Кріс Кремерс та Лізанне Фрон () — дві молоді нідерландки, що 1 квітня 2014 року зникли без вісти під час походу гірською стежкою у західній Панамі, недалеко від кордону з Коста-Рикою.
В червні того ж року вдалося знайти деякі їхні рештки (менше 15 % скелета Лізанне та менше 1 % скелета Кріс). Причину їхньої смерті не встановлено. За даними нідерландських судово-медичних слідчих, ймовірно, студентки заблукали в джунглях і впали в річку.
Брак доказів, відсутність прозорості під час розслідування та ряд невідповідностей привертають до цієї справи значну увагу, викликаючи питання, які залишаються без відповіді.
Передісторія
Лізанне Фрон народилася 24 вересня 1991 року в Амерсфорті. Вона була високою брюнеткою зростом 184 см, її описують як життєрадісну, оптимістичну та розумну. Лізанне щойно закінчила навчання з прикладної психології.. Вона грала у волейбол в університеті та пробувала більш екстремальні види спорту, такі як стрибки з парашутом та альпінізм. Будучи інтровертом за своєю природою, Фрон також любила фотографувати . Лізанне ніколи не подорожувала далі, ніж південна Німеччина. У Панамі вона сумувала за домівкою та за батьками.
Кріс Кремерс народилася 9 серпня 1992 року в Амерсфорті. Вона була рудою і блактитноокою, зростом 164 см, її описують як товариську, креативну та відповідальну людину. Кріс була більш товариською, ніж її подруга Лізанне. Вона щойно закінчила навчання з культурної та соціальної освіти в Утрехтському університеті і планувала продовжити навчання з історії мистецтв. У 2012 році Кріс подорожувала з батьками до Перу і відтоді зацікавилася Латинською Америкою.
На момент їхнього зникнення Кріс та Лізанне тимчасово перервали навчання. Вони познайомилися кілька років тому завдяки роботі за сумісництвом в кафе «In den Kleinen Hap» в Амерсфорті.. Після повернення з Панами вони планували разом знімати квартиру.
Зникнення 15 березня 2014 року жінки вибули на шеститижневу відпустку до Панами. Вранці вони сіли на дванадцятигодинний рейс зі аеропорту Схіпхол в Амстердамі до Г'юстона, штат Техас, звідки вирушили чотиригодинним рейсом до Сан-Хосе, столиці Коста-Рики. Переночувавши в хостелі вони сіли на автобус і вирушили десятигодинною дорогою до Бокас-дель-Торо, курортного містечка на узбережжі Карибського моря на північному заході Панами.
Вони два тижні відвідували курси іспанської мови в Бокас-дель-Торо. у мовній школі «Spanish by the Sea», де вони зупинилися. Судячи з фотографій на камері Фрон та їхніх щоденників, дівчата насолоджувалися спокійним пляжним відпочинком, ходили також на кулінарні курси та спілкувалися з людьми свого віку.
29 березня 2014 року вони відправилися автобусом до невеликого туристичного містечка Бокете., плануючи протягом місяця проживати у місцевої родини в Альто-Бокете, віддаленому районі, розташованому на в'їзді до містечка.. Вони планували виконувати волонтерську роботу, доглядаючи за дітьми з малозабезпечених сімей у місцевому дитячому садку.. Втім, дитячий садок «Aura» не прийняв їх, можливо, через недостатній рівень знання іспанської мови. У школі «Casa Esperanza», яку вони обрали як запасний варіант, вже не лишилося вакансій.
1 квітня 2014 року вони нарешті дізналися, що до волонтерської роботи зможуть приступити лише через тиждень.. Це засмутило туристок, але з іншого боку залишило їм багато вільного часу. Вони забронювали на подальші дні дві екскурсії з гідом — на полуничну ферму 2 квітня та похід у район вулкана Бару 5 квітня та написали у Facebook, що мають намір прогулятися по Бокете. Вони пішли до мовної школи, де завантажили карту Google Maps з тропою Ель-Піаніста (). В аптеці, серед іншого, вони придбали засоби від комарів.. За словами власників дому, туристки взяли з собою їхнього собаку, але вночі він повернувся один. Якщо це так, то дивно, що пес відсутній на фотографіях з виявленої пізніше камери: туристки багато фотографували і, швидше за все, захотіли б сфотографуватися з красивим собакою.
