Не плутати з: Українські січові стрільці (УСС), Українські студенти за свободу (УСС), Союз українських студентських організацій під Польщею (СУСОП) та Центральний Союз Українського Студентства (ЦеСУС).
Український студентський союз (УСС) — центральне українське студентське об'єднання, що діяло у 1909–1914 та 1920–1921 роках. Союз створено за результатами I Всеукраїнського студентського з'їзду, що відбувся 11—14 липня 1909 року.
Одним із центральних напрямів діяльності Союзу була боротьба за створення окремого українського університету у Львові. УСС також провадив культурно-просвітницьку та видавничу діяльність, організовував роботу серед населення й скликав всеукраїнські студентські з'їзди. Одним із найвідоміших епізодів університетської боротьби стали події 1 липня 1910 року у Львівському університеті, під час яких загинув студент Адам Коцко, та подальший процес 101-го. У 1913 році Союз організував II Всеукраїнський студентський з'їзд, на якому поряд з університетським питанням обговорювали політичні завдання українського студентства та військову підготовку молоді.
Із початком Першої світової війни діяльність Союзу перервалася, а 1920 року організацію було відновлено. У липні 1921 року крайовий з'їзд українського студентства ухвалив створення приватного Українського університету, що стало кульмінацією багаторічної боротьби українського студентського руху за власну вищу школу. 29 квітня 1921 року львівська поліція закрила центральну структуру Союзу, а 12 жовтня була заборонена діяльність УСС. Окремі місцеві секції продовжували існувати й після цього, а новою крайовою студентською централею стала Українська крайова студентська організація (ПРОФОРУС). 1922 року було створено Центральний союз українського студентства (ЦеСУС), який у власній історичній традиції розглядав себе як продовжувача справи УСС.
Історія Заснування На початку XX століття у Львові діяло кілька українських студентських організацій, серед яких були «Академічна громада», що об'єднувала студентів Львівського університету, «Бандурист» — представників музичних навчальних закладів, «Медична громада», «Основа» при Львівській політехніці, кредитове товариство «Руська академічна поміч», спортивне товариство «Україна» та «Кружок правників». У липні 1909 року завершилися дискусії щодо створення загальної всеукраїнської студентської організації.
11—14 липня 1909 року у Львові відбувся I Всеукраїнський студентський з'їзд, який зібрав близько 500 учасників, серед яких було 12 представників із підросійської України. 11 липня засідання відбувалося у приміщенні єврейського товариства «Jad Charusim», а 12—14 липня — у залі львівського товариства «Сокіл». За результатами з'їзду було створено Український студентський союз (УСС).
15 вересня 1909 року Міністерство внутрішніх справ Австро-Угорщини затвердило статут нової організації, а 24 вересня Галицьке намісництво окремим рескриптом надало дозвіл на її діяльність.
Установчі збори УСС відбулися 7 листопада 1909 року. На них було сформовано першу Головну раду організації. Її головою став Микола Залізняк, заступником голови — Федір Замора, писарем — Лев Марків, касиром — Остап Левицький, господарем — Северин Левицький, бібліотекарем — Олександр (Лесь) Курбас. До складу Головної ради також увійшли Степан Данилович, Олег Калитовський, Осип Охримович, Володимир Лівінський, Олекса Черкаський та Володимир Юринець.
Того самого дня при УСС було створено Видавничу комісію. Її головою став Микола Чайковський, заступником — Микола Залізняк, секретарями — Іван Крип'якевич та Володимир Левицький. До складу комісії також увійшли Степан Маселя, Федір Замора, Володимир Дорошенко, Володимир Питлик, Володимир Юринець та Володимир Бриґідер.
1 січня 1910 року Видавнича комісія відновила видання студентського часопису «Молода Україна», який став друкованим органом УСС. Його редактором був Мирон Вітошинський, а наклад першого номера становив 1000 примірників.
Боротьба за український університет і процес 101-го
Одним із головних питань, навколо якого консолідувалося українське студентство на час створення УСС, була боротьба проти полонізації Львівського університету та за створення у Львові окремого українського університету. Після заснування Союзу університетське питання стало одним із основних напрямів діяльності організованого українського студентства.
1 липня 1910 року в залі товариства «Сокіл» зібралися 327 українських студентів. Після цього частина учасників перейшла до головного корпусу Львівського університету, де близько 200 студентів продовжили несанкціоноване віче в аудиторії № 3. Головував на зібранні Адам Коцко, який очолював Драматичну комісію УСС, а голова Союзу Микола Залізняк виголосив реферат, присвячений університетському питанню. Під час виступу Залізняка польські студенти почали зводити барикаду в коридорі. Залізняк і Коцко закликали учасників віча не реагувати на ці дії, однак після завершення виступу між українськими та польськими студентами почалася сутичка, що переросла у стрілянину.
Унаслідок сутички поранення отримали десять українських студентів; були поранені й польські студенти. Адам Коцко дістав вогнепальне поранення в голову і, не приходячи до пам'яті, помер на місці. Поліція затримала близько 300 українських студентів, із яких 127 було взято під попередній арешт. Серед заарештованих був також майбутній голова УСС Осип Навроцький.
4 липня 1910 року похорон Адама Коцка перетворився на багатотисячну українську маніфестацію. Над його могилою виступили, зокрема, Кость Левицький, Михайло Грушевський, Осип Назарук та Лонгин Цегельський. У грудні 1910 року до суду передали справу проти 101 українського студента. Серед підсудних був і голова УСС Микола Залізняк. Судовий процес розпочався 14 лютого 1911 року.
