Ільяс ібн Махмуд ібн Мухаммад ібн Амір ал-Цудахарі (ал-Цудакарі) ал-Аматхаркмакі ад-Даргі, або Ільяс Цудахарський (1829, Аметеркмахи, Акуша-Дарго — 1904/1905, Казань, Казанська губернія, Російська імперія) — дагестанський учений-суфій кінця XIX століття, який зробив істотний внесок у розвиток теорії і практики суфізму в Дагестані. Халідійський шейх накшбандійського тариката. 1888 року засланий царською владою на заслання вглиб Росії, де згодом і помер від хвороби.

Біографія

Народився в селищі Аметхаркмакі — відсілку Цудахара — в сім'ї вільного уздені Мухаммада. Відомості про дати народження та смерть суперечливі. Згідно з листами сучасників з його рідного села — він народився 1829 року. За даними, озвученими на конференції пам'яті Ільяса він народився 1836 і помер у 1904—1905 роках. Як вказує дослідник Магомед Абдуллаєв, інші джерела вказують 1827 і 1908 відповідно.

Крім рідної даргинської мови, Ільяс знав також кумицьку й арабську. У Цудахарі займався вивченням ісламської юриспруденції в Ільяса сина Алібека. Як пише сам Ільяс, він вивчав науки в даргинських селах Акуша, Мугі, Урахі. Пізніше проходив навчання також у селах Кака-Шура та Доргелі. Згодом Ільяса зацікавив накшбандійський тарикат, для вивчення якого він став учнем Ахмеда-Хаджі з Дангулі, пізніше почав навчатися в Абдурахмана-Хаджі ас-Сугурі, від якого отримав іджазу накшбандійського тарикату.

Після смерті Абдурахмана Ільяс почав відкрито проповідувати тарикатське вчення. До нього звідусіль стікався народ. Його учнем був і шейх Алі-Хаджі Акушинський. Царська адміністрація бачила в подібній народній популярності шейха можливість чергового антиросійського повстання, через що 1888 року Ільяс і ще 5 шейхів (Мухаммад-Хаджіяв Османов з Кікуні, Абдаллах Хаджіяв з Гімрі, Сулайманхаджжі з Апши, Узун-Хаджі з Салта, Мусаа Хаджияв з Кукні) були заарештовані та заслані вглиб Росії.

В архівній довідці про арешт Ільяса-Хаджі сказано, що він був засланий у віддалені місця Сибіру «за розповсюдження серед населення Дагестану мусульманського вчення „тарикат“ і виклик надмірного розвитку релігійного фанатизму». Після клопотання вони отримали дозвіл на приміщення в одній із внутрішніх губерній, призначили Самарську губернію. У довідці також описують Ільяса: «Від роду 60 років, одружений, атестований як „хороший“».

Як пише Назір ад-Дургелі, під час заслання до нього йшли люди з усіх кінців Дагестану, Казані й інших місць. Він товаришував з вченими шейхами Казані, Татарії. Ісмаїл Ґаспринський, редактор газети «Тарджуман», надіслав йому листа, в якому хотів знати про спосіб переписування Корану дрібними літерами, розміром з долоню. Ільяс відповів на це згодою і відправив на його адресу вірші, висловивши подяку. Після цього маленький Коран, який надрукували в Бахчисараї, набув широкого поширення в інших областях.

Після більш ніж шестирічного перебування в царському засланні Ільяс тяжко захворів і перебував у такому стані цілий рік. З ним у засланні знаходилися його дочка Аматулла та сини Махмудгаджі та Мухаммадгаджі, які дбали про нього під час хвороби.

Помер 24 квітня 1904 року або 1905 року у засланні в Казані, його тіло перевезли в Дагестан і поховали в Параулі.

Дві його дочки були одружені і залишилися на батьківщині: Хапісат — у селищі Каракадані Левашинського району та Напісат — у селищі Тебек Акушинського району.

Праці Знаний як автор двох праць: арабомовний твір «Суллам ал-мюрид» ( у перекладі «Сходи мурида») і «Кіфая ал-мюрид фі-т-таріка ат-тавхід» («Достатність для мурида на шляху єдинобожжя») кумицькою. Праці видали в Казані 1904 року. Дві рукописні копії «Кіфая ал-мурид» знаходяться в параульській джума-мечеті.

За своєю структурою «Кіфая ал-мурид» складається з основних розділів: іман, іслам й іхсан.

Перший розділ присвячений основним поняттям ісламської догматики: віру у Всевишнього, опис Його атрибутів, віру в ангелів, у священні книги й інше. Другий розділ про мусульманське право містить мінімум знань для вступу в тарикат. Третій розділ розглядає питання суфійської етики, а також практики накшбандійського тарикату. Докладно розглянуто порядок й умови покаяння, ініціація адептів у тарикат, а також практика індивідуального та колективного зікра.

В іншому творі «Суллам алмурид» наводиться сильсиля (ланцюжок) тарикатських шейхів, починаючи від пророка Магомета до самого Ільяса Цудахарського. Детально розглядається зікр — таємний зікр, гучний, зікр серцем, правила колективного зікра, наводяться хадиси про зікр. Шейх роз'яснює, що вважається «достовірною істиною», «достовірним джерелом», прикріплює слова шейхів тарикатів на цю тему.

Пам'ять На місці могили шейха знаходиться зіярат (місце паломництва). 21 жовтня 2004 року за підтримки глави Махачкали Саїда Амірова організовано вечір пам'яті на честь 175-річчя від дня народження Ільяса-Хаджі. Участь у події взяли глави адміністрацій, наукова та творча інтелігенція й інші. Свої доповіді представили: Д. Аміров — «Шейх Ільяс-Хаджі Цудахарі — відомий релігійний, суспільно-політичний діяч, популярний тарикатський шейх і мусульманський алім»; Магомед Абдуллаєв — «Тарикатські погляди шейха Ілляса-Хаджі» й інші. Після виступили релігійні діячі з доповіддю про накшбандійський тарикат.

Примітки

Література

Посилання