Натан Бедфорд Форрест () (13 липня 1821 — 29 жовтня 1877) — американський работорговець, активний у долині нижньої течії річки Міссісіпі, який служив генералом армії Конфедеративних Штатів під час Громадянської війни в США. Він був одним із засновників і першим Великим чарівником Ку-клукс-клану епохи Реконструкції після Громадянської війни, виконуючи його обов'язки з 1867 по 1869 рік.
До війни Форрест накопичив значні статки як торговець кіньми та худобою, брокер з нерухомості, оператор в'язниці для рабів, міжштатний работорговець та власник бавовняних плантацій. У червні 1861 року він вступив до лав армії Конфедерації та став одним з небагатьох солдатів під час війни, хто вступив до лав рядового та отримав підвищення до генерала без попередньої військової підготовки. Будучи досвідченим лідером кавалерії, Форрест отримав командування корпусом і встановив нові доктрини для мобільних сил, отримавши прізвисько «Чарівник сідла». Він використовував свої кавалерійські війська як кінну піхоту та часто розгортав артилерію як провідну в бою, тим самим допомагаючи «революціонізувати тактику кавалерії». Його роль у різанині кількох сотень солдатів армії США у Форт-Піллоу залишається суперечливою, як застосування політики Конфедерації «без пощади» щодо чорношкірих ворожих комбатантів. У квітні 1864 року, під час битви, яку називають «однією з найпохмуріших і найсумніших подій американської військової історії», війська під командуванням Форреста в битві при Форт-Піллоу вбили сотні військовослужбовців, що здалися в полон, які складалися з чорношкірих солдатів та білих теннессіанських південних юніоністів, які воювали за Сполучені Штати. Американська преса звинуватила Форреста у цій різанині, і ця новина, можливо, зміцнила рішучість Сполучених Штатів виграти війну. Рівень відповідальності Форреста за цю різанину досі обговорюється істориками.
Форрест приєднався до Ку-клукс-клану в 1867 році (через два роки після його заснування) і був обраний його першим Великим чарівником. Клан являв собою таємну мережу лігв по всьому повоєнному Півдню, де колишні реакціонери Конфедерації, маючи хорошого коня та рушницю, погрожували, нападали та вбивали політично активних чорношкірих та їхніх союзників заради політичної влади в системі, в якій нещодавно домінували ті, кого називали «неграми, саквояжниками та негідниками». Клан, на чолі з Форрестом, придушував виборчі права чорношкірих шляхом насильства та залякування під час виборів 1868 року. У 1869 році Форрест висловив розчарування відсутністю дисципліни своєї організації та видав листа з наказом про розпуск Ку-клукс-клану, а також знищення його костюмів; після цього він вийшов з організації. Пізніше Форрест заперечував свою приналежність до Ку-клукс-клану, а в 1870-х роках двічі робив заяви на підтримку расової гармонії та гідності чорношкірих. Протягом останніх років свого життя він служив у раді залізниці та обробляв землю на острові Президента, використовуючи працю каторжників. Форрест помер від хвороби в 1877 році у віці 56 років.
Вчені загалом визнають навички та проникливість Форреста як кавалерійського лідера та тактика, завдяки його довоєнній работоргівлі та післявоєнному лідерству в ККК.
Раннє життя та кар'єра
Натан Бедфорд Форрест народився 13 липня 1821 року в родині Міріам (Бек) та Вільяма Форрестів, бідної родини поселенців, яка жила у відокремленій прикордонній хатині поблизу села Чапел-Гілл, штат Теннессі (тоді частина округу Бедфорд, а зараз — округ Маршалл).
Його батько був англійського походження, і хоча більшість біографів Натана стверджують, що його мати була шотландсько-ірландського походження, Мемфіське генеалогічне товариство стверджує, що вона також була англійського походження.
