Європе́йська пате́нтна конве́нція (ЄПК), також відома як Конве́нція про ви́дачу європе́йських пате́нтів від 5 жовтня 1973 року — багатосторонній міжнародний договір, що засновує Європейську патентну організацію (ЄПОрг) та забезпечує автономну правову систему, відповідно до якої видаються європейські патенти. Термін «європейський патент» використовується для позначення патентів, виданих відповідно до Європейської патентної конвенції. Однак європейський патент — це не унітарне право, а група по суті незалежних патентів, які мають юридичну силу на національному рівні та які можуть бути відкликані на національному рівні, які підлягають централізованому анулюванню або звуженню як група відповідно до двох типів уніфікованих процедур після видачі: обмежена в часі , яку може ініціювати будь-яка особа, крім власника патенту, і , які можуть бути ініціюється лише власником патенту.

ЄПК забезпечує правовий ґрунт для видачі європейських патентів через єдину гармонізовану процедуру в Європейському патентному офісі (ЄПО). Одна однією мовою може бути подана до ЄПО у Мюнхені, до її філії в Гаазі, до його підрозділу в Берліні,Decision of the President of the European Patent Office dated 10 May 1989 on the setting up of a Filing Office in the Berlin sub-office of the European Patent Office , OJ 1989, 218 або до національного патентного відомства Договірної Держави, якщо це дозволяє національне законодавство Держави.

Відповідно до Національної програми адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС), ухваленої Кабінетом Міністрів України 1 квітня 2026 року, Україна офіційно закріпила курс на приєднання до Європейської патентної конвенції. Як ключовий етап підготовки уряд визначив необхідність розробити інституційний план для адаптації національної системи до стандартів Європейської патентної організації.

Історія У вересні 1949 року французький сенатор Анрі Лоншамбон запропонував Раді Європи створити Європейський патентний офіс. Його пропозиція, відома як «план Лоншамбона», ознаменувала початок роботи над європейським патентним правом, спрямованим на «європейський патент». Однак Комітет експертів Ради з патентних питань не визнав його план можливим. Тим не менш, засідання Комітету призвели до двох конвенцій: однієї про формальності, необхідні для патентних заявок (1953 р.) і іншої про міжнародну класифікацію патентів (1954 р.).G. W. Tookey, Patents in the European Field in Council of Europe, Council of Europe staff, European Yearbook 1969, Martinus Nijhoff Publishers, 1971, pages 76–97, . Потім Комітет Ради продовжив свою роботу над матеріальним патентним правом, результатом чого стало підписання Страсбурзької патентної конвенції в 1963 році.

У 1973 році відбулася Мюнхенська дипломатична конференція для створення Європейської системи видачі патентів, після чого в Мюнхені було підписано Конвенцію (конвенцію іноді називають «Мюнхенською конвенцією»). Підписання Конвенції стало завершенням десятирічної дискусії, під час якої Курт Гертель, якого багато хто вважає батьком Європейської патентної організації, та Франсуа Савіньон відіграли вирішальну роль.

Конвенція була офіційно підписана 16 країнами 5 жовтня 1973 року.

Конвенція набула чинности 7 жовтня 1977 року для наступних перших країн: Бельгії, Німеччини (тоді Західної Німеччини), Франції, Люксембургу, Нідерландів, Швейцарії та Сполученого Королівства, а також 1 травня 1978 року для Швеції. Проте перші патентні заявки були подані 1 червня 1978 року (дата встановлена Адміністративною радою, яка провела своє перше засідання 19 жовтня 1977 року). Згодом інші країни приєдналися до ЄПК.

ЄПК є окремою від Європейської Унії (ЄУ), і її членства не стосується; Швейцарія, Ліхтенштейн, Туреччина, Монако, Ісландія, Норвегія, Північна Македонія, Сан-Марино, Албанія, Сербія, Сполучене Королівство та Чорногорія є сторонами ЄПК, але не є членами ЄУ. Крім того, ЄУ не є учасницею ЄПК, хоча всі держави-члени ЄУ є учасниками ЄПК. Станом на березень 2025 року Конвенція діє в 39 країнах. 1 жовтня 2022 року Чорногорія стала 39-ю Договірною державою.

