Паланка — село в Уманському районі Черкаської області, розташоване на погорбованій рівнині Придніпровської височини, на річці Паланка. Село розташоване за кілька кілометрів від Умані, яка має велику історію. Тому історія Паланки тісно переплітається з історією міста.

Давні часи

Поєднання вигідних природних умов призвело до заселення території сучасного села ще з давніх часів. В Уманському районі, де міститься Паланка, зафіксована досить висока концентрація та щільність поселень племен трипільської культури.Словник-довідник з археології. Н. О. Гаврилюк — Київ, 1996 Під час археологічних розкопок в селі та прилеглих землях було віднайдено 3 таких поселення. Мотики із кісток, сліди зерна в перепаленій глині свідчать про те, що трипільці, які проживали тут, займались землеробством. Крім кістяних та кам'яних знарядь праці, було знайдено і мідні вироби, зокрема наконечник списа, який зберігається в Уманському краєзнавчому музеї. Цей експонат засвідчує, що трипільці також займались і полюванням.

Про те, що дана місцевість була залюднена у добу бронзи, свідчать 2 поселення, але остаточно не вдалось ідентифікувати, які ж племена тут мешкали.

В урочищі Зелений Гай було виявлено 2 зольники, що характерні для племен білогрудівської культури. Експедиції науковців із Києва досліджували їх у 1954 та 1981 роках, але так і не змогли точно встановити їхню приналежність. Ці зольники являють собою підвищення до 4 м, діаметром 35 м.Археологія та стародавня історія України. М. О. Чмихов — Київ, 1992

На території Уманщини на початку 1970-х років було виявлено пам'ятки кімерійської доби та скіфського походження.Археологічні пам'ятки Уманщини. В. О. Стефанович — Умань, 1974 У період сарматської колонізації скіфи були асимільовані та інкорпоровані в нову етнічну спільноту. Сарматський період хронологічно охоплює III ст. до н. е. — IV ст. н. е. Етнічна дифузіяЕтнічна дифузія. Мала енциклопедія етнодержавства. В.Школьник — Київ, 1996, яка відбулася між частиною сарматів і корінним населенням, проявилась у черняхівській культурі.Нарис історії Уманщини. Монографія — Київ, 2001 Навколо села було знайдено 3 пам'ятки цієї культури, дослідження яких вів краєзнавець та дослідник Уманщини Г. Ю. Храбан. Перше поселення, виявлене в 1961 році, знаходиться на полі, на правому березі річки Паланки. Тут виявлені знахідки гончарного і ліпленого посуду. Друге поселення випадково знайдене на відстані близько 400 м на захід від першого поселення, на лівому березі річки Паланки проти впадання в неї річки Кочержинки. Тут знайдено декілька уламків черняхівської гончарної кераміки, а також уламки ліплених горщиків. Третє поселення випадково знайдене біля самого верхів'я річки Хутірної, яка впадає в селі Городецькому в річку Уманку. На лівому березі цього струмка зустрічаються уламки гончарної черняхівської кераміки.Матеріали та дослідження по археології СРСР — Москва, 1964

Поблизу села також було виявлено 2 археологічні пам'ятки VI–IX стст., що свідчать про наявність слов'янських поселень, ймовірно предків уличів. Згодом в X—XI стст. русичі будуть стримувати потужну експансію кочовиків на землі Київської Русі. Літописи свідчать, що з 1068 по 1215 роки половці здійснили близько 35 нападів, доки завоювали цю землю. На думку Г. П. Бевза, Уманщина з територією сучасного села понад 200 років входила до складу половецької держави Куманії. Про те, що територія Паланки була ареною боротьби руських князів з кочовиками південного степу, ми знаходимо підтвердження в Іпатіївському літопису.Умань. Історико-географічний та економічний нарис — Черкаси, 1957

У давньоруську добу регіон відігравав спочатку роль порубіжної, а згодом буферної території, бо не входив до складу Київської Русі. Але, ймовірно, тут були укріплені городки або ж навіть фортеці. Це припущення ґрунтується на легенді, яка оповідає, що на місці сучасного села Паланки, зокрема західної його частини, було місто Кудрин (Кудрик). Під час монгольської навали в XIII ст. місто було вщент зруйноване. Від Кудрина лишилась одна церква, та й та потім була зруйнована. Старожили кажуть, що в урочищі Дубина є закидана криниця. Якщо на Великдень зранку прикласти до неї вухо, то можна почути дзвін. Місто так і не було відновлене. На полі «Середина» й досі знаходять пам'ятки тієї доби: залишки будівель, посуд, перепалену глину. Слід згадати і про так званий Болохівський рух, який був поширений на межі кордонів великих південно-західних князівств — Київського та Галицько-Волинського.