Серед затриманих після подій 1 липня був Євген Коновалець, однак він не входив до числа 101 підсудного. Під час процесу Коновалець і Курбас виступали як свідки; 20 травня 1911 року Коновальця заслухали у справі студента Павла Решетила. 4 липня 1911 року суд виніс вирок у справі 101-го. Винними було визнано 99 українських студентів, яким призначили різні міри покарання.
Розвиток і діяльність у 1911—1913 роках
Від 1911 року УСС розбудовував мережу повітових і міських секцій, через які поширював свою діяльність за межі Львова. У Львові діяли чотири секції УСС: I — студенток, II — імені Михайла Драгоманова, III — просвітня та IV — націонал-демократична. IV секцію відкрили 26 травня 1911 року; її першим керівником був Семен Магаляс, згодом — Володимир Пежанський, заступником якого був Тарас Франко. 11 грудня 1912 року Пежанського переобрали головою секції, а його заступником обрали Євгена Коновальця.
Одним із основних напрямів роботи Союзу залишалася просвітницька діяльність. При львівській філії товариства «Просвіта» діяв студентський просвітній гурток, який налічував близько 70 членів; його очолював Роман Дашкевич, а Коновалець виконував обов'язки представника «Просвіти». За звітністю УСС за 1911—1912 роки, члени Союзу виголосили 586 просвітянських рефератів, провели 21 курс та влаштували 48 аматорських вистав. За пізнішим свідченням Коновальця, щонеділі Союз відряджав у села по 50—60 студентів і студенток із рефератами та доповідями.
Просвітницька робота була пов'язана з видавничою діяльністю та поширенням української літератури. Видавнича комісія продовжувала серію «Дешева бібліотека», започатковану ще до створення УСС. За спогадами Осипа Навроцького, при культурно-освітній секції діяв так званий «Магазин», де студенти отримували книжки та брошури, які згодом поширювали під час просвітницьких виїздів у селаНавроцький О. Полковник Євген Коновалець (Формування його індивідуальности в передісторії і в початках Української Військової Організації) // Срібна сурма: Статті й матеріяли до діяння Української Військової Організації. Збірник II: Початки УВО в Галичині / ред. З. Книш. — Торонто: Срібна Сурма, б. р. — С. 124–145.. У 1913 році почав виходити часопис «Шляхи», який став друкованим органом УСС.
У 1912 році Союз очолював Осип Навроцький. На початку року Навроцький разом із Семеном Магалясом і Володимиром Гадзінським увійшов до студентської делегації, що вирушила до Відня у справі створення українського університету. За сприяння Олександра Колесси делегація отримала аудієнцію в міністра освіти.
15 грудня 1912 року було обрано новий склад Головної ради УСС: головою став Осип Когут, заступником голови — Антін Жила, архіваріусом — Роман Дашкевич, касиром — Євген Коновалець.
4 лютого 1913 року газета «Діло» опублікувала звернення «За український університет. Голос академічної молоді», у якому представники студентства закликали українське суспільство підтримувати боротьбу за створення українського університету у Львові. Звернення підписали 22 особи, серед яких були Осип Когут, Юрій Полянський, О. Гамораківна, Олена Степанів, Антін Жила та Євген Коновалець.
Паралельно в українському студентському середовищі тривала дискусія щодо військової підготовки молоді. У 1913 році виходив часопис «Відгуки», пов'язаний з Іваном Чмолою, який наголошував на необхідності військової підготовки українців. 22 лютого 1913 року Головна рада УСС опублікувала в «Ділі» заяву, в якій наголосила, що «Відгуки» не є органом Союзу чи іншої студентської організаціїДіло. — 1913. — Ч. 40. — 22 лютого..
3 квітня 1913 року Головна рада УСС скликала збори українських студентів Львова, у яких взяли участь близько 130 осіб. Голова Союзу Осип Когут представив напрями подальшої діяльності організації, Петро Дідушок виступив із доповіддю «Про потребу об'єднання нашої організації», Юліан Охримович — «Про значення і завдання студентського союзу», а Євген Коновалець — «Про стан університетської справи». Іван Чмола виступив із доповіддю про необхідність національної самооборони, зокрема шляхом створення стрілецьких дружин.
II Всеукраїнський студентський з'їзд
Навесні 1913 року УСС розпочав підготовку до II Всеукраїнського студентського з'їзду. До організаційної комісії входив, зокрема, Євген Коновалець, якого приблизно у квітні обрали головою IV секції Союзу. 1 червня орган УСС «Шляхи» опублікував програму з шести доповідей, а 26 червня до неї додали сьому — «Університетська справа», яку мав виголосити Коновалець.
II Всеукраїнський студентський з'їзд відбувся 2—4 липня 1913 року у великій залі Народного дому у Львові та зібрав до 500 студентів, зокрема з Відня, Чернівців, Граца, Кракова і Праги. На відкритті були присутні Кость Левицький, Степан Томашівський, Станіслав Дністрянський, Михайло Грушевський, Кирило Студинський та інші. З'їзд відкрив Петро Дідушок, а його головою обрали В. Левицького. Вітання учасникам надійшли від українських молодіжних і студентських товариств, зокрема із Санкт-Петербурга, Києва, Харкова та Одеси, а також від Івана Пулюя.
Проведення з'їзду було поєднане з відзначенням 40-річчя творчої діяльності Івана Франка. К. Заклинський виголосив доповідь «Українська молодь в Австрійській Україні за останні 40 років на тлі діяльності Івана Франка», а В. Котецький у доповіді «Молодь російської України, її завдання і конструкція» розглянув діяльність українського студентства в Російській імперії за попереднє десятиліття. Р. Секела запропонував надіслати до Франка делегацію з привітанням від усього українського студентства соборної України. У ході з'їзду виступив і сам Франко; його промову учасники зустріли гучними оплесками.