Близько 11:00 ранку вони без особливих труднощів розпочали похід по Ель-Піаніста., за кілька кілометрів від центру містечка. Ця тропа веде до унікального оглядового майданчика, з якого у ясний день видно води двох океанів (Тихий океан знаходиться приблизно за 60 км, а Карибське море — трохи більше ніж за 30 км). Стежка перетинає пишний туманний ліс, що славиться своєю фауною та флорою. Маршрут довжиною 7,9 км до вершини займає близько двох з половиною годин. Тому на дорогу туди й назад треба запланувати близько п'яти годин. Туристки залишили більшість своїх речей у кімнаті, навіть гаманці.), були легко одягнені у футболки та шорти, мали з собою мало їжі і не брали ніякого жодного туристичного спорядження та обладнання для виживання, що свідчило про те, що вони не мали наміру йти в похід більше ніж на кілька годин.
Дівчата ознайомилися з інформаційним пакетом своєї мовної школи, який був скопійований з путівника «Lonely Planet». У ньому не було чітко зазначено, що туристи, які вирушають на одноденну екскурсію, шляхом після досягнення оглядового майданчика Мірадор повинні розвернутися та повертатися тим самим шляхом. На тропі на той час також не було жодних знаків чи попереджень. Пішоходи, які неправильно зрозуміли текст «Lonely Planet», цілком могли помилково вирішити, ніби стежка утворює петлю і повертається назад до початку маршруту, і що після досягнення вершини слід просто продовжувати шлях. Але потім туристи опиняються в Міжнародному парку Ла-Амістад — на довгій, незахищеній стежці без телефонного зв'язку. Місцевість змінюється то джунглями, то пасовищами, то знову джунглями, через що часом важко розрізнити контури стежки. Стежка часто заростає травою, а худоба залишає сліди в усіх напрямках. Тут є ферми та хатини, часом покинуті, і невелика група будинків, оточених плантаціями бананів, папаї, маніоки тощо, де мешкають тубільці різного віку...
Батьки туристок перестали отримувати текстові повідомлення, хоча обидві жінки щодня писали своїм родинам. Вранці 2 квітня Лізанне та Кріс не явилися на зустріч із Фелісіано Гонсалесом, місцевим гідом..
Пошуки 3 квітня панамську поліцію було повідомлено, і влада оголосила, що за допомогою місцевих жителів розпочала пошуково-рятувальну операцію, але вели її повільно та безсистемно.. Верхню течію річки, де, як вважається, загинули туристки, вперше оглянули лише через два тижні після їхнього зникнення. Кріс і Лізанне знаходилися лише за дванадцять кілометрів від Бокете, і швидші та краще організовані пошуки могли б запобігти трагедії..
Перші 24 години були критично важливими для пошуково-рятувальної операції, але влада вагалася, оскільки вважала, що туристки просто десь розважаються. Аргументація полягала в тому, що якби вони заблукали, то знайшли б притулок у корінних американців, які жили вздовж тропи.. SINAPROC (Національна служба цивільного захисту) розпочала офіційні пошуки ще 3 квітняhttps://www.prensa.com/angel_lopez_guia/Busqueda-helicoptero-ubicar-holandesas-desaparecidas_0_3904859567.html. Десятиденні пошуки за допомогою собак, гелікоптера та наземних команд ні до чого не привели, і зусилля були скороченіhttps://www.ad.nl/buitenland/sinaproc-geen-spoor-van-vermiste-vrouwen-in-oerwoud~a5c856dc/. Ближче до кінця травня нідерландська команда привезла своїх власних собак, але вони нічого не знайшли через сильну зливу.
6 квітня батьки Кріс Кремерс та Лізанне Фрон прибули до Панами разом із детективами з Нідерландів для проведення десятиденних пошуків у джунглях. Родини запропонували винагороду в розмірі 2500 доларів за інформацію, яка призведе до знаходження Кріс та Лізанне. Через кілька днів вони покинули Панаму, так і не знайшовши додаткової інформації про зникнення своїх дочок.
Однак у середині травня до поліції телефоном повідомили про виявлення у річці Кулебре двох скелетів. Радар гелікоптера, який наблизився до цього району, підтвердив, що вони там, але через погодні та лісові умови поліція не змогла спуститися.