Литовсько-польська доба

Початок XIV ст. ознаменувався посиленням литовського проникнення на південно-західні руські землі, зокрема правобережне Подніпров'я та землі села Паланки. Посилення влади Великого князівства Литовського та розширення її кордонів за рахунок князівств не могло не вплинути на долю Уманщини, яка займала крайнє положення і фактично відділяла Поділля від степу. Саме з цієї причини регіон досить швидко звільняється з-під татарської зверхності. У 1363 році неподалік майбутнього села, на річці Синюха, відбулась битва між об'єднаним литовсько-руським військом та монголо-татарами.Битва біля Синіх Вод 1362 р. Український історичний журнал (№ 2). Ф. М. Шабульдо — 1996 Ця перемога поклала край татарському пануванню на українських землях. 1400 року землі Брацлавської тьми були передані Хаджі-Гіреєм литовському князю Вітовту.Історія України-Русі. М.Грушевський — Київ, 1993

У другій половині XV ст. за часів кримського хана Менглі-Гірея Паланщина знову потерпала від руйнівних набігів татар. На Київщину і Брацлавщину протягом 1450-1586 рр. вони здійснили 86 грабіжницьких походів по Чорному, Удицькому, Кривошарівському та Звенигородському шляхах.Україна: історія. О.Субтельний — Київ, 1992, с.99 Так, Чорний шлях пролягав через Чорний ліс та броди на річці Синюха поблизу села Паланка.Оповідання про славне Військо Запорозьке Низове. А.Кащенко — Дніпропетровськ, 1991 Попри це, територія Уманщини заселялась новими людьми. Виникали нові поселення. Математик Бевз Григорій Петрович, спираючись на видання «Польща XVI століття»,Polska XVI wieku — Warsyawa, 1894 наводить поселення на території Уманщини, серед яких вперше згадується село Паланка.

Козацька доба У 1596 році в лісах між Паланкою та Уманню розташовував свій табір Северин Наливайко перед тим, як вирушити у свій останній похід.Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. С.Леп'явко — Чернігів, 1996 На межі XVI–XVII ст. землі Паланки перейшли до магнатів Калиновських.Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Н. М. Яковенко — Київ, 1993 В середині XVII ст. населення Паланки бере активну участь у повстаннях під проводом сподвижника Богдана Хмельницького Максима Кривоноса.Уманщина в XVI—XVII ст. М.Ткаченко — Київ, 1927 Але свобода була недовгою. На початку 1655 року Паланка була зруйнована Потоцьким та татарами. Село потроху відновлювалось та жахлива доля наздогнала його ще раз в 1664 році. Уманський полковник Михайло Ханенко почав відбудовувати село, за свої кошти побудував церкву Святої Параскеви (1856 року на місці старої церкви була збудована нова Миколаївська). Церква не залишилась до наших днів, але збереглись кам'яний цоколь та кілька поховань відомих священників, зокрема Ясона Гребеницького.Паланка. Новий час (11 жовтня). К.Бондаренко — 1991

25 серпня 1674 року Умань та навколишні поселення були зруйновані османами. На території колись процвітаючої землі знову виникло Дике поле, де кочувала лише татарська орда. Повз територію села проходив Чорний шлях.Літопис Самовидця — Київ, 1971 З середини 1680-х років фастівський полковник Семен Палій розпочав боротьбу проти Кримського ханства і Османської імперії. Це призвело до тимчасового відродження Уманської землі, зокрема села Паланка. 1704 року Палій був заарештований росіянами, а землі — постановлялось тем землям быть в пустке всегда.Історія Уманщини. Г.Бевз — Київ, 1997 Пусті землі почались заселятись поляками і невдовзі вони стали частиною Речі Посполитої. В кінці XVIII ст. на Уманщині почалось повстання гайдамаків Коліївщина, в якому активну участь брали і чоловіки Паланки. Повстання було придушене козаками, яким Потоцький подарував землі та села навколо Умані.Довідник з історії України — Київ, 1995 Паланка, разом із Розсішками (батьківщина Гонти) та Орадівкою, відійшли до володінь Івана Гонти.Уманський сотник І.Гонта. В.Антонович — Київ, 2001

