Роб Голл

Роберт Едвін Голл (14 січня 1961 — 11 травня 1996) — новозеландський альпініст. Він був головним гідом експедиції на Еверест 1996 року, під час якої він, його колега-гід та двоє їхніх клієнтів загинули. На момент загибелі Голл щойно завершив своє п'яте сходження на вершину Евересту, на той час більше, ніж будь-який інший альпініст з не-шерпів.

Альпіністська кар'єра

Голл виріс у Крайстчерчі, Нова Зеландія, де багато займався скелелазінням у Південних АльпахMonteath, Colin. (1997). «Rob Hall, 1961—1996.» The American Alpine Journal, 1997. The Mountaineers Books. Google Books.

У 1988 році Роб Голл зустрів Гері Болла, який став його партнером по скелелазінню та близьким другом. У 1989 році вони взяли участь у рятувальній операції польського альпініста та підкорювача Евересту після лавини. У 1990 році їм вдалося підкорити Еверест. Для Голла це була третя спроба підкорити найвищу гору світу, для Болла — друга; в експедиції також брав участь , син першого підкорювача Евереста Едмунда Гілларі. Того ж року Голл і Болл ініціювали «Велике прибирання на Евересті» та вивезли з Базового табору п'ять тонн сміття.

Після цього сходження Голл і Болл разом підкорили Сім вершин (згідно списку Басса) за сім місяцівMonteath, C. (1997). Hall & Ball: Kiwi Mountaineers: from Mount Cook to Everest. United States: Cloudcap.. Їм ледь вдалося вкластися у встановлений ними же термін з мінімальним відривом — 12 грудня 1990 року вони підкорили масив Вінсон лише за кілька годин до «дедлайну».

Зрештою Голл і Болл покинули професійне скелелазіння та створили компанію з високогірного провідництва під назвою «Hall and Ball Adventure Consultants». У 1992 році вони провели шістьох клієнтів на вершину Евересту.

У 1992 році Холл піднявся на К2, а через рік знову на Еверест, у 1993 році — на Дхаулагірі. Під час цієї експедиції Гері Болл помер від набряку легень.. У 1994 році Голл разом з Едом Вістурсом піднявся на Чо-Ойю і Лхоцзе, потім знову зійшов на Еверест і К2. Це зробило Голла першою людиною, яка підкорила чотири восьмитисячники протягом п'яти місяців.

Після смерті Болла Голл самостійно керував компанією «Adventure Consultants». До 1996 року він супроводив на вершину Евересту тридцять дев'ять альпіністів. Хоча ціна спроби сходження на вершину з гідом — 65 000 доларів США — була значно вищою, ніж у інших експедицій, репутація Голла щодо надійності та безпеки приваблювала клієнтів з усього світу. На церемонії з нагоди дня народження королеви 1994 року Голла було призначено кавалером Ордена Британської імперії за його внесок в розвиток альпінізму.

У 1990-х роках Голл також працював у . На його честь названо у Землі Вікторії, Східна Антарктида.

Голл познайомився зі своєю майбутньою дружиною, лікаркою Джен Арнольд в 1990 році під час спроби сходження на вершину Евересту. На своє перше побачення вони разом піднялися на Деналі, а пізніше одружилися. У 1993 році Голл та Арнольд разом піднялися на вершину Евересту. У катастрофічний сезон 1996 року вони теж планували відправитися на Еверест, але врешті Арнольд не поїхала з Голлом через вагітність. Через два місяці після загибелі Роба, Джен народила їхню дочку Сару Арнольд-Голл.

Катастрофа 1996 року

Експедиція на Еверест, організована компанією «Adventure Consultants» у 1996 році, складалася з восьми клієнтів та трьох гідів (Голла, Майка Ґрума та Енді Гарріса). Серед клієнтів був Джон Кракавер — журналіст, який працював за завданням від . Голл уклав угоду з «Outside»: він мав супроводити одного з їхніх авторів на вершину в обмін на рекламне місце та статтю про зростаючу популярність комерційних експедицій на Еверест.

Невдовзі після півночі 10 травня 1996 року експедиція «Adventure Consultants» розпочала спробу сходження на вершину з Табору IV, розташованого на вершині Південного сідла. До них приєдналися альпіністи з компанії «Mountain Madness» під керівництвом Скотта Фішера, а також експедиції, спонсоровані урядами Тайваню та Індії.

Експедиції швидко зіткнулися із затримками. Досягнувши Сходинки Гілларі, альпіністи виявили, що не встановлено, і їм довелося чекати годину, поки гіди закріплювали мотузки. Оскільки того дня намагалися досягти вершини близько 33 альпіністів, а Голл і Фішер попросили своїх альпіністів залишатися на відстані 150 м один від одного, біля єдиних перил на Сходинці Гілларі виникли «затори». Багато альпіністів ще не досягли вершини до 14:00 — останнього безпечного часу, якого вистачило б, щоб розвернутися та дістатися Табору IV до настання темряви. Голл досяг вершини 10 травня близько 14:10.

