Дмитро Семенович Станкевич (; 13 грудня 1901, Слобода-Рунгурська — 25 липня 1942, Коломия) — український лікар-рентгенолог, член та співзасновник коломийських філій Українського лікарського та Українського гігієнічного товариствІлля Криворучко, Мирослава Кочержук. Про що мовчать коломийські будівлі. Частина перша / Коломия: Вік, 2024. — 304 с.Українські лікарі Прикарпаття [Текст] / упоряд. П. Арсенич [та ін.] ; Науково-редакційний відділ при управлінні культури обласної Ради народних депутатів. — 2-ге вид., випр. і доп. — Коломия: Вік, 1995. — 96 с..

Життєпис Народився Дмитро Станкевич 13 грудня 1901 року в селі Слобода-Рунгурська в селянській родині Семена Станкевича та Марії Ковальської. У 1911 році вступив у Коломийську українську ґімназію, яку закінчив у 1921 роціМирослава Кочержук. Українська державна гімназія в Коломиї 1892—1944 / Коломия: Вік, 2011. — 304 с.. У 6 класі ґімназії, у 17-річному віці, вступає в ряди Українських Січових Стрільців й опісля як сотник артилерії бере участь у визвольній боротьбі в лавах Української Галицької Армії.

Після закінчення ґімназії вступає в Український таємний університет у Львові, згодом  — у Празький університет, який закінчує в 1928 році. У 1929 році нострифікував диплом у Познанському університеті, там же став членом УЛТ і пройшов інтернатуру, а в 1930 році пройшов спеціалізацію з рентгенології у Відні.

Із 1931 року разом із дружиною Марією переїжджає до Коломиї. За дослідженнями Іллі Криворучка, тоді ж і збудував віллу на тодішній вулиці Собєського, 76 (зараз — Грушевського, 76), де і приймав пацієнтів разом зі заступником головного лікаря повітової лікарні, терапевтом Мечиславом Шайною з 8 до 10 години ранку і з 3 до 5-ї години дня. Також почав працювати лікарем-рентгенологом у повітовій лікарні й мав власний лікарський кабінет на вул. Пілсудського, 49 (зараз — Чорновола).

Після заснування громадської амбулаторії для бідних верств населення в 1932 році працював там лікарем-рентгенологом разом із єврейськими та українськими лікарями«Над Прутом у лузі…». Коломия в спогадах. — Ред. Зиновія Книша. — Торонто, 1961. — 431 с.. У Коломиї став співзасновником філій Українського лікарського (1933 рік) та Українського гігієнічного товариств (1930 рік), а також членом «Каменярів». Як стверджувала газета «Діло» за 1 березня 1933 року, виділив 5 злотих на фінансування товариства «Просвіта». У вересні 1938 року організував ювілейне свято «Просвіти» в Коломиї.

Під час радянської окупації працював лікарем-рентгенологом у колишній повітовій лікарніКоломия й Коломийщина [Текст]: збірник споминів і статей про недавнє минуле. — Філядельфія: Видання Комітету коломиян, 1988. Т. / ред., упоряд. Б. Романенчук. — 1988. — 959 с.. З настанням німецької окупації в листопаді 1941 року став заступником голови і секретарем Українського Окружного Комітету в Коломиї.

Однак, згодом захворів на сухоту і помер 25 липня 1942 року в Коломиї. 27 липня був похований неподалік Стрілецької могили на цвинтарі МонастирокПоталайчук Я. а ми тую стрілецькую славу збережемо... — Коломия: Вік, 1999. — 416 с..

У нього залишилися дружина Марія Станкевич і троє дітей.

Примітки