Олекса́ндр Євге́нійович Ткаче́нко (нар. 1 березня 1972, Ленінград) — священнослужитель Російської православної церкви, протоієрей Санкт-Петербурзької єпархіїНазвано вісім лауреатів премії Андрія Первозванного «За віру та вірність» . Церковный вестник, 14.12.2011., настоятель храму Миколи Чудотворця та храму Успіння Божої Матері, який будується Свято-Духівським собором у Санкт-Петербурзі.

Лауреат Державної премії РФ у галузі благодійної діяльності (2016). Член Громадської палати Російської Федерації (з 2017 року).

Засновник та генеральний директор першого в Росії Дитячого хоспісуДетские хосписы в России и мире. РИА Новости, 01.11.2012., керівник фонду «Круг добра» (з 2021 року).

Біографія Народився 29 лютого 1972 року в Ленінграді в родині Євгена та Галини Ткаченків. У 1989 році закінчив школу № 344 Невського району.

У 1989–1994 роках навчався в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії, у 1994–1998 роках — у Санкт-Петербурзькій духовній академії. Під час навчання в семінарії проходив підготовку в медичних закладах США та Великої Британії за спеціальністю «Діяльність лікарняного капелана».

У 1995 році був рукопокладений у сан диякона (служив у приході Софійського собору Царського Села), у 1997 році — у сан пресвітера та призначений штатним священником Миколо-Богоявленського Морського собору. Прослужив там до 2003 року, коли став настоятелем храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці на Північному кладовищі Санкт-Петербурга.

У 2004–2019 роках — настоятель домової церкви Різдва Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоанна при Суворовському військовому училищі (колишній Пажеський корпус).

З 2008 року — настоятель собору Сходження Святого Духа на Апостолів, що будується на вулиці Долгоозерна в Санкт-Петербурзі.

З 2011 року — настоятель храму Тихвинської ікони Божої Матері в селі Путілово Кіровського району Ленінградської області.Вместе-РФ | «Люди РФ». Дом отца Александра

У 2009 році Ткаченко був обраний членом єпархіальної ради Санкт-Петербурзької єпархії.

20 березня 2017 року за президентською квотою був затверджений членом Громадської палати Російської Федерації на 2017–2020 роки.

Одружений, виховує чотирьох синів.

Діяльність 2003 року Ткаченко ініціював створення некомерційної медичної установи «Дитячий хоспіс» у межах благодійної діяльності Санкт-Петербурзької єпархії. Під його керівництвом група лікарів, медичних сестер, психологів та соціальних працівників виявила групу дітей, які потребували паліативного догляду, та організувала системну допомогу їм і членам їхніх родин.Северо-Запад — В Санкт-Петербурге построят второе здание единственного в России детского хосписа. ИТАР-ТАСС.

2004 року Ткаченко на запрошення митрополита всієї Америки і Канади Германа Свайко з офіційним візитом відвідав США; Ткаченко брав участь у поверненні до Росії чудотворної Тихвинської ікони Божої Матері.К 5-летию возвращения Тихвинской иконы Пресвятой Богородицы в Россию. Церковно-научный центр «Православная энциклопедия».

2007 року на підставі постанови уряду Санкт-Петербурга Ткаченко отримав для організації хоспісу будівлю колишнього Миколаївського сирітського пансіону на території парку Куракіна Дача. Ткаченко розробив основні документи, пов'язані з організацією надання дитячої паліативної допомоги.Патриарх Кирилл и Валентина Матвиенко посетили детский хоспис. БалтИнфо.ru.

1 червня 2010 року відбулося відкриття Санкт-Петербурзької державної автономної установи охорони здоров'я «Хоспіс (дитячий)», генеральним директором якої став Ткаченко.

1 червня 2011 року в селищі Лахта (Ольгіно) Приморського району Санкт-Петербурга Ткаченко відкрив другий стаціонар дитячого хоспісу для дітей з інших регіонів, які проходили лікування в Санкт-Петербурзі.

З 2014 року — генеральний директор Імператорського фонду дослідження онкологічних захворювань.Руководство Императорского Фонда исследования онкологических заболеваний .

Дійсний член Імператорського православного палестинського товариства (з 2019 року).Сергей Степашин встретился с протоиереем Александром Ткаченко .

У січні 2021 року за указом Володимира Путіна очолив фонд підтримки дітей з тяжкими загрозливими для життя і хронічними захворюваннями, зокрема рідкісними (орфанними), під назвою «Круг добра».

Нагороди Орден Пошани (23 червня 2020) за великий внесок у розвиток охорони здоров'я та багаторічну сумлінну працю Державна премія Росії (2016) — за видатні досягнення у сфері благодійної діяльності Відзнака «За благодіяння» (Указ Президента РФ від 13 лютого 2014 року, № 74) Подяка Президента Російської Федерації (2011) Подяка Президента Російської Федерації (2011) Премія Уряду Російської Федерації (2022) Подяка Законодавчих зборів Ленінградської області (2016) Знак преподобного Сергія Радонезького (2019, Московська область) Орден святителя Луки, архієпископа Кримського III ступеня (1 березня 2022 року, Російська православна церква) Орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня (2018, Російська православна церква) Орден «За церковні заслуги» III ступеня (28 липня 2017 року, Молдовська православна церква) Імператорський орден святої Анни I ступеня (2023 рік, Російський Імператорський Дім) Вензелевий знак Глави Російського Імператорського Дому великої княгині Марії Володимирівни I ступеня (2017 рік, Російський Імператорський Дім) Імператорська пам'ятна медаль «Ювілей всенародного подвигу. 1613—2013 рр.» (2013 рік, Російський Імператорський Дім) Медаль «За гуманітарні досягнення» Австрійського товариства Альберта Швейцера (2013) Лауреат Міжнародної премії всехвального апостола Андрія Первозваного «За Віру і Вірність» (2011) Лауреат премії імені Великої княгині Єлизавети Федорівни (2019, Імператорське православне палестинське товариство) — за безкорисливе служіння справі милосердя, благодійності та гуманітарного виховання молодого покоління

Примітки

Посилання «Вместе РФ». «Дом отца Александра». Фильм о деятельности протоиерея Александра Ткаченко