Барбара Брукальська, до шлюбу Соколовська (4 грудня 1899, Бжезьце – 6 березня 1980, Варшава) — польська архітекторка, теоретикиня архітектури, представниця функціоналізму. Співзасновниця та активна учасниця архітектурної групи Пресенса. З 1948 року — перша жінка-професорка на архітектурному факультеті Варшавської політехніки. Одна з провідних творчинь концепції сучасного житлового будівництва в Польщі.
Резюме Була дочкою Войцеха та Стефанії, до шлюбу Багнєвських, орендарів маєтку в селі Грусятичі, а пізніше в Бєйковській Волі (Ґруєцький повіт). У неї було 4 сестри, зокрема скульпторка Зофія Соколовська.
Спочатку вона навчалася на сільськогосподарському та садівничому факультеті в Пулавах (факультет SGGW).1921 року розпочала навчання на архітектурному факультеті Варшавського політехнічного університету, спочатку відвідуючи лекції як вільна слухачка. 1948 року стала першою жінкою в цьому університеті, яка отримала професорське звання. Брукальська була однією з перших сертифікованих жінок-архітекторок, які отримали формальну технічну освіту у Другій Польській Республіці.
1926 року разом із чоловіком, архітектором Станіславом Брукальським, та іншими архітекторами Барбара Брукальська співзаснувала групу Praesens. 1928 року ця група стала польським відділенням Міжнародного конгресу сучасної архітектури (CIAM). Дружила з архітекторкою Геленою Сиркус Разом із чоловіком Станіславом Брукальським (одна з перших архітектурних пар у Польщі) проєктувала доступні функціональні будинки з простими формами й художніми акцентами: цегляними елементами, увігнутими сходами тощо. Серед ключових проєктів — власний будинок на вулиці Нєґолевського, 8 (1927–1928) та колонії Варшавського житлового кооперативу в Жолібожі (1927–1939) у Варшаві. Вона була відома як декораторка вітрин магазинів.
Барбара Брукальська також займалася дизайном інтер'єрів та меблів. У 1929 році вона розробила проєкт функціональної кухні, відомої як "кухня Брукальської", яка була ергономічною та відповідала потребам сучасної жінки. Її погляди на архітектуру тісно пов’язані з соціальним контекстом: вона прагнула через форму будинку впливати на міжособистісні та соціальні відносини, створювати міське середовище з великою кількістю зелені, зелених зон житлових масивів та концепції міста-саду. Разом з Ніною Янковською вона створила експериментальну студію «Дім і сад» у Жолібожі . У дуеті з чоловіком проєктувала також паркові комплекси, зокрема в Зулові. У своїх роботах тонко вводила національні мотиви.
Барбара Брукальська з чоловіком здобула ряд нагород, зокрема: 1935 року — третя премія за план регуляції площі Ю. Пілсудського у Варшаві з прилеглими міськими районами; 1936 — відзнака за проєкт житлових будинків для Товариства робітничих маєтків TOR у Варшаві. За проєкт власного будинку на вул. Неґолевського, 8, у Жолібожі подружжя отримало бронзову медаль на Міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті» в Парижі. 1937 року вона взяла участь у Міжнародній виставці мистецтва та технологій у Парижі, а 1939 року — у Всесвітній виставці «Світ завтрашнього дня» в Нью-Йорку.
Під час німецької окупації Брукальська очолювала підпільну Архітектурно-містобудівельну майстерню Жолібож (PAU), що діяла в структурі Підприємства соціального будівництва. Після Другої світової війни Брукальська працювала самостійно. З-поміж її пізніх проєктів — житловий масив Окенце (1960) та будинок Матисякова (1965) у Варшаві. Вона була активною членкинею Варшавського відділення Асоціації польських архітекторів.
З 1925 року Брукальська носила коротку зачіску, демонструючи емансипованість. У своїй роботі вона звертала особливу увагу на потреби сучасної, незалежної жінки. Її проєкт кухні 1929 року вважається авангардним і феміністичним.
Похована разом із чоловіком на цвинтарі в Ласках У шлюбі народила двох синів — Ян Юзеф і Станіслав Балтазар, які також стали архітекторами.
Важливі роботи
колонії: IV, VII, IX, XIII в Жоліборжі будинок за адресою вул. Niegolewski 8 (1927–1928) будівля Генерального штабу Війська Польського житловий масив в Окенці (1960) Будинок Матисяка (1956) розширення Будинку орлів (1948–1950) церква в Трошині (1956–1975) церква в Сипнєво (1971–1974) церква в Ізабеліні .
Барбара Брукальська була також авторкою важливої теоретичної праці — Соціальні принципи проєктування житлових масивів (Społeczne zasady projektowania osiedli mieszkaniowych), опублікованої 1948 року. Ця книга, створена під час Другої світової війни, описувала архітектурні концепції для суспільства, заснованого на ліберальних цінностях, що суперечили ідеологічним засадам комуністичної Польщі. Незабаром після публікації видання було внесено до Індексу заборонених книг. Попри цензуру, ідеї, викладені в цій праці, мали значний вплив. Частину з них було втілено в життя вже в повоєнні роки. У 1948 році в районі Колонії XIII Варшавського житлового кооперативу (WSM) було збудовано житловий будинок для самотніх людей — проєкт, що безпосередньо перегукувався з принципами, сформульованими Брукальською.
У 2017 році книга Соціальні принципи проєктування житлових масивів була перевидана Архітектурним центром (Centrum Architektury).
Ордени
Хрест Незалежності Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (1969) Медаль 30-ї річниці Польської Народної Республіки (1974)
Вшанування 2011 року Асоціація Жолібож заснувала Премію Жолібожа, нагороду імені Барбари та Станіслава Брукальських за найкращу інвестицію в будівництво на Жолібожі..
Джерела
Бібліографія
Kontrola autorytatywna (osoba):ISNI: 0000000067933586VIAF: 96569711ULAN: 500120401GND: 1025063007PLWABN: 9810659245605606NUKAT: n2011147830Encyklopedie internetowe: PWN: 3881134 VLE: barbara-brukalskaМарта Лесняковська, Архітектори, Варшава 2016; Варшавська енциклопедія, колективна праця, Державне наукове видавництво, Варшава, 1975; Лідія Паньков, Архітекторка життя. Барбара Брукальська, [у:] Юлія Паньков, Лідія Паньков, Творці. Жінки, які змінили польський спосіб життя. Історія 10 непересічних польських жінок, ред. 1, Варшава 2018, с. 8–72.