Фестиваль альтернативної літератури (хорв. Festival alternativne književnosti, FAK) — літературний проєкт, започаткований у лютому у 2000 році в Хорватії з метою популяризації сучасної прози та створення нових платформ для її просування. Його заснували Ненад Різванович, Хрвойє Освадіч і Боривой Радакович, а перший захід відбувся 13–14 травня 2000 року в осієцькому кафе «Voodoo» під керівництвом Круно Локотара.
Концепція FAK задумували як фестиваль публічного читання прози, де письменники могли вільно представляти свої твори без жодних обмежень, а аудиторія — активно взаємодіяти з авторами. Фестиваль мав суворі правила:
дозволялося читати лише прозу, написану не більше ніж за рік до виступу; вхід був платним; захід проводився виключно в місцях із баром.
Фестиваль не підтримувався державними установами, а фінансувався виключно за рахунок спонсорів.
FAK об’єднав літераторів різних творчих напрямків, яких, однак, поєднувала схильність до неореалізму, сучасної міської розмовної мови та соціальної критики. Їхні твори порушували теми молоді у травмованій післявоєнній Хорватії, висміювали націоналістичні міфи та зображували повсякденні проблеми суспільства.
Розвиток фестивалю Під час першого заходу виступили одинадцять авторів, серед яких: Крешимир Пінтарич, Татьяна Громача, Борис Маруна, Анте Томич, Тарік Куленович, Драго Орлич, Зоран Ферич, Зориця Радакович, Едо Попович, Джермано Сенянович і Боривой Радакович.
Фестиваль швидко здобув популярність, і до кінця 2000 року подібні заходи відбулися у Загребі та Пулі. У наступні роки було організовано 15 подій, а серед учасників були не лише хорватські автори, а й письменники з Великої Британії, Словенії та Сербії.
Загалом у FAK взяли участь приблизно 80 письменників, серед яких постійними учасниками стали Міленко Єргович, Сенко Каруза, Юріца Павичич, Роберт Перишич, Роман Симич, Горан Трібусон, Симо Мраович і Франці Блашкович.
FAK сприяв розвитку хорватської літератури не лише через публічні читання, а й через видання кількох книг, зокрема збірки "FAKat" (2001) та двомовного видання "Hrvatske noći" (2005), до якого увійшли тексти хорватських та британських письменників.
З часом фестиваль почали називати Фестивалем А-літератури(хорв. Festival A književnosti) і навіть проголосили його вершиною хорватської літературної сцени.
FAK-івці активно взаємодіяли з медіа, давали інтерв’ю, говорили про літературу, політику та суспільні проблеми.
Розпад Розпад FAK розпочався в грудні 2003 року після публічного конфлікту між Ведраною Рудан і Аріяною Чуліною. Медійні суперечки призвели до внутрішніх розколів серед організаторів та учасників, що зрештою спричинило припинення фестивалю.
Вплив Фестиваль значно сприяв популяризації літератури серед широкої публіки та вважається попередником таких подій, як сплітський Pričigin та загребська премія «Prozak» i «Na vrh jezika».Його ідейний натхненник Круно Локотар пізніше організував численні літературні заходи та заснував премії для молодих авторів, серед яких Марко Погачар і Олья Савичевич Іванчевич.
Контроверсії Попри популярність, FAK часто зазнавав критики. Деякі літературознавці вважали, що фестиваль надто орієнтований на медіа та позбавлений глибокого літературного аналізу. Дехто з учасників навіть вимагав закриття програм, які критикували фестиваль, що викликало суперечки щодо його альтернативності та можливих авторитарних тенденцій. Єдине, чого бракувало фестивалю, – це літературна критика, однак самі його учасники не вважали це проблемою. Вони покладалися на підтримку аудиторії та взаємне схвалення серед колег.
Примітки