Відома історія Гази налічує 4000 років. Сектором правили, знищували та відбудовували різні династії, імперії та народи.
Спочатку це було Ханаанське поселення, але воно перебувало під контролем стародавніх Єгиптян протягом приблизно 350 років, перш ніж його завоювали та стали одним із головних міст Філістимлян. Газа стала частиною Ассирійської Імперії близько 730 року до нашої ери. Олександр Македонський обложив і захопив місто в 332 році до нашої ери. Більшість жителів було вбито під час штурму, а місто, яке стало центром Елліністичного навчання та філософії, було переселено сусідніми Бедуїнами. Територія регулярно переходила з рук в руки між двома грецькими королівствами-спадкоємцями, Селевкідами з Сирії та Птолемеями з Єгипту, поки її не обложили та не захопили Хасмонеї в 96 році до нашої ери.
Газа була відбудована Римським полководцем Помпеєм Магнусом і надана Іроду Великому через тридцять років. Протягом римського періоду Газа зберігала своє процвітання, отримуючи гранти від кількох різних імператорів. Протягом цього часу містом керував різноманітний сенат із 500 членів. Навернення до християнства в місті було розпочато та завершено за святого Порфирія, який зруйнував вісім язичницьких храмів між 396 і 420 роками нашої ери. Газа була завойована мусульманським генералом Амр ібн аль-Асом у 637 році нашої ери, і більшість жителів Гази прийняли іслам під час раннього мусульманського правління. Після цього місто переживало періоди розквіту та занепаду. Хрестоносці завоювали контроль над Газою у Фатімідів у 1100 році, але були вигнані Саладіном. Наприкінці 13 століття Газа була в руках Мамлюків і стала регіональною столицею. Він пережив золотий вік під час династії Рідванів, призначеної Османською імперією в 16 столітті.
Газа пережила руйнівні землетруси в 1903 і 1914 роках. У 1917 році під час Першої світової війни Британські війська захопили місто. Газа значно зросла в першій половині 20-го століття під обов'язковим правлінням. Населення міста збільшилося в результаті виїзду палестинців під час Арабо-Ізраїльської війни 1948 року. Газа стала центром протистояння під час Ізраїльсько-Палестинського конфлікту, будучи окупованою Ізраїлем протягом десятиліть. Місто було значною мірою зруйноване та позбавлене населення після війни Ізраїлю та ХАМАС.
Бронзовий вік
Тель ес-Сакан і Тель ель-Аджул
Поселення в регіоні Газа датується 3300–3000 рр. до н. е. у Телль-ас-Сакані — місці, розташованому на південь від сучасного міста Газа — яке починалося як давньоєгипетська фортеця, побудована на Ханаанській території. Телль ас-Сакан процвітав, коли ханаанські міста почали торгувати сільськогосподарськими товарами з єгиптянами. Однак, коли економічні інтереси Єгипту перемістилися на торгівлю кедром з Ліваном, роль Гази була зменшена до ролі порту для кораблів, що перевозять товари, і вона занепала в економічному плані. Місце було фактично покинуте і залишалося таким протягом II ранньої бронзової доби.
Газа знову насолоджувалася демографічним та економічним зростанням, коли місцеве ханаанське населення почало переселяти Телль-ас-Сакан приблизно в 2500 році, але в 2250 році ця територія пережила повний крах цивілізації, і всі міста в регіоні Гази були покинуті в 23 столітті до нашої ери. На його місці виникли напівкочові культури з пастушими таборами, що складалися з сільських сімейних осель, які продовжували існувати протягом IV ранньої бронзової доби. Міський центр, відомий як Телль-ель-Аджул, почав виникати всередині країни вздовж русла річки Ваді-Газза разом з аль-Мограка, яке, ймовірно, було поселенням-супутником менш ніж за від Телль-ель-Аджул. ↘ Під час середньої бронзової доби Телль-ас-Сакан був найпівденнішим місцем на Ханаанській території, слугуючи фортом, а до 1650 року до н. Це місто було зруйноване приблизно через століття, коли гіксосів було вигнано з Єгипту. Єгипет знову заселив Газу, і Телль-ель-Аджул піднявся втретє в 15 столітті до нашої ери. Остаточно місто припинило своє існування в 14 столітті, наприкінці бронзового віку.