Російська імперія 1793 року Уманщина разом з селом Паланкою відійшли до Російської імперії у складі Брацлавської губернії, з 1795 року Брацлавського намісництва, пізніше Вознесенського намісництва, пізніше губернії. З 1796 року село вже в складі Київської губернії.Брацлавська губернія і Брацлавське намісництво. Київська старовина (№ 1). О.Петренко — 2000

1795 року в селі було 147 дворів та 1 135 жителів. 1796 року почалось будівництво парку «Софіївка», де участь брали і робітники із Паланки. Після смерті Потоцького його власність була розподілена між родичами — Паланка відійшла до Олександра Потоцького. На початку XIX ст. землі Потоцького були конфісковані російською владою.Конфіскація уманських маєтків Олександра Потоцького до російської казни. Україна на порозі XXI століття. І. І. Кривошея — Київ, 1999 Село стало казенним поселенням, з 1838 року — військовим. Вулиць не було, а тільки кутки — Бовтик, Бурти, Жабокрич, Стрілиця, Кобзарівка, Качурівка, Силківка, між якими існували ленії.

Після ліквідації військового статусу в 1860 році, землі села розподілили між селянами.Наша Паланка. Л. С. Панченко — Київ, 2000 В 1860-х роках в селі мешкало 1 105 жителів,Сказания о населёных местностях Киевской губернии… Л.Похилевич — Киев, 1864 в 1900 році — 2 508 в 496 дворах.Алфавитный указатель населённых мест Киевской губернии — Киев, 1900 В селі була церква, 4 водяні млини, церковно-приходська школа, винна лавка, сільський банк.

Початок XX століття Революція 1905—1907 років, що розпочалась у столиці Російської імперії Петербурзі, сколихнула Україну, Уманщину та Паланку. З жовтня 1906 року у селі розповсюджувались листівки із закликами до повалення царського самодержавства. З початком Столипінських реформ, революційні рухи притихли, селяни почали розселюватись на нові землі навколо села, утворюючи хутори. Так в урочищі Зелений Гай виник хутір Колектив з 7 господарств, між Паланкою та Кочержинцями на лівому березі річки Паланка — хутір Шульгівка (4 господарства), нижче по річці хутір Коробанівка. Всі ці хутори звичайно проіснували недовго — зникли при колективізації у 1930-х роках.Паланка. Історик-краєзнавчий нарис. Л. С. Панченко — Умань, 2003

Перша Світова війна розпочалась влітку 1914 року. Певна кількість чоловічого населення була мобілізована до російської окупаційної армії та відправлена на фронт. Воїни Паланки відзначились у боях Брусилівського прориву. З 1917 року в селі була встановлена влада Української Центральної Ради, з 15 лютого 1918 року — радянська влада. Але на початку березня червоноармійці залишили Паланку і сюди увійшли німецькі війська. Потім село було під владою Директорії Винниченка. В ніч з 13 на 14 березня 1919 року у Паланці зупинився на відпочинок Кінний полк імені Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців. У Паланці до його складу вписалися добровольцями 30 учнів Софіївської господарської школиКоваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012. 14 березня, по відході полку на захід, у Паланці було знову встановлено окупаційну радянську владу. Але вона протрималась до серпня, коли село було звільнене об'єднаними українськими військами УНР та ЗУНР. 2 вересня більшовики вже вкотре відновили свою владу. 24 вересня сюди прийшли денікінці, яких пізніше знову витіснили червоноармійці. Восени того ж року село перебувало в складі підконтрольної території Д.Терпила, більш відомого як отаман Зелений.Внесок Уманщини. Червона калина (лютий). К.Бондаренко — 1992