Рюкзак Винагороду, запропоновану батьками, збільшили до 30 000 доларівhttps://www.ad.nl/buitenland/families-kris-en-lisanne-de-shock-is-groot~a89172bb/, потім до 40 000 доларів (10 000 доларів було додано завдяки телевізійному висвітленню цієї історії в Нідерландах) 14 червня 2014 року фермерка з племені нгобе Ірма Мірандо повідомила до поліції, що виявила синій рюкзак на березі річки Кулебре, поблизу свого віддаленого села Альто Ромероhttps://www.laestrella.com.pa/nacional/140618/caso-rinden-indigenas-holandesas-declaracion, куди веде стежка, якою йшли дві зниклі жінки, приблизно за десять кілометрів на північ від вершини Мірадора (приблизно 12 годин ходьби)https://www.laestrella.com.pa/nacional/141021/dudas-surgen-serias-fiscalia-evidencias).
Рюкзак належав Лізанне. Він перебував у відносно хорошому стані, а всередині знаходилися: дві пари сонцезахисних окулярів, 88,30 доларів СШАhttps://camilleg.fr/le-projet-el-pianista-le-contenu-du-sac-a-dos/, паспорт Лізанне (Кріс залишила свій у кімнаті), півпляшки води, фотоапарат, два бюстгальтери та два мобільні телефониhttps://www.ad.nl/buitenland/foto-s-van-gevonden-rugzak-kris-en-lisanne~a4563a51/.
Поліція дослідила телефони. З'ясувалося, що вже через кілька годин після початку походу жінки зателефонували у 112 (міжнародний номер екстреної допомоги, який також використовується у Панамі) та 911 (національний номер екстреної допомоги в Панамі).. Першу спробу покликати на допомогу було здійснено з iPhone Кріс о 16:39, невдовзі, о 16:51, з Samsung Galaxy Лізанне, але вони не пройшли через поганий сигнал по інший бік піку Мірадор, розташованого на Континентальному вододіліhttps://www.rtvutrecht.nl/nieuws/1226209/. Спроби дзвінків час від часу повторювалися (див. нижче), але не мали успіху.
4 квітня акумулятор телефону Лізанне розрядився. З телефону Кріс перестали намагатися додзвонитися, але періодично вмикали його для пошуку сигналу. Між 5 і 11 квітня цей iPhone хтось вмикав, але не вводив (або неправильно вводив) PIN-код. 11 квітня о 10:51 телефон увімкнули та об 11:56 вимкнули востаннє..
Дата iPhone 4 (Кріс Кремерс) Samsung Galaxy S III (Лізанне Фрон) 1 квітня 16:39 — спроба дзвінка у 112 16:51 — спроба дзвінка у 112 2 квітня 08:14 — спроба дзвінка у 112 06:58 — спроба дзвінка у 112 10:52 — спроба дзвінка у 112 та 911 (за непідтвердженою інформацією, вдалося ненадовго приєднатися до GSM)
13:50 — перевірка сигналу
16:19 — перевірка сигналу; телефон лишався увімкненим протягом всієї ночі 3 квітня 09:32 — спроба дзвінка (911) 11:47 — перевірка сигналу
15:59 — перевірка сигналу 07:36 — телефон вимкнено 4 квітня 10:16 — перевірка сигналу 13:42 — перевірка сигналу 04:50 — перевірка сигналу 05:00 — перевірка сигналу; акумулятор розряджено 5 квітня 10:50 — перевірка сигналу 13:37 — перевірка сигналу (без PIN-коду) — 6 квітня 10:26 — перевірка сигналу (без PIN-коду) 13:37 — перевірка сигналу (без PIN-коду) — 11 квітня 10:51 — перевірка сигналу 9 (без PIN-коду) 11:56 — вимкнено з зарядом акумулятора 22 % —
На фотокамері «Canon» Фрон були фотографії від 1 квітня, які свідчать про те, що жінки протягом години йшли стежкою по інший бік від оглядового майданчика та забрели в якусь дику місцевість за кілька годин до своєї першої спроби зробити екстрені виклики, Нічого незвичайного на цих фотографіях не виявили, туристки виглядали радісними, усміхненими. Цікаво, що одну з фотографій (номер 509) було стерто, що можна зробити, тільки підключивши фотоапарат до комп'ютера.