Потоковідхилюючі методи діяння на пласт засновані на закачуванні в нагнітальні свердловини обмежених об’ємів спеціальних реагентів, призначених для зниження проникності високопроникних прошарків пласта (аж до їх блокування), з метою вирівнювання приймальності свердловини по розрізу пласта і, тим самим, створення більш рівномірного фронту витіснення і зменшення проривів води у видобувні свердловини.
Основна мета потоковідхилюючих методів: Відхилити рух води або газу від високопроникних зон; Змусити витискаючий агент проникати в малопроникні, нерозроблені частини пласта; Зменшити водовміст продукції видобувних свердловин; Підвищити коефіцієнт нафтовіддачі.
Основні види потоковідхилюючих методів:
1. Закачування гелеутворюючих систем: Використовуються полімери, які утворюють гель в умовах пласта. Після закачування гель блокує високопроникні зони. Вода змушена переміщуватись в інші, ще не дреновані області.
2. Використання тампонажних матеріалів (цемент, глини, смоли): Фізично закупорюють пори в водопровідних зонах. Часто застосовуються для ремонту свердловин та відновлення ізоляції.
3. Полімерне заводнення: В'язкі полімери знижують контрастність потоків між зонами з різною проникністю. Забезпечується більш рівномірне витіснення нафти.
4. Ін'єкція поверхнево-активних речовин (ПАР): Зменшують міжфазне натягнення між нафтою і водою. Покращують змочуваність і доступ витискаючого агента до нафти.
5. Газо-гельові системи: Поєднують в собі ефекти гелю і газу. Мають властивість блокувати потоки в певних зонах, покращуючи контакт з нафтоносною частиною пласта.
Застосовуються потоковідхилюючі методи при: При ранньому прориві води у видобувну свердловину; При низькому охопленні пласта витісненням; У випадку розшарованості пласта та різної проникності його частин; Для відновлення ефективності заводнення після зниження видобутку.
Література