Північно-Кавказький край () — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР у 1924—1937.
Північно-Кавказький край у 1924—1934 Перетворена 17 жовтня 1924 з Південно-Східної області й приєднаних Таганрізької й Шахтинської округ Донецької губернії Української СРР. Адигейської (Черкеської) АО, Карачаєво-Черкеської АО, Кабардино-Балкарської АО, Північно-Осетинської АО, Інгуської АО, Чеченської АО та Сунженського козацького округу.
Адміністративний центр — Ростов-на-Дону.
Адміністративний поділ на 1925 Декретом ВЦВК від 26 січня 1925 затверджено «Положення про Північно-Кавказький край з центром у місті Ростові-на-Дону». Край поділявся на 10 округів:
Армавірський округ, Донський округ, Донецький округ, Кубанський округ, Майкопський округ, Морозовський округ, Сальський округ, Ставропольський округ, Терський округ, Чорноморський округ, місто Грозний було у краї на правах 11-го округу;
й 4 автономні області;
Адигейська (Черкеська) АО, Кабардино-Балкарська АО, Карачаєво-Черкеська АО, Чеченська АО.
Національний склад на 1926 Національний склад Північно-Кавказького краю за даними перепису населення СРСР 1926 року: +національністьчисельність%росіяни3 841 06346,2 %українці3 106 85237,4 %чеченці296 2823,6 %вірмени162 1861,9 %осетини155 4001,87 %кабардинці139 6891,68 %німці93 9151,13 %інгуші72 0430,86 %черкеси64 0310,77 %карачаївці55 0680,66 %білоруси51 3170,6 %євреї42 4760,51 %балкарці33 2800,4 %інші……всього8 307 934100,0 % Переписом 1926 року враховувалося й козацьке населення (єдиний раз у СРСР), коли були пораховані всі, хто вказував свою національність як «козак» або «козачка», хоча у публічний доступ ця інформація так і не потрапила, а збиралася більше для внутрьодержавного вжитку.
Адміністративний поділ на 1926 рік У квітні 1926 Карачаєво-Черкеська АО розділена на Карачаєвську АО і Черкеський НО.
Станом на 17 грудня 1926 року в склад краю входили 12 округів, 7 автономних областей й 2 автономних міста, на правах округу: Адміністративна одиницяЦентрПлоща, км²Населення (1926), осіб.Армавірський округАрмавір21 524927 392Донецький округМіллерово17 550374 710Донський округРостов-на-Дону25 8091 132 270Кубанський округКраснодар35 8601 489 088Майкопський округМайкоп14 712330 135Сальський округСальськ36 882471 890Ставропольський округСтаврополь26 620727 585Сунженський округстаниця Слепцовська1 10234 888Таганрозький округТаганрог5 029268 394Терський округП'ятигорськ27 542643 369Чорноморський округНоворосійськ9 415291 437Шахтинсько-Донецький округШахти23 256540 376Адигейська (Черкеська) АОКраснодар3 027113 481Інгуська АОВладикавказ3 21885 133Кабардино-Балкарська АОНальчик10 105204 006Карачаєвська АОсело Мікоян-Шахар8 14264 613Північно-Осетинська АОВладикавказ6 177152 435Черкеський НОстаниця Баталпашинська3 027113 481Чеченська АОГрозний12 371509 860Владикавказ, автономне містоВладикавказ8478 346Грозний, автономне містоГрозний370127 087
Подальші зміни адміністративного поділу З огляду на адміністративно-господарське й культурне значення міста Ростов, об'єднаний пленум Донського окрвиконкома й Ростовсько-Нахічеванської міськради на підставі постанови Північно-Кавказького крайвиконкома від 24 жовтня 1928 року вирішив об'єднати з 1 листопада 1928 року міста Ростов й Нахічевань-на-Дону, виділивши їх у самостійну адміністративно-господарську одиницю з безпосереднім підпорядкуванням крайвиконкому.
1928 року Черкеський національний округ перетворений у Черкеську АО.
На початку 1929 року до Чеченської АО приєднано Сунженський козацький округ.
У серпні 1930 року постановою президії Північно-Кавказького крайвиконкома округи були скасовані. З 15 серпня 1930 року окрвиконкомоми були розпущені. На 1930 рік у Північно-Кавказькому краї було 87 районів, 7 національних автономних областей, 10 автономних міст.
