І́гор Дми́трович По́клад (10 грудня 1941, Фрунзе, Киргизька РСР — 9 липня 2025, Ворзель, Київська область, Україна) — видатний український композитор та опермейстер. Герой України (2021), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1986), володар відзнаки Президента України «Національна легенда України» (2024). Народний артист України (1997), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989).
Один із основоположників і класиків модерної української естрадної пісні другої половини XX століття. Автор культових творів, що увійшли до золотого фонду національної музичної культури («Очі на піску», «Зелен-клен», «Чарівна скрипка», «Тиха вода», «Дикі гуси», «Кохана»), створених у багаторічній співпраці з поетом Юрієм Рибчинським та іншими українськими митцями. Засновник і художній керівник популярного дівочого вокально-інструментального ансамблю «Мрія» (1966).
Зробив вагомий внесок у розвиток музичного театру та кіномистецтва України. Автор понад десятка популярних оперет і мюзиклів (зокрема класичної сценічної версії «Конотопської відьми», «Другого весілля в Малинівці», «Різдвяної ночі») та масштабної рок-опери «Ірод». Створив саундтреки до понад 40 художніх і документальних фільмів, а також написав музику до етапних українських анімаційних стрічок режисера Володимира Дахна (цикл «Як козаки…», повнометражний мультфільм «Енеїда»).
Життєпис Народився у Фрунзе (тепер Бішкек, Киргизстан) у родині кадрового військового в евакуації. Після закінчення II СВ родина повернулася до УРСР, де в 1957 році Ігор закінчив [СШ № 4 в Тернополі та одночасно — семирічну музичну школу по класу фортепіано. У тому ж 1957 розпочав навчання на історико-теоретичному відділенні Київського інституту музики ім. Глієра. Після третього курсу Поклад перевівся на композиторський факультет Київської консерваторії, в клас професора Андрія Штогаренка, яку закінчив в 1967 році.
Ще як студент училища працював там концертмейстером і написав вісню у співавторстві з Борисом Олійником «Пісня не заблукає», що стала популярною у виконанні Костянтина Огнєвого.
1966 року до Поклада звертаються чиновники мінкульту з пропозицією організувати дівочий співочий колектив. Ігор Поклад створює унікальний на ті часи проєкт — вокально-інструментальний ансамбль «Мрія». Вже за перший рік свого існування колектив входить у всесоюзну гастрольну мережу. За кілька років «Мрія» стає лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради, поряд з легендарними на той час «Піснярами». 1968 року Поклад вимушений припинити керування колективом через відбуття до лав Радянської армії. В армії познайомився з поетом-початківцем, згодом метром української пісні, Юрієм Рибчинським. Разом вони створили кілька знаменитих хітів і стали широковідомими.
За нових часів амбіційні творчі проєкти за браком засобів довелося згорнути. У 2014 році переніс кілька складних операцій . Певний час співпрацював з Академічним ансамблем пісні та танцю ДПСУ . У 2022 пережив російську окупацію, був евакуйований серед багатьох інших мешканців Ворзеля.
Помер у ніч із 8 на 9 липня 2025 року у віці 83 років у своєму будинку у ВорзеліПішов з життя композитор Ігор Поклад, Укрінформ, 9 липня 2025. Прощання з композитором відбулось 11 липня в Національній філармонії України, похований біля могили матері на Берковецькому кладовищі в Києві.
Театральна творчість 1973 року Ігор Дмитрович вирішив спробувати свої сили в театрі, він погоджується на пропозицію розпочати роботу над продовженням музичної п'єси «Весілля в Малинівці». З готовим твором він та Рибчинський прибули до Одеського театру оперети. Рішення про постанову версії Поклада було прийнято одноголосно і практично миттєво.
Наступною роботою опермейстера стала «Конотопська відьма», драматург Богдан Жолдак, написана в 1982 році ця оперета й досі не сходить зі сцен українських театрів. За словами театральних критиків ця п'єса вже давно стала класикою жанру. Усього за кілька років з'явилося ще півтора десятка мюзиклів.
Одним із пізніх сценічних творів композитора стала рок-опера «Ірод» за п'єсою Олександра Вратарьова. Її постановку здійснив Кримський академічний український музичний театр у 2013 році. Поклад прагнув показати рок-оперу також на київській сцені, однак за його життя цього не відбулося.
У кінематографі У пошуках нових вражень Поклад займався у галузі кінематографу, розпочавши співпрацю з режисером Леонідом Биковим та написавши музику до одного з його фільмів «Де ви, лицарі?». Загалом композитор працював у більш ніж 40-ка художніх фільмах. Найприкрішою своєю помилкою Ігор Дмитрович вважав відмову від роботи у фільмі «В бій ідуть тільки „старики“». Також перу композитора належить музика до класичних мультиплікаційних стрічок «Як козаки…» та «Енеїда».