Дипломатична конференція була проведена в листопаді 2000 року в Мюнхені для перегляду Конвенції, серед іншого, щоб включити в ЄПК нові розробки в міжнародному праві та додати рівень судового перегляду рішень . Переглянутий текст, неофіційно названий , набула чинности 13 грудня 2007 року.

Угоди про співпрацю з державами, які не є учасницями договору: угоди про продовження та підтвердження

Договірні держави та держави, що розширили або підтвердили угоду, детально (з датами набрання чинності).Договірні держави Європейської патентної конвенції, з відповідною датою набуття чинностіДатиДержави7 жовтня 1977Бельгія, Німеччина (тоді Західна Німеччина), Франція, Люксембург, Нідерланди, Швейцарія, Сполучене Королівство1 травня 19781 грудня 19781 травня 19791 квітня 19801 жовтня 19861 січня 19901 грудня 19911 січня 19921 серпня 19921 березня 19961 квітня 19981 листопада 20001 липня 20021 грудня 20021 січня 20031 березня 20031 березня 20041 листопада 20041 грудня 20041 липня 20051 березня 20071 січня 20081 січня 20091 липня 2009EPO web site, San Marino accedes to the European Patent Convention , Updates, 8 May 2009. Consulted on 8 May 2009. See also EPO, San Marino accedes to the European Patent Convention , EPO Official Journal 6/2009, p. 396.1 травня 2010Albania accedes to the European Patent Convention , Updates, 1 March 2010. Consulted on 2 May 2010.1 жовтня 2010Serbia accedes to the European Patent Convention , 30 July 2010. Consulted on 31 July 2010.1 жовтня 2022Держави, які мають угоду з Європейським патентним офісом (ЄПО) про розширення (E) або валідацію (V), з відповідною датою набрання чинностіДатиДержави1 грудня 2004 (E)1 березня 2015 (V)1 листопада 2015 (V)1 грудня 2017 (V)1 березня 2018 (V)15 січня 2024 (V)Держави, які мали угоду про продовження терміну дії з ЄПВ, і які зараз є Договірними державами ЄПК: "Extension and validation of European patent applications and patents to/in states not party to the EPC" > "General remarks".Період, протягом якого діяла угодаДержавиВідДо1 березня 199430 листопада 20021 березня 199431 грудня 20075 липня 199430 листопада 20041 травня 199530 червня 20051 лютого 199630 квітня 201015 жовтня 199628 лютого 20031 листопада 199731 грудня 20081 листопада 200430 вересня 20101 березня 201030 вересня 2022 Протягом історії ЄПК деякі держави, які не є учасницями, укладали угоди про співпрацю з Європейською патентною організацією, відомі як угоди про розширення або валідацію. Потім ці держави стали «державами розширення» або «державами перевірки», що означає, що європейські патенти, видані ЄПО, можуть бути поширені на ці країни шляхом сплати додаткових зборів і виконання певних формальностей. Такі угоди про співпрацю укладаються президентом Європейського патентного офісу від імені Європейської патентної організації згідно зі статті 33(4), вони не ґрунтуються на «прямому застосуванні ЄПК, а виключно на національному законодавстві, створеному за зразком ЄПК», і існують, щоб допомогти у встановленні прав національної власності в цих державах. Як і у випадку з державами-учасницями ЄПВ, права, надані європейським патентам, підтвердженим/поширеним на ці держави, є такими самими, як і національні патенти в цих державах. Однак поширення європейського патенту або патентної заявки на ці держави «не підпадає під юрисдикцію апеляційних палат [ЄПО]».

Станом на жовтень 2022 року Боснія і Герцеговина має угоду про продовження дії з ЄПО, щоб фактично цю державу можна було вказати в європейській патентній заявці. Кілька інших «держав розширення» з тих пір стали державами-учасницями ЄПК. Крім того, так звані «угоди про перевірку» з Марокко, Молдовою, Тунісом і Камбоджею також діють з 1 березня 2015 року, 1 листопада 2015 року, 1 грудня 2017 року та 1 березня 2018 року відповідно. Наступна угода про валідацію була підписана з Грузією 31 жовтня 2019 року та набула чинности 15 січня 2024 року.