У листопаді 1931 року до краю приєднано Дагестанська АРСР.
20 листопада 1933 року у північній частині краю створена Північна область (обласний центр — місто Міллерове).
У січні 1934 року Чеченська АО і Інгуська АО об'єднані у Чечено-Інгуську АО.
Північно-Кавказький край 1934—1937 роках 10 січня 1934 року з Північно-Кавказького краю було виділено Азовсько-Чорноморський край (західна частина краю). Крайовий центр було перенесено у П'ятигірськ.
У січні 1936 року крайовий центр переведений у місто Орджонікідзе.
У грудні 1936 року Кабардино-Балкарська АО, Північно-Осетинська АО і Чечено-Інгуська АО перетворені на Кабардино-Балкарську АРСР, Північно-Осетинську АРСР і Чечено-Інгуську АРСР відповідно. Вони і Дагестанська АРСР вийшли зі складу краю.
У березні 1937 року Північно-Кавказький край був перейменований на Орджонікідзевський край, який 12 січня 1943 року перейменований на Ставропольський край.
Адміністративний поділ у 1934—1935 роках Після поділу краю у 1934 році в складі краю:
Дагестанська автономна республіка, Кабардино-Балкарська автономна область, Карачаєвська автономна область, Північно-Осетинська автономна область, Черкеська автономна область, Чечено-Інгуська автономна область, Александровський район, Благодарненський район, Винодєленський район, Воронцово-Александровський район, Георгієвський район, Єссентуцький район, — було скасовано того ж року, Ізобільно-Тищенський район, Курсавський район, Медвеженський район, Мінераловодський район, Моздоцький район, Невинномиський район, Новоалександровський район, Петровський район, Прикумський район, Ставропольський район, Туркменський район.
Адміністративний поділ у 1935—1937 роках 1935 року впроваджено новий поділ на райони та автономні утворення у складі краю. Замість 17 районів у краї стало 43 райони, підлеглих безпосередньо Північно-Кавказького крайвиконкому:
Александрійсько-Обільненський район, Александровський район, Аполлонський район, Арзгирський район, Архангельський район, Благодарненський район, Бурлацький район, Вінодєленський район, Воронцово-Александровський район, Георгієвський район, Гофіцький район, Дмитрієвський район, Єгорлицький район, Єссентукський район, Железноводський район, Ізобільненський район, Кисловодський район, Курсавський район, Курський район, Лєвокумський район, Лібкнехтовський район, Медвеженський район, Мінераловодський район, Митрофановський район, Моздоцький район, Нагутський район, Наурський район, Невинномисський район, Новоалександровський район, Новоселицький район, Петровський район, Прикумський район, П'ятигорський район, Совецький район, Солдато-Александровський район, Спіцевський район, Ставропольський район, Старомар'євський район, Степновський район, Суворовський район, Труновський район, Туркменський район, Шпаковський район.
У склад краю також входили:
Дагестанська АРСР, Кабардино-Балкарська автономна область, Карачаєвська автономна область, Північно-Осетинська автономна область, Черкеська автономна область, Чечено-Інгуська автономна область.
Перейменовано
Медвеженский район й с. Медвежьє на Євдокимовський район та на с. Євдокимовське, Вінодєленский район на Іпатовський район, Митрофановський (колишній Дівенський район) — на Апанасенковський район, Прикумський — на Будьонновський район, Ставропольский — на Ворошиловський район, місто Ставрополь — на місто Ворошиловськ.
Утворено
Каясулинський район у складі Дагестанської АРСР.
Зміни за Конституцією СРСР 1936 року Після прийняття Конституції СРСР 1936 року Кабардино-Балкарська, Північно-Осетинська й Чечено-Інгуська автономні області перетворені на АРСР (Автономні Радянські Соціалістичні Республіки) й разом з Дагестанської АРСР виділені зі складу Орджонікідзевського краю у самостійні адміністративно-територіальні утворення у складі РРФСР.
Див. також
Південно-Східна область РСФРР Азово-Чорноморський край Південно-Східний Союз
Джерела Невідома Східна Україна Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 Акопян В. З. Национальные районы и их официальный язык (Армянские районы Северного Кавказа в 20-е годы). Центр понтийско-кавказских исследований. Краснодар, 1995 Административно-территориальное деление Северо-Кавказского края в официальных документах // Донской временник / Донская государственная публичная библиотека. Ростов-на-Дону, 2010—2014.
Примітки