Історичний нарис Приблизно в 16-17 століттях до н. Це місто служило адміністративною столицею Єгипту в Ханаані та було резиденцією єгипетського губернатора регіону. Будучи караванним пунктом стратегічного значення з найдавніших часів, він постійно брав участь у війнах між Єгиптом і Сирією та державами Месопотамії. Наприклад, єгипетський фараон Яхмос I завершив перемогу над гіксосами, завоювавши після трирічної облоги їхню твердиню Шарухен поблизу Гази. Крім того, Газа часто зустрічалася в єгипетських і ассирійських записах. За Тутмоса III воно згадується на сирійсько-єгипетському караванному шляху та в листах Амарни як «ḫazzatu». Газа була в руках єгиптян 350 років.
Залізний вік
Філістимляни Пряме правління Єгипту закінчилося в 12 столітті до нашої ери, коли Газа була заселена Філістимлянами, мореплавцями, культурними зв'язками з Егейським морем, після їхньої поразки від Рамзеса III. Потім він став частиною пентаполісу, ліги з п'яти найважливіших міст-держав Філістимлян.
У єврейській Біблії Газа також згадується в єврейській Біблії як місце, де Самсон був ув'язнений і зустрів свою смерть.
Згідно з біблійними розповідями, Газа підпала під владу Ізраїльтян під час правління царя Давида на початку 11 століття до нашої ери. Коли приблизно в 930 р. до н. е. розпалася Об'єднана монархія, згідно з Біблією, територія Філістимлян, включаючи Газу, стала частиною Юдейського королівства. Деякі історики сьогодні вважають, що ці історії про правління ізраїльтян/юдеї над Філістією не є історичними, а радше міфічними. Section 4.2.
Вважається, що пророки Амос і Софонія пророкували, що Газа буде спустошена.
Під Ассирією, Єгиптом, Персією, Вавилонією Коли Ханаан упав під владу ассирійців під керівництвом Тіглатпаласара III і Саргона II близько 730 р. до н. е., Газа опинилася під владою ассирійців. У 7 столітті воно знову потрапило під контроль Єгипту, але в перський період (6-4 століття до н. е.) воно користувалося певною незалежністю і процвітало. У 601/600 рр. до н. е. вавилонський цар Навуходоносор II зазнав поразки від єгипетської армії під проводом фараона Нехо II в Мігдолі поблизу Гази; однак він був захоплений Навуходоносором під час його другої невдалої кампанії вторгнення в Єгипет у 568 р. до н. У 529 р. до н. е. Камбіз I невдало напав на Газу. Перші монети були викарбувані за зразком Афін приблизно в 420—410 роках до нашої ери.
Елліністичний період
Олександр, Птолемеї і Селевкіди
Олександр Македонський облягав Газу — останнє місто, яке чинило опір його завоюванням на шляху до Єгипту — протягом п'яти місяців, нарешті захопивши його в 332 р. до н. Очолювана євнухом на ім'я Батіс і захищена арабськими найманцями, Газа витримувала облогу протягом двох місяців, поки не була подолана штурмом. Захисники, переважно місцеві, билися насмерть, а жінок і дітей забрали в полон. Місто було переселено сусідніми бедуїнами, які симпатизували правлінню Олександра. Потім він організував місто в поліс або " місто-державу ", і грецька культура прижилася в Газі, яка здобула репутацію процвітаючого центру еллінської науки та філософії. Належачи спочатку до царства Птолемеїв, воно перейшло після 200 року до нашої ери до Селевкідів.
Набатеї та Хасмонеї У I столітті до нашої ери та в першій половині цього століття це був середземноморський порт набатеїв, чиї каравани прибували туди з Петри або з Елата на Червоному морі. У 96 р. до н. е. цар Хасмонеїв Олександр Янней протягом року облягав місто, яке виступало на боці Птолемея IX Сотера проти нього. Мешканці, які сподівалися на допомогу від набатейського царя Арети II, були вбиті, а їхнє місто зруйноване Яннеєм, коли Арета не прийшов їм на допомогу.
Римський період Газа була відбудована консулом Авлом Габінієм після того, як вона була включена до Римської імперії в 63 році до нашої ери під командуванням Помпея Магнуса. Римське правління принесло місту шість століть відносного миру та процвітання, яке стало жвавим портом і місцем торгівлі між Близьким Сходом і Африкою.