Правова природа і зміст Європейська патентна конвенція є «спеціальною угодою у значенні статті 19 Конвенції про охорону промислової власності, підписаної в Парижі 20 березня 1883 року та востаннє переглянутої 14 липня 1967 року, а також регіональним патентним договором у значенні статті 45, параграфа 1 Договору про патентну кооперацію від 19 червня 1970 року». See also Enlarged Board of Appeal opinion G2/98 , "Reasons for the Opinion", point 3, first sentence: "The EPC constitutes, according to its preamble, a special agreement within the meaning of Article 19 of the Paris Convention". Європейська патентна конвенція наразі не веде до видачі централізованих патентів у всіх 39 країнах, хоча патент Європейської Унії забезпечить унітарну дію: централізована правова сила у 24 з 27 країн Європейської Унії.

Зміст Конвенції включає кілька текстів на додаток до основних 178 статей. Ці додаткові тексти, які є невід’ємними частинами Конвенції:

«Імплементаційний регламент Конвенції про видачу європейських патентів», широко відомий як «Імплементаційний регламент». Функція Інструкції про впровадження полягає у «більш детальному визначенні того, як слід застосовувати статті». У разі протиріччя між положеннями ЄПК та положеннями Імплементаційних інструкцій перевагу мають положення ЄПК. «Протокол про юрисдикцію та визнання рішень щодо права на видачу європейського патенту», широко відомий як «Протокол про визнання». Цей протокол стосується права на видачу європейського патенту, але застосовується виключно до європейських патентних заявок. «Протокол про привілеї та імунітети Європейської патентної організації», широко відомий як «Протокол про привілеї та імунітети»; «Протокол про централізацію Європейської патентної системи та про її запровадження», широко відомий як «Протокол про централізацію»; «Протокол про тлумачення статті 69 Конвенції»; «Протокол щодо штату Європейського патентного відомства в Гаазі», широко відомий як «Протокол щодо персоналу».

Матеріальне патентне право Одна з найважливіших статей Конвенції, стаття 52(1) під назвою «Патентоздатні винаходи», говорить:

Ця стаття є «фундаментальним положенням ЄПК, яке регулює патентоспроможність винаходів».

Однак ЄПК надає додаткові вказівки щодо того, що можна патентувати, а що ні. Зокрема, ЄПК встановлює виключення згідно зі статтею 52(2) і (3) EPC та виключення згідно зі статтею 53 ЄПК.

По-перше, відкриття, наукові теорії, математичні методи, естетичні твори, схеми, правила та методи виконання розумових дій, ігор або ведення бізнесу, комп’ютерні програми та представлення інформації не вважаються винаходами і виключаються з патентоспроможності лише в тій мірі, в якій винахід стосується цих сфер як таких. Це «негативний, невичерпний список того, що не слід розглядати як винахід у значенні статті 52(1) ЄПК». (Для отримання додаткової інформації див. також: ).

Другий набір виключень або винятків включає:

Винаходи, що суперечать «публічному порядку» або моралі (стаття 53(a) ЄПК), Сорти рослин або тварин і, по суті, біологічні процеси для виробництва рослин і тварин (стаття 53(b) ЄПК), і Методи лікування тіла людини або тварини шляхом хірургічного втручання або терапії та діагностичні методи, що застосовуються на тілі людини або тварини (стаття 53(c) ЄПК), які були виключені з «соціально-етичних міркувань і міркувань громадського здоров’я». Однак продукти, «зокрема речовини або композиції», призначені для використання в будь-якому з цих терапевтичних або діагностичних методів, не виключаються з патентоспроможності.

Процедура видачі

Конвенція також містить положення, що встановлюють вимоги до подання європейських заявок, процедуру видачі, процедуру оскарження та інші аспекти, пов’язані з судовим переслідуванням патентних заявок відповідно до Конвенції.