Він та його сестра-близнючка Фанні були двома старшими з 12 дітей. Їхній прадід, Шадрах Форрест, переїхав між 1730 і 1740 роками з Вірджинії до Північної Кароліни, де народився його син (дід Бедфорда) та онук (батько Бедфорда); вони переїхали до Теннессі в 1806 році, і він помер у Бедфорді, штат Теннессі, за рік до народження Натана Бедфорда. Родина Форреста жила в дерев'яному будинку (який зараз зберігся як Будинок дитинства Натана Бедфорда Форреста) з 1830 по 1833 рік. Джон Аллан Ваєт, який служив в Алабамському полку під командуванням Форреста, описав його як однокімнатну будівлю з горищем та без вікон.. "The cabin, which was his mother's home, claimed no more than eighteen by twenty feet of earth to rest upon, with a single room below and half-room or loft overhead. One end of this building was almost entirely given up to the broad fireplace, while near the middle of each side swung, on wooden hinges, a door. There was no need of a window, for light and air found ready access through the doorways and cracks, and down through the wide chimney. A pane of glass was a luxury as yet unknown to this primitive life. Around and near the house was a cleared patch of land containing several acres enclosed with a straight stake fence of cedar rails, and by short cross fences divided into a yard immediately about the cabin; rearward of this a garden, and a young orchard of peach, apple, pear, and plum trees."
Вільям Форрест продовжував займатися ковальською справою в Теннессі до 1834 року, коли родина переїхала до Салема, штат Міссісіпі. Коли його батько помер у 1837 році, Натан став головним опікуном сім'ї у віці 16 років. Форрест наважився розпочати ділове партнерство зі своїм дядьком Джонатаном Форрестом у Ернандо, штат Міссісіпі, у 1841 році. Його дядька згодом у 1845 році вбили на місці справи брати Метлок під час сварки. У відповідь Бедфорд застрелив двох із них зі свого двозарядного пістолета та поранив двох інших позиченим ножем. Один із братів пізніше деякий час служив під командуванням Форреста під час Громадянської війни. Ранні ділові підприємства Форреста включали стайню, лінію диліжансів та цегельню. Він став добре відомим як спекулянт з Мемфіса та гравець з Міссісіпі.Ward 2006, p. 31
У 1858 році Форрест був обраний міським олдерменом Мемфіса як представник Південних демократів та прослужив два терміни поспіль. Він придбав дві великі бавовняні плантації в окрузі Коагома, штат Міссісіпі, та придбав половину частки власності плантації в Арканзасі в 1859 році; до жовтня 1860 року він володів щонайменше 3345 акрами землі в Міссісіпі. Він придбав кілька бавовняних плантацій у регіоні Дельта у Західному Теннессі. На момент початку Громадянської війни в США в 1861 році він став одним із найбагатших людей на півдні Сполучених Штатів, накопичивши «особистий статок, який, як він стверджував, коштував 1,5 мільйона доларів».
Форрест мав зріст 1,88 м, вагу близько 82 кг, рідко пив і утримувався від вживання тютюну. Був відомий як невтомний вершник у сідлі та вправний фехтувальник. Капітан армії США Льюїс Хосеа, помічник генерала Джеймса Х. Вілсона, відзначав Форреста як людину з «вражаючою та владною особистістю». Його часто описували як людину з загалом лагідними манерами, але, за словами Хосеа та інших сучасників, які його знали, його поведінка різко змінювалася, коли його провокували чи гнівали. Хоча він не мав формальної освіти, за словами Сполдінга, Форрест міг читати та писати чіткою та граматичною англійською мовою, хоча й погано орфографічно володів. Натан був посвячений у масонство, але не просунувся далі ступеня вступника-учня.
Шлюб і сім'я
У Форреста було дванадцять братів і сестер; двоє з його восьми братів і троє з чотирьох сестер померли від черевного тифу в ранньому віці, всі приблизно в один і той самий час. Він також захворів на цю хворобу, але вижив; його батько одужав, але помер від залишкових наслідків хвороби через п'ять років, коли Бедфорду було 16 років. Його мати, Міріам, потім вийшла заміж за Джеймса Гораціо Люкстона з Маршалла, штат Техас, у 1843 році та народила ще чотирьох дітей. Усі молодші брати Форреста по порядку: Джон Н. Форрест, Вільям Г. Форрест, Аарон Г. Форрест, Джессі А. Форрест та Джеффрі Е. Форрест — працювали работорговцями до війни. Усі, крім Джона, який був ветераном-інвалідом американо-мексиканської війни, служили офіцерами Конфедерації в Теннессі та Міссісіпі під час Громадянської війни в США. Син Форреста, Вільям М. Форрест, служив його ад'ютантом, а його зведений брат Мет Лакстон був сержантом і розвідником у його кавалерії.