Сірдар Голла, та інші шерпи-альпіністи чекали клієнтів на вершині. Близько 15:00 вони почали спуск. Дорогою вниз Анґ Дордже зустрів клієнта Даґа Гансена над Сходинкою Гілларі та наказав йому спуститися. Гансен похитав головою, вказав на вершину та продовжив рухPBS Frontline, «Storm Over Everest», aired 13 May 2008. Коли Голл прибув на місце події, він відправив шерпів вниз допомагати іншим клієнтам, і заявив, що залишиться, щоб допомогти Гансену, у якого закінчився додатковий кисень.

О 16:30, а потім знову о 16:41 Базовий табір отримав радіодзвінки від Голла, в яких повідомлялося, що у Гансена закінчився кисень, і що потрібен ще один балон, щоб він міг спуститися Сходинкою Гілларі (висота близько 8800 м)Dickinson, M. (2011). Death Zone. United Kingdom: Random House.. Пізніші інтерв'ю з персоналом «Adventure Consultants» показали, що Голл охарактеризував стан Хансена як «слабкий» та «недієздатний» (), що вони сприймали ситуацію як дуже серйозну, і що гід «Adventure Consultants» Ґай Коттер порадив Голлу залишити Гансена та рятуватися самому. Записи експедиції свідчать, що тієї ночі повідомлень від Голла більше не було.

О 17:00 на південно-західний схил Евересту налетіла хуртовина, зменшивши видимість і знищивши стежку до Табору IV. Невдовзі після цього Голл викликав по радіо допомогу, повідомивши, що Гансен непритомний, але живий. Близько 17:30 їм на допомогу відправився з табору інший гід «Adventure Consultants» Енді Гарріс.

О 4:45 ранку 11 травня Голл зв'язався по радіо з Базовим табором і повідомив, що знаходиться на , що Гарріс дістався до нього вночі, але з того часу зник, і що «Даґа [Гансена] немає» ()Breashears, D. (2000). High Exposure: An Enduring Passion for Everest and Unforgiving Places. Singapore: Simon & Schuster.Rtcliffe, G. (2011). A Day to Die For: 1996: Everest's Worst Disaster — One Survivor's Personal Journey to Uncover the Truth. United Kingdom: Mainstream Publishing.. Як загинули ці двоє, лишається невідомим, їхні тіла станом на 2025 рік так і не знайшли (кригоруб і куртку Гарріса виявили неподалік від тіла Голла).

Голл не міг дихати балонним киснем, оскільки його регулятор був занадто забитий льодом. До 9:00 ранку він полагодив кисневу маску, але зазначив, що його обморожені руки та ноги ускладнюють пересування по закріплених мотузках. Пізніше того ж дня він зв'язався по радіо з Базовим табором, попросивши їх зателефонувати його дружині, Джен Арнольд, по супутниковому телефону. Під час цього останнього спілкування він запевнив її, що почувається комфортно, і сказав їй: «Спи спокійно, моя люба. Будь ласка, не хвилюйся занадто сильно» ().

Невдовзі після цього він помер. Його тіло було знайдено 23 травня альпіністами з , і якийсь час залишалося на висоті приблизно 8700 м трохи нижче Південної вершини, після чого його, очевидно, зіштовхнули вниз по Стіні Кангшунг. На церемонії вручення нагород за хоробрість Нової Зеландії 1999 року Голл за свої дії на Евересті був посмертно нагороджений .

У мистецтві Джон Кракавер невдовзі після катастрофи опублікував статтю в журналі «Outside» та книгу під назвою «У розрідженому повітрі». В обох цих творах він припустив, що причиною загибелі людей стали затримки, спричинені відсутніми мотузками, а також рішення гідів не дотримуватися часу повернення о 14:00. Вдова Голла розкритикувала Кракауера за публікацію її останньої розмови з чоловікомVom Leben verabschiedet, Der Spiegel, Joachim Hoelzgen, 23. Februar 1998. У телефільмі роль Роба Холла зіграв Натаніель Паркер. У 5 серії 6 сезона серіалу «За мить до катастрофи» був опублікований епізод про інцидент 1996 року під назвою «У зоні смерті». Ще один документальний фільм режисера Девіда Брішірса, який був на Евересті в 1996 році, «Буря над Еверестом» (), вийшов в ефір програми на PBS у 2008 році. У художньому фільмі «Еверест» (2015) роль Роба Холла виконує Джейсон Кларк. Роб Голл — персонаж композитора , яка переповідає основні епізоди катастрофи. На світовій прем'єрі опери партії Голла виконував тенор Ендрю Бідлак. Смерть Роба Голла послужила натхненням для пісні «The Climber». Пісня «Mr. Hall» присвячена пам'яті Роба Холла.

Список визначних сходжень 1990 — Сім вершин (згідно списку Басса: Аконкагуа, Еверест, Ельбрус, Кіліманджаро, Деналі, Косцюшко, Вінсон) 1992 — спроба підкорення К2 (Скотт Фішер, Ед Вістурс та Чарлі Мейс допомогли Голлу врятувати його партнера по скелелазінню Гері Болла) 1992 — Еверест 1993 — Дхаулагірі (досяг висоти 7300 м з Гері Боллом та Вейкко Густафссоном. Гері Болл загинув від набряку легень First published as: . 1993 — Еверест (з дружиною Джен Арнольд) 1994 — Еверест 1994 — Лхоцзе 1994 — K2 1994 — Чо-Ойю 1994 — Макалу 1995 — Чо-Ойю 1996 — Еверест (загинув під час спуску)

Примітки