С-13 «Тулумба́с» (індекс УВ ВПС — 9-А-730) — радянська/російська некерована авіаційна ракета (НАР) калібру 122 міліметри, призначена для знищення літаків у залізобетонних укриттях, техніки та живої сили противника, що перебувають в особливо міцних укриттях.
С-13 використовуються обома сторонами війни під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року.
Історія розробки У першій половині 70-х років ірано-іракські збройні сутички та арабо-ізраїльські війни продемонстрували всьому світу, що колишні підходи до питань базування та маскування літаків на військових аеродромах застаріли. Стоянка машин у довгому ряду загрожує тим, що їх усіх можна разом позбутися «завдяки» одному літакові противника, що випадково подолав систему ППО. Обвалування відкритих стоянок також перестало виконувати свої захисні функції, оскільки зросла ефективність авіаційного озброєння.
На основі чужого бойового досвіду командування об'єднаних збройних сил НАТО у Європі оперативно почало розосереджувати свої літаки на військових авіабазах з різних типів індивідуальних укриттів. Досить добре замасковані укриття виготовляли з легкорозбірних конструкцій. На відкритій місцевості, де неможливо було сховати елінги, укриття відливали з бетону суцільним методом, використовуючи сталеві арматуру та внутрішнє гофроване противідкольне облицювання товщиною 5 мм.
Керівництво Радянського Союзу з метою відповіді на можливу агресію з боку НАТО вважало вкрай необхідним мати на озброєнні вітчизняних ВПС НАР, здатні пробивати аеродромні укриття аркового типу та ефективно вражати техніку, розміщену в них.
На підставі аналізу, проведеного в 1969 році, у «Точмаші» запропонували приділити увагу калібру 127 мм (аналог американської НАР Zuni), здатному зайняти проміжне положення між 57-мм і 240-мм НАР. Ці докази надалі використовували в Новосибірському інституті прикладної фізики (ІПФ) у роботах над 122-мм НАР сімейства С-13.
Розробкою перших своїх ракет Новосибірський інститут зайнявся у 1973 році. До 1979 року ракета С-13 «Тулумбас» надійшла на державні випробування з універсальним шестиствольним блоком УБ-13. Провідним інженером з ракети був призначений майор В. Торопов, провідним льотчиком — майор В. Мизін. На озброєння С-13 прийняли у 1983 році.
Тактико-технічні характеристики Ракети С-13 Позначення Зображення Тип Дальність пуску, м Швидкість, м/с Діаметр ДУ/БЧ, мм Довжина, мм Маса, кг Маса /, кг Примітки С-13ОФ осколково-фугасна 1600—3000 530 122/ 2898 69 33/7 450 осколків по 25—35 г С-13Д термобарична 1600—3000 530 122/ 3120 68 32/14,5 електромеханічний миттєвої дії підривник У-404, тротиловий еквівалент — 35-40 кг С-13ДФ Фугасна, споряджена об'ємно-детонуючою сумішшю 1600—3000 530 122/ 3105 69 32,7/19 Вибух за фугасною дією еквівалентний 24,5 кг тротилу. Прошиває бетонні стіни завтовшки до одного метра, а термобарична бойова частина спрацьовує всередині споруди С-13 проникаюча 1100—3000 650 122/90 2540 57 21/1,82 Пробиває 3 м ґрунту та 1 м бетону С-13Т проникаюча + осколково-фугасна 1100—4000 500 122/90 3100 75 21+16,3/1,8+2,7 Пробиває 6 м ґрунту та 1 м з/б Площа ураження ЗПС 20 м² С-13ОФС1 осколково-фугасна до 6000 122 2780 70 38/15,5 з неконтактними підривникамиС-13Бпідвищеної ефективності
Носії С-13 Літаки: Су-17/20/22, Су-25, Су-27, Су-30, Су-34, Су-35, МіГ-23БН, МіГ-27, МіГ-29 Вертольоти: Мі-8МСБ, Мі-24, Мі-28, Ка-29, Ка-50, Ка-52
Бойове застосування
Повномасштабне російське вторгнення 2022 року
С-13 активно використовуються обома сторонами війни.
Україна застосовувала Мі-8МСБ-В для завдання ракетних ударів некерованими 122-мм ракетами С-13. Пуск ракет відбувався з кабрирування.
Також українські Су-25 виходили на бойове завдання з блоками некерованих авіаційних ракет Б-13Л (кожен блок споряджений до 5 122-мм ракет С-13).
Див. також С-2 (НАР) С-3К С-5 С-8 РС-82 С-24
Примітки