Твори Сценічні твори музична комедія «Друге весілля в Малинівці» (Київ, 1974); мюзикли «Конотопська відьма» (лібр. Жолдака, 1982) «Серце моє з тобою» (лібр. Д. Шевцова, 1983) «Різдвяна ніч» (за М. Гоголем, 1987) «Засватана — невінчана», (за І. Карпенко-Карим) «Чмир» (за М. Кропивницьким) Рок-опера «Ірод» (п'єса Олександра Вратарьова, 2013)
для симфонічного оркестру Скерцо (1962), Симфонія (1970);
для струнного оркестру Варіації на тему української народної пісні «Не співайте, півні» (1963); для хору Сюїта (сл. А. Суркова, 1969),
пісні (понад 150), у тому числі
Музика до фільмів
— «Де ви, лицарі?» (реж. Леонід Биков) — «Коли людина посміхнулась» (реж. Борис Івченко) 1973 — «Як козаки наречених визволяли» (мультфільм, реж. Володимир Дахно) — «Весь світ в очах твоїх…» (реж. Станіслав Клименко, Іван Симоненко) 1977 — «Завтра вистава» (фільм-концерт про майстрів цирку України) — «Як козаки мушкетерам допомагали» (мультфільм, реж. Володимир Дахно) 1979 — «Дударики» (реж. Станіслав Клименко) — «Парасолька в цирку» (мультфільм, реж. Володимир Дахно) 1980 — «Пора літніх гроз» (реж. Анатолій Буковський) 1980 — «Сонценятко, Андрійко і темрява» (мультфільм, реж. Леонід Зарубін) — «Останній гейм» (реж. Юлій Слупський) 1981 — «Сімейний марафон» (мультфільм, реж. Володимир Дахно) 1981 — «Право керувати» (реж. Михайло Терещенко) — «Зоряне відрядження» (реж. Борис Івченко) 1982 — «Подолання» (реж. Микола Літус, Іван Симоненко) 1982 — «Знайди свій дім» (реж. Юрій Тупицький) — «Довге відлуння» (реж. Альфред Шестопалов) — «Як козаки на весіллі гуляли» (мультфільм, реж. Володимир Дахно) — «Конотопська відьма» (фільм-спектакль, реж. Ігор Афанасьєв, В'ячеслав Бунь) 1987 — «Суд в Єршовці» (реж. Василь Ілляшенко) — «Робота над помилками» (реж. Андрій Бенкендорф) — «Балаган» (реж. Андрій Бенкендорф) 1990 — «Увійди в кожен будинок» (реж. Василь Ілляшенко) 1990 — «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь…» (реж. Микола Олялін) — «Два кроки до тиші» (реж. Юрій Тупицький) 1991 — «Енеїда» (мультфільм, реж. Володимир Дахно) 1991 — «Снайпер» (реж. Андрій Бенкендорф) — «Обітниця» (реж. Василь Ілляшенко) — «Притча про світлицю» (реж. Василь Ілляшенко) — «Москаль-чарівник» (реж. Микола Засєєв-Руденко) 1995 — «Як козаки у хокей грали» (мультфільм) — «Чорна рада» (мінісеріал) 2000 — «Зерно» (мультфільм, реж. Олександр Гуньковський) — «Легенда про Кощія, або У пошуках тридесятого царства» (т/ф, 4 с, реж. Валерій Ткачов) — «Таємниця „Святого Патрика“» (реж. Андрій Бенкендорф) — «Ялинка, кролик і папуга» (реж. Андрій Бенкендорф) 2007 — «Вітчим» (реж. Андрій Бенкендорф) 2007 — «Сповідь Дон Жуана» (реж. Андрій Бенкендорф) 2007 — «Запорожець за Дунаєм» (реж. Микола Засєєв-Руденко, Оксана Ковальова) — «Менти. Секрети великого міста» (т/с, реж. В'ячеслав Криштофович)
Нагороди Національна легенда України (21 серпня 2024) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоров'я, плідну благодійну та громадську діяльність. Звання Герой України з врученням ордена Держави (9 грудня 2021) — за визначні особисті заслуги у розвитку національного музичного мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну плідну творчу діяльність Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 січня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю 2017 — спеціальна премія «Людина року 2016» ім. М. Вороніна «За високий стиль життя» Орден «За заслуги» II ст. (10 грудня 2011) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність Народний артист України (22 жовтня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури та мистецтва, високий професіоналізм Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989) 1986 — Шевченківська премія за повнометражні документальні фільми «Командарми індустрії», «Головуючий корпус», «Стратеги науки» 1978 — Диплом за фільм «Весь світ в очах твоїх» — на Республіканському кінофестивалі у Кременчуці.
Примітки
Джерела та література Рудаков Микола. Чарівна скрипка Ігоря Поклада //Урядовий кур'єр: газета. 2001. — 24 березня.
Ігор Поклад на pisni.org.ua https://www.animator.ru/db/?p=show_person&pid=1479 https://www.kino-teatr.ru/kino/composer/post/23723/works/ «Він чує небо, як ніхто…» Ігор Поклад: «Розумієш: пісні вже не твої, їх вважають народними» Дружина композитора Поклада: Наш будинок у Ворзелі росіяни замінували. Чого вони хотіли? Щоби 80-річний композитор підірвався, відкриваючи кришку піаніно? // gordonua.com. — 2022. — 11 квітня. Тернопільська юність Героя України [Текст] / Н. Козак // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2021. — № 50 (15 груд.). — С. 3 : фот.
Посилання Помер композитор Ігор Поклад// Радіо Свобода, 9.7.2025
«Чарівна скрипка» Українська естрада. Пісні серця. «Кохана» «Кохана» (англ. версія пісні) Пісні, які співають роками. Авторові українських хітів Ігореві Покладу виповнилось 80 років