Граф Йонас Казимир цу Ойленбург (; 26 липня 1901, Кенігсберг — 8 квітня 1945, Бунцлау) — німецький офіцер, оберст вермахту (1 квітня 1942). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія Представник знатного прусського роду. Син генерала кінноти графа Карла Бото цу Ойленбурга (1843–1919) і його другої дружини Марі (1871).
З 15 жовтня 1935 року — ад'ютант 1-го піхотного полку. З 1938 року — командир почесної роти, з 3 січня 1939 року — 1-ї роти, з 1 вересня 1939 року — 1-го батальйону 9-го піхотного полку. Учасник Польської і Французької кампаній. З березня по 1 червня 1941 року служив в штабі ОКГ, у відділі генерал-квартирмейстера, підпорядкованого генералу піхоти. З 1 серпня 1941 року служив у військовій академії. В 1942 році командував 422-м піхотним полком. 27 вересня 1942 року захворів і був знятий з посади. З 3 листопада 1942 року — офіцер для особливих доручень у відділі генерал-квартирмейстера, підпорядкованого генералу піхоти, в штабі ОКГ. З 15 вересня 1943 року — командир 67-го гренадерського полку. 19 жовтня 1944 року важко поранений і 11 листопада відправлений в командний резерв ОКГ. З 23 січня 1945 року — комендант фортеці Глогау. В ніч з 31 березня на 1 квітня разом з групою солдатів зумів вирватися з оточеної фортеці, проте незабаром загинув у бою.
Сім'я 14 вересня 1927 року одружився з дочкою землевласника Еммі фон Вайсс (7 вересня 1903, Кенігсберг — 12 січня 1976, Райнбек). В пари народились 4 дітей — Елізабет, Отто, Ютта і Фрідріх.
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Залізний хрест 2-го класу (6 жовтня 1939) 1-го класу (19 травня 1940) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (9 жовтня 1940) в золоті (1 березня 1944) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (15 вересня 1942) 1-го класу з мечами (1 вересня 1943) Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (15 січня 1944) Німецький хрест в золоті (7 грудня 1944) Лицарський хрест Залізного хреста (22 березня 1945) Відзначений у Вермахтберіхт «Гарнізон фортеці Глогау, який перебував в оточенні з 12 лютого, під керівництвом свого командувача оберста графа цу Ойленбурга за більш ніж 6 тижнів боїв закрив для ворога важливі переправи через Одер і скував великі радянські сили. Сковані на дуже вузькому просторі, захисники були розбиті ворогом після того, як витратили останні боєприпаси.» (3 квітня 1945)
Література
Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Franz Thomas, Günter Wegmann: Ritterkreuzträger: Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939–1945. Teil III: Die Ritterkreuzträger der Infanterie. Band 6. Ender-Fitzek. Biblio-Verlag, Bissendorf 2003, ISBN 3-7648-2308-9. Wolfgang Paul: Das Potsdamer Infanterie-Regiment 9. 1918–1945. Textband. Biblio, Osnabrück 1985, ISBN 3-7648-1287-7, S. 568. Wolfgang Paul: Das Potsdamer Infanterie-Regiment 9. 1918–1945. Dokumentenband. Biblio, Osnabrück 1984, ISBN 3-7648-1446-2, S. 104. Wolf Keilig: Rangliste des Deutschen Heeres 1944/45. Hans-Henning Podzun-Verlag, Bad Naunheim 1955.