У 1845 році Форрест одружився з Мері Енн Монтгомері (1826–1893), племінницею пресвітеріанського священика, який був її законним опікуном. У них було двоє дітей: Вільям Монтгомері Бедфорд Форрест IIII (1846–1908), який вступив до армії у віці 15 років і служив разом зі своїм батьком на війні, та дочка Фанні (1849–1854), яка померла в дитинстві. Також є повідомлення, що датуються 1864 роком, що у Форреста було двоє дітей, Томас і Нарцисса, від рабині на ім'я Катаріна.
Онук Форреста, Натан Бедфорд Форрест II (1872–1931), став головнокомандувачем Синів ветеранів Конфедерації, Великим Драконом Ку-клукс-клану в Джорджії та секретарем національної організації. Правнук, Натан Бедфорд Форрест III (1905–1943), закінчив Вест-Пойнт і дослужився до звання бригадного генерала в Повітряному корпусі армії США; він загинув під час бомбардування Третього Рейху в 1943 році, ставши першим американським генералом, який загинув у бою на Європейському театрі військових дій під час Другої світової війни.
Торгівля рабами
Натан Бедфорд Форрест, якого Парсон Браунлоу в 1864 році зневажливо назвав «закоренілим торговцем неграми та конюхом з Мемфіса», був відомим работорговцем Сполучених Штатів з 1851 по 1860 рік. Форреста вважали одним із «великої четвірки» «феноменально великих» торговців Мемфіса, який був «першокласним ринком» работоргівлі в Теннессі. Вважається, що він продав тисячі рабів протягом своєї кар'єри та отримав прибуток у сотні тисяч доларів у валюті 1850-х років. Перебуваючи переважно в Мемфісі, він зміг відкрити другий ринок у Віксбурзі в 1858 році. Під час Громадянської війни в Америці Форрест посилався на свій діловий досвід у письмовому запиті на незалежне командування: «Я прожив на Міссісіпі понад двадцять років, багато років займався купівлею та продажем негрів і чудово знаю місцевість між Мемфісом і Віксбургом, а також добре знайомий з усіма видатними плантаторами в цьому регіоні, а також вище Мемфіса».
Спочатку він працював незалежним работорговцем, потім був партнером Сіборна С. Джонса, потім — Берда Гілла (більш досвідченого менеджера негритянських ринків), потім — Джозаї Мейплза, потім знову став приватним підприємцем, і нарешті возз'єднався з Джонсом.
Починаючи з ери Forrest & Maples, його бізнес знаходився за адресою Адамс-стріт 87, у Мемфісі, де кілька інших работорговців мали свої загони для рабів та аукціонні майданчики, що зробило цей район ефективним бізнес-кластером. Після війни жінка на ім'я Неллі Гарболд розмістила оголошення про возз'єднання сім'ї, сподіваючись знайти своїх дітей, Лідію, Майлі А. та Семюеля Тірлі, яких усіх продали окремим покупцям з «двору Форреста-торговця» в Мемфісі у 1854 році. Традиційно кажуть, що Форрест навчався у керівників Bolton, Dickens & Co. багатомільйонної компанії, яка торгувала в десятці південних міст, але нещодавні дослідження показують, що це може бути апокрифом. Після завершення будівництва залізниці Мемфіс-Чарльстон у 1857 році Форрест почав перевозити рабів залізницею з Південної Кароліни, включаючи теслю на ім'я Річард та чоловіка на ім'я Бент, які одразу втекли від своїх нових власників у Теннессі. У 1859 році в ЗМІ, висвітлюючи бізнес Форреста, увага приділялася певному продукту – дівчині-невільниці, яка як кажуть, була дочкою Фредеріка Дугласа. Історик Тім Хюбнер стверджує, що це, ймовірно, була Анна Марі Бейлі, племінниця Дугласа.