Ірод; Перша римсько-єврейська війна Газа була подарована Іроду Великому Римським імператором Августом у 30 році до нашої ери, де вона утворила окрему одиницю в його королівстві; і Косгабар, губернатор Ідумеї, відповідав за справи міста. Після поділу царства Ірода воно було підпорядковане проконсулу Сирії. Після смерті Ірода в 4 році до нашої ери Август приєднав його до провінції Сирія. У 66 році нашої ери Газа була спалена євреями під час повстання проти римлян. Проте він залишався важливим містом; тим більше після знищення Єрусалима Титом наступного року. Тит пройшов через Газу під час свого походу до Єрусалиму і знову, повертаючись. Після падіння Єрусалиму полонених продали в рабство до Гази.
Заснування римської провінції Аравія Петрея у 106 р. н. е. відновило торгові зв'язки з Петрою та Айлою.
У Новому Завіті: Дії У Діяннях Апостолів згадується, що Газа знаходиться на пустельному шляху з Єрусалима до Ефіопії. Євангелист Філіп пояснив християнське Євангеліє ефіопському євнуху, що знаходився на цій дорозі, і він охрестився в воді неподалік.
Культура і адміністрація Протягом римського періоду Газа була процвітаючим містом і отримувала гранти та увагу від кількох імператорів. Ним керував різноманітний сенат із 500 членів. Монетний двір Гази карбував монети, прикрашені бюстами богів та імператорів, у тому числі Гордіана III. Під час свого візиту в 130 році нашої ери<ref name="mah" імператор Адріан, який прихильно ставився до Гази, особисто відкрив змагання з боротьби, боксу та ораторського мистецтва на новому стадіоні Гази. Місто було прикрашене багатьма язичницькими храмами, основним з яких був культ Марнаса. Інші храми були присвячені Зевсу, Геліосу, Афродіті, Аполлону, Афіні та Тихе. Після придушення повстання Бар-Кохби (132—136 рр. н. е.) полонених євреїв продавали як рабів у Газі.
Газа отримала статус римської колонії в якийсь момент після правління Гордіана III, можливо, за Валеріана або Галлієна.
Християнізація на пізньоримсько-візантійському переході; Газа і Майума Поширення християнства в Газі було розпочато Філіпом Арабським приблизно в 250 році нашої ери; спочатку в порту Майума, але пізніше в місто. Релігія зіткнулася з перешкодами, поширюючись серед населення країни, оскільки язичницьке поклоніння було сильним. У 299 році неперевірена кількість місцевих християн, які зібралися в Газі, щоб послухати читання християнських писань, була схоплена та понівечена римлянами. Крім того, його християни зазнали жорстоких репресій під час гонінь Діоклетіана в 303 році. Першим єпископом Гази був Филимон, який, як вважають, був одним із 72 учнів, але першим священнослужителем був святий Сільван, який під час переслідування Максиміном Дайя в 310 році був заарештований разом із приблизно 30 іншими християнами та засуджений до смерті.
Після реорганізації римських провінцій під керівництвом Діоклетіана Газа стала частиною Палестини Прими, однієї з пізніх римських провінцій. Офіційне визнання християнства Костянтином I не посилило симпатій до релігії в Газі. Хоча на Першому Нікейському соборі 325 року Газу представляв єпископ Асклепа, переважна більшість її жителів продовжувала поклонятися місцевим богам. У той час, коли Римська імперія розпадалася, Газа залишилася неушкодженою. У цей час жителі Майуми, як повідомляється, масово прийняли християнство. У 331 році Костянтин II вирішив відокремити його від язичницької Гази, надавши Майумі права міста та власний єпископський престол, незалежний від єпархії Гази.Meyer, 1907, pp. 59-61. Юліан змінив цей процес під час свого правління у другій половині 4 століття. Хоча Майума мав власного єпископа, духовенство та єпархіальну територію, вона поділяла свої магістрати та адміністрацію з Газою. Після смерті Джуліана незалежність Майуми була відновлена, а суперництво між нею та Газою посилилося.
Візантійський період
Язичницько-християнські протиріччя