непал 30 000 300–500 Пакистан 80 000 200–420 Таджикистан 100 000 180–220 Узбекистан 10 000 20–50

Снігові барси мешкають на наступних природоохоронних територіях: , в провінції Хайбер-Пахтунхва, Пакистан , в східному Ладакх, Джамму та Кашмір, Індія. на території Гілгіт-Балтистану, Пакистан. Національний парк Нанда-Деві, в штаті Уттаракханд, Індія (природний об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО). , Тибет, Китай. Національний парк Саґарматга, Непал (природний об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО). , західні гори Тянь-Шань, Сіньцзян-Уйгурський автономний район, Китай. Національний парк Долина квітів, Уттаракханд, Індія (природний об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО). , Долпа, Непал. , Баглунг, Непал. Національний парк Аннапурни, західний Непал. , західний Непал. , Бутан. Гобійський національний парк, Монголія. Убсунурська котловина, на територіальній межі Монголії і Республіки Тува Росія. , поблизу Аніні, Індія. Природний заповідник Аксу-Жабаглы, Казахстан. , Киргизстан. Катунський заповідник, Республіка Алтай, Росія. , Лахаул & Спіті, Гімачал-Прадеш, Індія. , Лахаул & Спіті, Гімачал-Прадеш, Індія. Національний парк Великі Гімалаї, Куллу, Гімачал-Прадеш, Індія. , Непал, Індія, Бутан.

Харчування Ірбіс є хижаком, що живе і полює поодинці. Найбільше він активний вночі, обходячи високогірні плато в пошуку здобичі. Основною здобиччю є нахур блакитний (Pseudois nayaur). Іншими є: козел гвинторогий, архар, баран азійський, тар, козоріг суматранський, горал, кабарга альпійська, свиня дика, пантолопа тибетська, ґоа, джейран, кулан, як дикий, бабак, заєць, пискуха, полівка. Взимку, спускаючись у ліси, полює на оленів, сарн і кабанів. У голодні часи він не гребує мишами та птахами. Як правило, ірбіс непомітно підкрадається до своєї здобичі та блискавично стрибає на неї. Часто використовує для цього високі камені, щоб несподівано повалити жертву додолу стрибком зверху й убити.

Розмноження Вагітність у снігового барса триває близько ста днів. За один раз самиця народжує від двох до п'яти кошенят, що відбувається, як правило, в укриттях між скелями. Віднедавна у зоопарках вдається отримати нащадків снігових барсів. Іноді в неволі на світ можуть з'явитися до семи кошенят за одні пологи.

Таксономія Первинно вид був описаний як Felis uncia. Пізніше його було розміщено у власному роді Uncia. Потім вид відносили то до роду Panthera, то Uncia. Зрештою, сучасні молекулярні дослідження свідчать на віднесення виду в межі роду Пантера, більше того він є близьким до виду тигр :

Інше Незаконне, але фінансово привабливе полювання за хутром снігового барса істотно скоротило його популяцію. На чорних ринках Азії шкура цього звіра може принести до 60 тисяч доларів. У всіх країнах свого існування сніговий барс знаходиться під охороною держави, але браконьєрство загрожує йому як і раніше. Останнім часом кількість снігових барсів злегка зросла і складає сьогодні близько шести тисяч особин, після того, як в 1960-х їх залишалася всього тисяча.

Сніговий барс є національним символом республік Північної та Південної Осетії. Також зображення барса використане в гербі міста Алмати. Стилізований крилатий ірбіс зображений на гербі Татарстану. Є національним хижаком Пакистану.

Примітки

Посилання

Сніговий барс фотогалерея на National Geographic Сайт Фонду збереження сніжного барса (http://www.snowleopard.org/ )