Барменський планетарій — планетарій, відкритий у 1926 році в німецькому місті , яке тепер є районом Вупперталя. Коли планетарій був відкритий, він став одним із найбільших і найсучасніших у світі планетаріїв. У 1943 році він був пошкоджений під час , після війни будівля продовжувала поступово руйнуватись, а в 1955 році її руїни остаточно знесли.
Історія 21 жовтня 1924 року, після демонстрації нового типу оптичної проєкційної технології компанією Carl Zeiss з Єни, місто Бармен вирішило побудувати планетарій нового типу. Місцем розташування спочатку обрали нижню вхідну зону Barmer Anlagen. Однак після протестів місцевих жителів місце розташування майбутнього планетарію перенесли на територію над .
Керівник міського планування Рюкле разом з інспектором з міського планування Келером взяли на себе архітектурне планування, яке передбачало великі відкриті сходи до вестибюлю розміром 11 × 4 метри та прилеглу купольну конструкцію із залізної мережі з пемзобетонною оболонкою діаметром 24,7 метрів і висотою 15 метрів. Троє дверей у вестибюль були обрамлені скульптурами Марса та Венери, зробленими з вапняку, роботи скульптора . У середині купола встановили 1,7-тонний гантелеподібний проєкційний апарат фірми Carl Zeiss, який міг проєктувати на стіни купола зоряне небо в будь-якій точці світу. Універсальний проєктор під назвою Модель II був вдосконаленою версією пристрою, створеного для . Завдяки 119 вбудованим у пристрій окремим проєкторам проєкторам можна було відображати 8900 зір, Чумацький Шлях, туманності та зоряні скупчення, а також Сонце, Місяць і п’ять планет. Купол вміщував понад 600 відвідувачів. Будівництво обійшлося в 350 000 рейхсмарок.
18 травня 1926 року о 17:00 мер міста Бармен урочисто відкрив планетарій. На церемонії були присутні 500 гостей. Науковим керівником планетарію став Еріх Гоффманн, який з 1920 року був штатним учителем фізики та математики в .
Барменський планетарій залишався найбільшим у своєму роді всього п'ять днів: сусіднє місто Дюссельдорф тоді ж побудувало планетарій на березі Рейну як частину нової споруди для виставки , ймовірно, надихаючись прикладом Бармена. Дюссельдорфський планетарій був ще більшим, і його навіть можна було використовувати як бальний зал.
Барменський планетарій у перші роки свого існування був головною візитівкою міста. У наступні роки інтерес до нього різко впав, що могло бути пов’язано з конкуренцією з боку Дюссельдорфського планетарію та наслідками Великої депресії. У 1931 році регулярні лекції в планетарії припинили. З 20000 відвідувачів планетарію за 1935 рік лише 650 відвідували публічні демонстрації, решта були шкільними класами та іншими закритими групами. Планетарій не виконав вимогу націонал-соціалістів адаптувати свою програму до їхньої пропаганди, що, ймовірно, і спричинило відсутність фінансування планетарію.
30 травня 1943 року стався . Планетарій був лише незначно пошкоджений, отримавши тріщину в куполі. Але його вчасно не відремонтували, тому вода проникла всередину і пошкодила конструкцію. Грабіжники викрали проєкційну апаратуру та інше технічне обладнання, а дві скульптури стали жертвами вандалізму. Після Другої світової війни будівля поступово руйнувалась, поки від купола не залишився лише залізний каркас. Остаточно будівлю знесли в 1955 році. 1997 року на згадку про будівлю планетарію встановили меморіальну дошку.
Примітки
Література
Margot Sundermann: Das Planetarium in Barmen – Blütezeit und Dornröschenschlaf. In: Geschichte im Wuppertal, 1994 (Jg. 3), S. 122–132
Посилання
Die ersten Planetarien von 1923 bis 1939 – Barmen (Wuppertal). In: www.planetarium-online.info. Archiviert vom Original am 5. Februar 2006; abgerufen am 17. März 2024. Mit der Bergbahn zu den Sehenswürdigkeiten auf den Südhöhen. In: Talmagazin. 19. April 2005, archiviert vom Original am 29. September 2007; abgerufen am 17. März 2024. Barmen Planetarium. In: Worldwide Planetariums Database. Abgerufen am 17. März 2024 (englisch).